«Це була репетиція балу Перемоги». Як студенти під час війни складали іспит у формі танцю

Однозначної оцінки танців під час війни у читатчів точно не буде, які думки переважатимуть, дізнаємося з коментарів

• За традицією, у педагогічному університеті проводять весняний бал.
• Він є своєрідним іспитом для першокурсників факультету фізвиховання.
• Чому саме для них?
• Чи не виникала в організаторів думка зачекати з балом до Перемоги?

Про студентський бал під назвою «Весняний подих Перемоги» повідомили на фейсбук-сторінці університету. Нагадали про те, що весняний бал організовують кожної весни для першокурсників факультету фізичного виховання і спорту. У такій незвичній формі студенти демонструють, як вони опанували таку дисципліну як «Ритміка і хореографія». Її для них викладала доцент Тамара Чернишенко. Бал є своєрідним іспитом для майбутніх педагогів.

У повідомленні у Фейсбуці сказано, що нинішнє свято розпочали з виконання старовинного полонезу. Після цього звучав вальс у супроводі пісні у виконанні Квітки Цісик «Де ти тепер?». Наступна мелодія змінилася кардинально  — линули ритмічні акорди популярного грецького танцю сиртакі.

Танцювали студенти під музику композиторів зі світовим ім’ям — Фредеріка Шопена та Йогана Штрауса.

«Учасників заходу привітала ректор університету Наталія Лазаренко та декан факультету фізичного виховання і спорту Інна Асаулюк, — повідомили у Фейсбуці. — Першокурсники із задоволенням кружляли у танці, демонструючи грацію та легкість, а глядачі насолоджувалися вишуканістю рухів учасників балу та прекрасною атмосферою, що панувала на головній площі університету».

Журналіст «20 хвилин» мав намір поспілкуватися з організаторами балу та його учасниками. На таке прохання отримав відповідь: «Все про бал написано на сторінці університету».

Втім, нинішній бал незвичайний. Він відбувався під час страшних подій на фронті. Саме у ці дні Вінниця знову прощалася із полеглими земляками. Мова не про те, щоб не проводити свято. Хотілося дізнатися у студентів, наскільки комфортно вони почувалися у такій атмосфері. Поцікавитися в організаторів, чи не виникали у них сумніви щодо проведення балу у час, коли в країні щодня гинуть мирні і військові. Можливо, були пропозиції зачекати до Перемоги…

Повторюю, у педагогічному не виявили бажання порозмовляти з журналістом.

Можливо, перед початком балу його учасники й організатори вшанували память наших військових, можливо, віддали данину тим, хто поліг на полі бою з російськими окупантами, про це теж хотлося запитати. На Фейсбуці про таке не напсиали. 

—Вважайте, що це була репетиція балу Перемоги, — сказав у розмові знайомий студент педуніверситету.

Однозначної думки читачів в оцінці студентського балу не буде. Це точно. А ось які з них переважатимуть, дізнаємося з коментарів.

Маємо подяки від військових за волонтерство

Після появи статті на сайті з університету надіслали відгуки студентів про бал серед війни. Що думають з цього приводу майбутні педагоги, пропонуємо ознайомитися у їхніх відгуках.

Вікторія Колногозюк, голова ради студентського самоврядування університету: «Завдяки нашим Збройним силам, у їх лавах є  наші студенти, викладачів, батьки, ми можемо бути тут, навчатися, працювати, бути поряд з рідними. Ми розуміємо, що є надійним тилом для наших захисників. Від початку повномасштабного вторгнення наші студенти постійно працюють на волонтерському фронті, ми активно допомагаємо здобувати Перемогу нашій державі. Ми отримуємо листи та відео Подяки від наших військових за надану допомогу. І цей захід він без перебільшення присвячений їм – нашим захисникам. Ми бачили очі тих, котрі повернулися звідти. Вони радіють, коли бачать як тут вирує життя. Ми повинні дати їм відчуття того, що ми чекаємо на них, з великою повагою і вдячністю – тут , де вирує життя завдяки нашим захисникам».

Юлія Спідчук , голова студентського самоврядування факультету фізичного виховання і спорту, студентка другого курсу: «Студентський бал – це завжди емоції, але зараз це дійсно отой «подих Перемоги». Ми щиро віримо в нашу Перемогу і ми тут заради тих, хто там, заради тих, хто на варті нашого життя і нашого майбутнього».

Микола Ясельський, магістр: «Такий захід проводиться щороку. Цьогоріч він особливий. Якщо раніше це був звичайний залік, то зараз тут зовсім інша атмосфера. Ти розумієш, що це не просто заради оцінки. Погляньте, ці вишукані і водночас прості сукні, жовто-блакитні квіти….. Як на мене, це не просто танець, це щось внутрішнє. Це прояв того, що ми відчуваємо нашу близьку перемогу. Життя продовжується і ми маємо цінувати те, що в нас є. Ми повинні пам’ятати заради чого наші рідні, знайомі стримують ворога на лінії фронту».

Іван Сотник, студент першого курсу: «Емоції переповнюють. Від спільного виконання Гімну до легкості рухів. Зазвичай, танець не всім дається легко, але, як бачте, студенти в захваті. Ми декілька днів готувалися до цього на площі університету, це були генеральні репетиції, а перед тим на заняттях, у вільний час навіть у коридорах університету. І, знаєте, вже тоді з’явилося розуміння, наскільки це важливо, наскільки це відповідально. Сама назва «Весняний подих Перемоги» - це вже надихає. Це круто».

Дмитро Якименко, студент першого курсу: «Під час війни ми змогли навчатися, продовжити своє спортивне життя завдяки ЗСУ. Мій дядько зараз на війні. Коли він побачив новину про цей захід, він був вражений. «Це так класно!» - перша його реакція. – «Як ми скучили за цим… Побільше б таких заходів. Ми дійсно сильна нація, якщо у нас є така молодь – ми обов’язково переможемо!». Після цих слів розумієш, що це все дійсно потрібно. Ми разом формуємо подих Перемоги аби хоча б частинку любові і добра передати незламним, вільним, непереможним Героям».

Всі фото з фейсбук-сторінки університету.

Читайте також:

«Я люблю тебе, Ямпіль!». Мандрівник йде пішки з Дніпра до Карпат, щоб піднятися на Говерлу

Три 130, бійка битками та ногами в обличчя: що відомо про водія «Кадилаку», якого зловили на Соборній

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.