«Це вже не річка, а рівчак»: хто погрожує ініціаторам порятунку річки Мурафа — притоки Дністра?

• Рятувати річку Мурафу від знищення взялася ініціативна група «Збережемо Мурафу».
• Несподівано декому з них «прилетіло».
• Розповідаємо, хто і за що погрожує активістам?

«Рятуймо річку нині, аби не оплакувати її потім», — читаємо в одному з дописів у Фейсбуці на сторінці групи «Збережемо Мурафу».

Ці слова змушують задуматися багатьох. Особливо вони близькі тим, хто виріс на цій водній артерії. Вона невелика, але дорога серцю людям, чиї роки пройшли на березі Мурафи.

Представники громади населених пунктів, через які несе свої води Мурафа, об’єдналися в групу, аби докласти сил і старання для порятунку річки.

Те, що її необхідно рятувати, не викликає сумніву.

«Це вже не річка, а рівчак, — написав один з читачів групи «Збережемо Мурафу». — Маємо екологічну катастрофу, але ніхто про це не говорить. Річка взагалі може зникнути».

Ось чому учасники групи закликають небайдужих долучитися до порятунку річки зараз, аби не оплакувати її потім.

Кому і чому не сподобалася їхня робота? Про це розповімо далі.

Річка має текти без перешкод

Інформувати про екологічні проблеми Мурафи, привертати до них увагу, залучати громадськість, а також відповідні структури до їх вирішення — таке завдання ставлять перед собою активісти групи «Збережемо Мурафу». при цьому уточнюють, що такі завдання вони визначили на початку своєї діяльності.

Збереження річки — це наш обов’язок перед минулими та майбутніми поколіннями, які жили на її берегах і будуть жити надалі. Бо Мурафа — це пам’ять, це природа, це майбутнє наших дітей.

Такими словами активісти передають те, що відчувають до водної артерії, яку називають живою.

Один з дописів присвячено перепонам на шляху річки. Такими перепонами є каскад гідроелектростанцій (ГЕС).

«Річка це живий організм, вона дихає, рухається, творить життя, — читаємо у дописі. — Кожна гребля, поставлена на її шляху, це, ніби камінь, на її серці. Можемо втратити річку не раптово, а тихо, поступово, коли вона перестане бути тим природним дивом, яке пам’ятаємо з дитинства.

Наукові дослідження показують, що малі греблі завдають значної шкоди екосистемам малих річок».

Далі автор допису уточнює, про яку шкоду йде мова.

Найперше — порушується природна течія та функціональна структура річки. Дослідження показують, що нижче гребель змінюється не лише кількість видів в екосистемі, а й їхні функції — зникають види, що потребують чистої, швидкої води, а зростають ті, що пристосовані до застійних умов.

Спостерігається замулення та погіршується якість води.  Через це змінюється різноманіття водних організмів. Першими деградують найбільш цінні види. Саме вони найбільше страждають від зміни течії. Сказане підтверджують дослідженнями. Щоправда, не власними, а тими, що їх проводили європейські науковці.

Це не абстрактні дані — це реальність, яка вже торкається Мурафи, наголошують активісти групи.

Кожна гребля — це ще один бар’єр для риби, ще один удар по чистоті води, ще один крок до того, щоб наші діти бачили річку не живою, а мертвою.

«Чому ми про це пишемо? — ставлять питання у дописі. — Бо річка має текти. Це її природна сутність. Не можна перетворити її на низку стоячих ставків, де зникає життя».

Далі йде заклик поширити допис, підтримати ініціативи зі збереження річки, долучатися до обговорень і акцій.

«Не мовчіть! — звучить заклик до читачів групи. — Річка не може говорити. Зате ми можемо запобігти діям людей, які чинять необдумано».

Коли цей допис виставляли у групі «Збережемо Мурафу», активісти й гадки не мали, чим він їм одізветься.

«Нашою роботою дуже незадоволені власники ГЕС»

Журналісту «20 хвилин» не вдалося поспілкуватися з ініціаторами створення групи «Збережемо Мурафу». Мав намір запитати, як виникла ідея об’єднати людей заради важливої справи? Хто першим занурився у проблеми Мурафи? Що вже вдалося зробити і що планують надалі? На жаль…

На мій лист відповіли, але спілкуватися не стали.

Щоправда, повідомили, що група створена з представників громад, що знаходяться на берегах Мурафи.

А далі написали ось що: «На жаль, не можемо надати контакти спікера, бо вже отримували погрози від власників ГЕС, це вони заробляють кошти на перекритті річки. Вони дуже незадоволені нашою просвітницькою роботою. Хоча ми наголошуємо, що порушуємо не тільки проблему гребель.

Мурафа потребує інших природозахисних заходів. Для захисту річки необхідно об’єднати зусилля обласної, районних (Жмеринської та Могилів-Подільської рад), місцевих бізнесів, зусиль і старань активних мешканців громад.

Йдеться не тільки про кошти. Мова про увагу та час, виділений для розчистки річки та контролю за її берегами.

Ми консультуємося у своїй роботі з різними громадськими екологічними організаціями, в тому числі й міжнародними. Робимо все для того, аби наша просвітницька робота привертала увагу до проблем, що можуть призвести до зникнення річки Мурафа».

Для довідки

За інформацією з відкритих джерел, на річці Мурафа споруджено каскад малих та міні-гідроелектростанцій. З них приблизно шість нині діючі. Малі ГЕС є у селах Біла, Гальжбіївка, Петрашівка, Слобода-Бушанська Ямпільської громади, а також у селах Мазурівка, Скалопіль, Володіївці Чернівецької громади.

За нашою інформацією, малі ГЕС належать підприємству «Енергоінвест». Редакція газети RIA та сайту «20 хвилин» надішле запит керівництву «Енергоінвесту» з проханням висловити свою думку з приводу ситуації, що склалася у них з активістами, які стали на захист річки Мурафа.

163 кілометри від витоку до гирла

В одному з дописів групи «Збережемо Мурафу» розміщено схему річки — від її витоку до гирла. Цей водний шлях становить 163 кілометри. Уточнимо: Мурафа є найбільшою лівою притокою Дністра.

Бере свій початок із джерел біля села Затоки колишнього Барського району (362 метри над рівнем моря). Тут жебонять невеликі струмки у густій зелені дерев. Офіційна назва місцевості — Подільська височина.

Наприкінці свого шляху річка впадає у швидкоплинний Дністер. Її гирло знаходиться біля міста Ямпіль.

Мирослава Марченко, керівниця ГО "Ямпільщина Туристична", організовувала сплави на човна по Мурафі - від села Буша до села Гальжбіївка. 

До речі, Мурафа має свої притоки. Їх нараховується майже 20. Не всі вони названі у дописі у групі, про яку йде мова. Про це журналісту «20 хвилин» розповів один з дослідників річки. Свої дослідження він проводив під час навчання у Вінницькому аграрному університеті. У дописі групи згадується  14 невеликих приток Мурафи: Липова, Безіменна, Таранька, Клекотинка, Струмок Галаків, Суха, Вазлуй, Бушанка, Садківка, Безіменна, Мурашка, Безіменна, Лозова.

Мій співрозмовник називає ще дві притоки. За його словами, в урочищі Тартак, що неподалік від Жмеринки, на правому березі у Мурафу впадає річечка з назвою Куртова. Трохи східніше від цього місця є ще одна притока — річечка Морозко, яка бере свій початок у селі Носківці біля відомих Морозових криниць, звідси й назва — Морозко.  На східній окраїні Жмеринського району, як стверджує співрозмовник, після Тарасівського ставка в Мурафу впадає ще одна невелика права притока, на якій є водоспад, заввишки до трьох метрів. Вода падає з двох уступів.

Які населені пункти знаходяться на берегах Мурафи? Їх  перелік знаходимо в одному з дописів згаданої вище групи «Збережемо Мурафу». Зазначають, що річка забезпечує водою щонайменше як 45 сіл і селищ. Воду використовують для побутових потреб, зрошування, розведення водоплавної птиці, а також для гідроенергії, на річці споруджено декілька малих ГЕС.

Мурафа протікає територією нинішніх Жмеринського і Могилів-Подільського районів (раніше, до адмінреформи 2020-го року, це були Барський, Жмеринський, Шаргородський, Могилів-Подільський та Ямпільський райони).

Повідомляємо ще одну цікаву інформацію. На межі колишнього Барського і Жмеринського районів на берегах Мурафи дослідники знайшли рідкісну рослину, занесену до «Червоної книги». У неї гарна назва — сон білий.

В області понад 200 річок

На території нашої області нараховується 204 річки довжиною понад 10 кілометрів кожна. З них — дві великі (Південний Буг та Дністер), чотири — середні (Рось, Соб, Мурафа, Гірський Тікич). До речі, річка Рось має довжину майже 400 кілометрів. Незважаючи на це, за класифікацією Водного кодексу України вона віднесена до середніх річок.

У межах області є 55 водосховищ, найбільше з яких — Ладижинське водосховище (2,2 тис. га водної площі).

Вінниччина посідає одне з перших місць в Україні за кількістю ставків. Як стверджують екологи, це призводить до порушення гідрологічного режиму басейну річок, порушується здатність річки до саморегуляції та самоочищення. Ця проблема торкнулася, зокрема, і річки Мурафа, про яку йде мова.

Вас може також зацікавити:

«Бувало, поранений кричав «Добий мене!»: командир відділення санроти помер на бойовому посту

Убивця орендував квартиру у домі, де жив розвідник: через 9 років помстилися за генерала з Вінниці

«Під’їхали на лівих номерах»: як капітан з ТЦК бусифікував пораненого лицаря ордена «За мужність»

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google