«Під’їхали на лівих номерах»: як капітан ТЦК бусифікував пораненого лицаря ордена «За мужність»
- Ще одна історія про свавілля ТЦК: у Лісопарку під час бусифікації повалили на землю нацгвардійця.
- Як все відбувалося, він розповів журналісту «20 хвилин», а також повідомив, що номерні знаки автомобіля, на якому під’їхали «тецекашники», не значаться у базі даних МВС.
Він воював понад сім років: п’ять — в АТО/ООС у 24-й бригаді і ще понад два — після повномасштабного вторгнення у Національній гвардії. Має низку відзнак і нагород, найвища з яких — орден «За мужність» III ступеня. Його світлину можна побачити у різних місцях Києва, зокрема, на станціях метро, де експонується інтерактивна фотовиставка «Герої МВС», а також у сервісних центрах МВС, зокрема, у Вінниці.
Все це — про старшого сержанта Національної гвардії України Олександра Охрімовського.
Після важкого поранення гвардієць залишається у лавах військової частини 3008, щоправда, тепер виконує завдання у тилу.
Саме Охрімовського намагалися бусифікувати «тецекашники».
Ось як розповів про це військовий журналісту «20 хвилин».
Почув тупіт позаду себе
В Олександра Охрімовського поранена нога. Тому ходить, спираючись на палицю. Він був одягнений у цивільне вбрання.
— Вчора, 7 вересня, приблизно о пів на восьму вечора я йшов на трамвайну зупинку «Лісопарк», — розповідає Олександр. — Йшов зі сторони телевізійної вежі. Через ліс дорога коротша. Тепер там можна і машиною проїхати. Позаду мене йшли чоловік з жінкою. У мене в одній руці була палиця, а в другій тримав файл з довідкою з військової частини.
Далі, за його словами, все сталося несподівано швидко.
— Спершу я почув крик жінки, а тоді тупіт ніг, хтось біжить, — продовжує гвардієць. — Оглянувся — бачу чоловіка пакують в автомобіль, зрозумів, що це «тецекашники». Один біжить до мене. Підбіг, вибив палицю. Я кажу: «Що ти робиш? Стій, заспокойся!». Він штовхнув у груди, я впав на землю, потилицею вдарився об дерево. Коли падав, вхопився за його камеру. Вона опинилася на землі. З руки випав файл. Він нагнувся підняти камеру і побачив, довідку у файлі, де написано прізвище, військове звання, військова частина.
Після цього схопив камеру і побіг до своїх.
В цей час військовий дістав телефон і сфотографував автомобіль, в який його мали намір затягти «тецекашники».
Коли наступного дня знайомі поліцейські «пробили» номер, з’ясувалося, що такий номер відсутній у базі даних МВС.
Олександру було важко піднятися — травма ноги дає про себе знати. Він сидів, обіпершись об стовбур дерева. Каже, злість кипіла у грудях.
За його словами, підійшла жінка. Вся в розпачі. Повідомила, що чоловіка забрали. Вона допомогла Олександру піднятися. А він ще довго не міг заспокоїтися, хоча хвилюватися йому не можна. Лікарі не радять, та й сам він про це знає.
Серце хворе, тому операцію відкладають
Він розповів, що родом з Барського району. У 2015-му добровільно пішов в АТО. Потрапив у 24-у окрему механізовану бригаду. Був гранатометником. Брав участь у бойових операціях на Донеччині й Луганщині. У 2020-му звільнився зі служби. Працював на будівництві. А коли почалося повномасштабне вторгнення, знову взяв до рук зброю. Хотів повернутися до своїх у 24-у бригаду. Однак щось там з відправкою не склалося і його направили до Нацгвардії.
Знову опинився на Донеччині. Знову бої. Воював на посаді командира відділення. Спершу у військовій частині 3008, далі перевели у «Червону калину».
Згадує 24 вересня 2023-го. Забути таке не можна. Тієї ночі гвардійці йшли на штурм біля села Вербове на Запорізькому напрямку. Потрапили під обстріл. Для Олександра це був не перший обстріл. Так само, як і поранення. Інколи він виносив з поля бою своїх хлопців, хоч сам був поранений. Але цього разу вже йому знадобилася допомога.
— Поруч зі мною йшов молодий хлопець, — згадує Олександр. — Коли побачив спалах і почув вибух, схопився за око, запекло так, що мало не зомлів. Далі відчув, як у берці щось гаряче. Текла кров від поранення в ногу. Побратим наклав турнікет, бо сам я не мав сили це зробити. До евакопункту було чотири з половиною кілометра. Ми таки добратися.
У лікарні в Запоріжжі медикам вдалося врятувати око Олександру. Готували до операції на нозі, але відклали.
— Лікарі сказали, що у мене хворе серце, — продовжує військовий. — Мене доправили у Київ в Інститут серця. Після обстеження поклали на операційний стіл. Там мало не помер. Під час операції зупинилося серце. Дякувати лікарям, які запустили його роботу.
Він пояснює, що саме через хворе серце відкладають операцію на нозі. Пояснює, що лікарі чекають моменту, коли підлікує серце.
Зустріч з «тецекашником» не сприяє цьому. Навпаки. Він довго не міг заснути тієї ночі. Давно так не хвилювався.
«Все одно зустріну того капітана»
Той, хто вибив палицю з руки гвардійця і штовхнув його в груди, був у військовому однострої у званні капітана.
— Якби він був справжнім офіцером, то не став би тікати, — говорить Олександр Охрімовський. — Як роблять у таких випадках нормальні люди? Найперше допоміг би піднятися. Вибачився. Потиснув руку, Але, видно, цей чоловік не з тих. Якщо точніше, то це з тієї когорти, яка підмочує репутацію ТЦК.
Наступного дня гвардієць розповів свою історію на службі, повідомив також побратимам, які нині стримують ворога.
— Хлопці готові були їхати на розбірки з «тецекашиками», — продовжує Олександр. — Але що воно допоможе? Я сказав їм, що не треба цього робити, все одно колись його зустріну цього «тецекашника». Вінниця місто не таке вже й велике. Добре запам’ятав не тільки звання, а й лице, чоловік середнього зросту.
Охрімовський зателефонував одному з поліцейських. Той теж не стримував емоцій і не добирав слів на адресу «тецекашника».
— Каже, це з Героєм МВС так повелися? — Я вже мовчу, що людину з палицею у руці не можна штовхати на землю.
Олександр згадує, що його зупиняли на вулиці не раз. Але розмова відбувалася по-людськи. Просили показати документи. Перевіряли і прощалися. Навіть вчора вдень таке було. А увечері капітан ТЦК продемонстрував, як він може діяти за власною примхою, ігнорувати закони і правила, порушувати права інших.
Відповідь на запит можна передбачити
Журналіст «20 хвилин» звернувся із запитом до ТЦК, щоб прокоментували ситуацію, а також роз’яснили, чому працівники використовують автомобіль з «лівими» номерами.
Втім, відповідь на запит можна передбачити. Інколи ТЦК просто не відповідає, хоча знають, що це порушення закону.
У цьому випадку, мабуть, намагатимуться «відбілити» свого капітана, мовляв, він поводився чемно і ні до кого не простягав руки. Це тільки припущення, можу помилитися.
Але ж є жінка, очевидець того, що сталося. Принаймні саме вона допомагала гвардійцю піднятися із землі. та й бачила, як її чоловіка «пакували» у «Нісан» з «лівими» номерами.
Із РПГ знищив опорний пункт росіян
Насамкінець розповімо ще одну історію, щоб зрозуміти, кого «тецекашник» у званні капітана збив з ніг. Ця історія є на сайті МВС у проекті «Герої МВС». Вона має назву: «Гвардієць Олександр Охрімовський, попри поранення, рятував побратимів».
«Порятунок побратимів — це не єдиний вчинок нацгвардійця старшого сержанта Олександра Охрімовського, — читаємо у публікації. — Зі свого РПГ7 він знищив ротний опорний пункт ворожого підрозділу, чим завдав окупантам значної шкоди».
«Свій ручний гранатомет я заряджав «перекрутами», зростивши реактивний двигун з 82-міліметровими мінометними мінами, а тоді запускав у пункт призначення, — наводять у тексті слова гранатометника Охрімовського. — Було у мене бажання знешкодити ворожий ротний опорний пункт, де знаходилося керівництво орків. Після влучання виявилося, що там ще й знаходилася колісна техніка. Ох, тоді ми розлютили своїх ворогів!».
Наведений текст розповіді про нашого земляка датовано 20 червня 2022 року. Йшов четвертий місяць війни… А нині, на п’ятому році війни, оборонця країни принизили «тецекашники».
Вас може також зацікавити:
«Коли мені вже буде 18, щоб йти бити кацапів». Книга про Сашу Постернака, який загинув у 19 років
«Мені допоміг Девід Лінч»: у Тульчині зняли провокативний фільм болючий жінкам
Подякуй журналісту гривнею
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
