«Тіло забирали з поля бою з ризиком для життя». Ще одна болюча втрата — загинув Петро Мазуренко

Побратими повідомили рідним, що Петро Мазуренко загинув у бою на одній з найбільш гарячих ділянок фронту

• П’ять днів боєць не дожив до своїх 36-ти — Петро Мазуренко народився 1 листопада 1986-го.
• На війну з російськими окупантами пішов добровольцем.
• Рідних не попереджував, аби не стали на заваді.
• Про те, яким був брат, розповіла RIA/20minut.ua його сестра.

—Тільки тепер дізналася, як багато у мого брата друзів, — розповідає сестра Петра Мазуренка пані Юля. — Телефонують, пишуть, висловлюють співчуття…

Не встиг створити сім’ю

Її особливо вразили дзвінки двох старших чоловіків. Каже, дорослі люди, а плакали, як малі діти, не могли стримати сліз. Наскільки вони любили і поважали Петю!

За словами співрозмовниці, її брат ще не створив сім’ю. Зате він дуже тішився племінниками! У його сестри троє дітей. Вони раділи кожній зустрічі з дядьком Петром. Грали з ним в ігри, отримували подарунки…

І в дорослих, і в дітей серця сповнені смутком від непоправної втрати. Племінники переживають болючіше, бо серця в діток більш ранимі. Мама намагається їх заспокоїти. Але хіба це можна зробити, якщо у неї на обличчі видно, як болить серце і душа від того,що нема тепер у неї брата?

З пані Юлією розмовляли, коли вона була у дорозі. Поверталася з Італії Їздила забрати маму, яка перебувала у цій країні.

Коли їхала в Італію, по телефону не стала повідомляти мамі про те, що сталося. Не хотіла, аби мама залишалася сам на сам з гіркою новиною далеко від неї у чужій країні. Планувала розповісти про все, коли приїде.

Втім, мамине серце не обманеш. Жінка відчула, що сталося щось недобре.

—Коли я з дороги зателефонувала мамі і сказала, що скоро уже побачимося,  почула у відповідь гірке ридання, — розповідає пані Юлія. — Мама вже знайшла інформацію про Петю.

Втратив двох друзів

Петро Мазуренко навчався у вінницькій школі №32. Його добре знають любителі футболу. Він грав за команду «Світанок», був капітаном. Капітанську пов’язку доручили не тільки за хорошу гру. Вмів організувати хлопців. А ще — вирізнявся справедливістю.

Закінчив політехнічний технікум. Здобув спеціальність автомеханіка. Працював менеджером в одній з компаній.

Друзі кажуть про нього, що Петро ніколи багато не говорив. Зате був надійний у будь-яких справах.

Він не служив строкову службу, але гартував своє тіло самотужки. Займався спортом. Біля будинку встановив турнік.  Дотримувався здорового способу життя — не пив, не палив.

Мазуренко боляче пережив втрату двох своїх друзів. Так само на війні обірвалося життя декого з однокласників.

За словами пані Юлії, це змінило брата. Вона бачила, що він готується теж йти воювати.

Запитую, чи Петро радився з нею, з мамою перед тим, як прийняти рішення йти добровольцем.

—Нічого й слова не говорив нам про це, — продовжує співрозмовниця. — Повідомив про уже коли був у Житомирі на полігоні.

Сестра купила надійний «броник», шолом…

За словами пані Юлії, спершу брат записався у Тероборону. Потім пішов у військкомат проситися добровольцем. Його взяли не одразу.

26 серпня він зателефонував з Житомира. Перед тим декілька разів говорив, щоб я не думала його відмовляти, якщо вирішить йти воювати.

Служив він у 80-й бригаді ЗСУ.

Нічого не просив під час телефонних розмов. Однак сестра вирішила подарувати братові гарну амуніцію. Купила надійний «броник», шолом, аптечку.

—Одного разу Петя розповів по телефону, що побратими запитували, хто йому придбав таку надійну екіпіровку, — каже пані Юлія. — Він з гордістю відповів хлопцям, що у нього дуже гарна сестра, яка для брата готова небо прихилити.

Коли повідомили, що пропав безвісти, ще жевріла надія…

Востаннє сестра розмовляла з братом у понеділок 24 жовтня.

Петро повідомив Юлі, що можливо тиждень з ним не буде зв’язку. Потім додав, що навіть два тижні телефон не включатиме. Попросив не хвилюватися.

—Я не хвилювалася, один день, другий, третій, а тоді стала шукати, що з братом і де він може бути, говорить співрозмовниця. — Допоміг знайомий. Після його з’ясування інформації, ми отримали повідомлення, що Петро пропав безвісти. Про це повідомили 27 жовтня.

Як каже Юлія, у неї ще жевріла надія на те, що можливо брат у полоні, тому з часом його обміняють.

Але наступного дня, в п’ятницю, 28 жовтня, надійшла похоронка.

Пізніше їй розповіли, що тіло брата хлопці забирали з поля бою з ризиком для життя.

Петро Мазурекно загинув у бою на ділянці фронту, яка нині є однією з найбільш гарячих. Про це розповіли рідним його побратими.

Редакція RIA висловлює щирі співчуття рідним, побратимам, друзям полеглого Петра Мазуренка.

Вічна Слава Герою! Вічна пам'ять захиснику рідної землі

Читайте також:

«Коли йшли по траві, іскри сипалися з-під ніг». Як реагують чорнобильці на ядерну загрозу росії?

Укренерго: стабілізаційні графіки погодинних відключень скасовані

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.