«Цей хлопець злий по-футбольному». Нашого земляка з Томашполя взяли у збірну країни

Владислав Дубінчак, можливо, зіграє свій перший матч за збірну 20 листопада у поєдинку проти італійців. Фото з сайту «Динамо»

• Владислав Дубінчак з Томашполя став гравцем збірної країни з футболу.
• Як наш земляк зумів втілити в життя свою дитячу мрію?

Далеко не всі читачі сайту «20 хвилин» знають, що захисник київського «Динамо» Владислав Дубінчак народився, навчався і виріс у Томашполі. Тепер він став ще й гравцем національної збірної з футболу.

Напередодні поєдинку нашої команди з італійцями, що відбудеться 20 листопада, у списку тих, кого головний тренер викликав на збори, з’явилося прізвище 25-річного Дубінчака.

«Дуже радий, це велика полія для мене, для моєї сім’ї, велика гордість, адже все своє свідоме життя мріяв про це. Дуже щасливий, сповнений натхнення, сподіваюся виправдати довіру головного тренера» — так Владислав відреагував на дебютний виклик до головної команди країни під час інтерв’ю для сайту своєї команди «Динамо».

В інтернеті можна також побачити ролик, як гравці збірної тепло зустрічають новачка.

Як складалася футбольна кар’єра нашого земляка? Про це журналіст «20 хвилин» запитав у його першого тренера Валентина Кучковського.

Починав у нападі, багато забивав

Коли Владислав навчався у другому класі, батько, пан Юрій, привів його до місцевої дитячо-юнацької спортшколи. Сказав тренеру Валентину Кучковському, що син хоче займатися у секції футболу. Наголосив, що не минає дня, аби його не бачили з м’ячем.

Шість років Влад навчався техніці гри у рідному Томашполі. Тренер згадує, що починав він  у дитячій команді у нападі. Багато забивав.

— Було видно, що дитина має здібності до футболу, — продовжує Валентин Кучковський. — Але цього недостатньо, щоб вирости у професіонала. Цей хлопець злий по-футбольному. Простіше кажучи, у нього є характер, сила волі досягти поставленої мети. А взагалі він добрий душею, щирий...

Владислав готував себе до великого футболу. Починаючи з восьмого класу, навчався у спортивному інтернаті у Володимир-Волинському, що на Волині.

— Спочатку ми їздили з ним у Дніпро, — розповідає перший тренер футболіста. — Там перевірили здібності Владислава, похвалили його вміння і… відмовили прийняти на навчання. Сказали, що зріст у нього не футбольний. Хлопець засмутився. Згодо поїхали на випробування в інший спортивний заклад. У Володимир-Волинському спортивному інтернаті тренером працював наш земляк з Крижополя. Інтернат мав гарні результати у підготовці футболістів. За його вихованцями стежили селекціонери з київського «Динамо», донецького «Шахтаря». Влад тоді ще не знав, що згодом на нього також звернуть увагу. Але спершу йому довелося витримати моральні випробування.

Ось як згадує про це мій співрозмовник пан Валентин: «Одного разу Влад телефонує, чую, голос сумний, думаю, щось сталося. Каже, тренер не звертає на мене увагу. На ігри не випускає. Команда їхнього спортінтернату грала на першість України серед дитячих колективів. Що можна було на це сказати? Порадив не опускати руки, продовжувати ще більше тренуватися. Кажу, у Томашпіль не спіши, ти завжди сюди зможеш повернутися».

Сталося так, що футболіст, який грав на тій само позиції, що і Влад, травмувався. Замість нього поставили на матч Дубінчака. Він вийшов на поле і зіграв так, що після того надійно закріпився в команді.

Пропонують на вибір — «Динамо», «Шахтар» і «Дніпро»

Перед закінченням навчання хлопець знову зателефонував тренеру у Томашпіль. Цього разу в його голосі звучали радісні нотки.

«Мені пропонують на вибір три команди — «Динамо», «Шахтар» і «Дніпро», — поділився новиною Владислав. Тренер знав, що його вихованець мріяв грати у «Шахтарі». Владислав поїхав у Донецьк ознайомитися з академією знаменитого клубу.

— Та поїздка справила на нього велике враження, — розповідає Валентин Кучковський. — Після того він не раз ділився побаченим. Говорив з неабияким захватом. Натомість я просив його не поспішати давати згоду. Спершу все добре обдумати…

Як зізнався тренер, він хотів, аби його учень потрапив у столичне «Динамо».  

Наводив свої аргументи — команда з багатими традиціями, у неї більше уболівальників, ніж у будь-якого іншого клубу, та й добиратися до Києва зручніше, ніж до Донецька.  

Батьки хлопця також радили обрати київське «Динамо». Врешті-решт Дубінчак змінив свій намір. Повідомив у спортінтернаті, що хотів би навчатися далі у «динамівській» академії.

Так наш земляк опинився у Києві. Ще рік грав у дитячій команді ДЮФШ «Динамо» імені Лобановського на Нивках. Потім виступав за динамівські колективи U 18, 19. Тоді і тепер грає на позиції лівого захисника.

Виступав за команди української прем’єр-ліги — київський «Арсенал», львівські «Карпати»,  «Дніпро», відтак повернувся до київського «Динамо».

— Те, що Владислав (на знімку крайній праворуч) буде у збірній, я нітрохи не сумнівався, не раз говорив про це своїм знайомим, — каже Валентин Кучковський. — Талановитих футболістів вистачає. Але не всі вони грають. Чому? Бо одного лише таланту замало. Потрібен характер. Він є у мого учня. Є і талант, і характер. Повторю ще раз те, що вже говорив: «Він злий по-футбольному». Тому його виклик до головної команди було питанням часу. Ось цей час і настав. Будемо спостерігати за його грою у матчі з італійцями. Сподіваюся, він вийде на гру на заміну. Тоді й привітаю його з  дебютом проти такого серйозного суперника.

У бажаний для нашої команди результат мій співрозмовник не вірить. Каже, треба реально оцінювати ситуацію.

— Італійці сильніші за нашу команду, тому сподіватися можна хіба що на диво, — каже футбольний фахівець.

Випадкова зустріч на Нивках

Тренер і його вихованець дотепер продовжують спілкування. Незважаючи на те, що учень піднявся на омріяну висоту у футболі, не забуває телефонувати тому, хто дав йому перші футбольні уроки.

Наприкінці жовтня Валентин Кучковський був у справах у Києві. Якраз тоді відбувався матч між «Динамо» і «Дніпро-1». Владислав провів тренера на стадіон. Прикро, що динамівці тоді поступилися дніпрянам з рахунком 0:1.

Команда переживає нині не кращі часи. Тренер Луческу мав би вже піти. Навіть уболівальники розуміють, що він вичерпав свій потенціал. Чому так довго тягнули з розірванням контракту?

Співрозмовник каже, що, нібито, у такому випадку довелося б виплатити наставнику велику суму відступних.

Втім, Луческу все одно залишив команду. Сталося це після поразки динамівців від «Шахтаря». Нині обов’язки головного тренера виконує Олександр Шовковський, колишній воротар команди.

Пану Валентину запам’яталася ще одна зустріч з Дубінчаком у Києві. Каже, дотепер не вірить у таку випадковість. Він йшов до станції метро «Нивки», як раптом звернув увагу на сигнал одного з водіїв авто. Той настирливо подавав звук. Кучковський повернув голову — і побачив за кермом Владислава.  

Вони спілкувалися тоді приблизно пів години. Крім футбольних новин, Влад повідомив, що у них у Києві гостює мама. Приїхала допомогти бавити немовля. Хлопець одружився на своїй землячці з Томашполя. Недавно у них народилася дитина.

На закінчення розповім про ще одну розмову про Дубінчака. Вона відбулася з його земляком з Томашполя. Чоловік згадував, як на початку війни Влад приїхав додому. Тут він приймав своїх друзів. І не тільки з «Динамо». З Дніпра приїхав відомий наш форвард Артем Довбик. Гостював тоді у Влада Микола Шапаренко, ще декілька динамівців. Вони виїхали з Києва, щоб сховатися від обстрілів російських окупантів.

До речі, у складі збірної країни з футболу грають ще двоє наших земляків — вінничанин Віктор Циганков і Віталій Буяльський з Калинівки.

Читайте також:

«Їх треба один раз почути». Тріо калинівчанок зачарувало Париж своїми голосами

Сяйво сотні свічок і довершена музика! Вінницю вразить особливий концерт «Класика при свічках»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.