«Температура під 40 не збивалася більше тижня». Історії медиків, які хворіли на коронавірус

У Вінниці 176 медиків перенесли COVID-19. У Марії Райковської (справа) був важкий перебіг, а Таїсія Вжецон — мала легку форму захворювання / Колаж складений з фото Андрія Оленіна, vlasno.info; скріншоту сюжету ВІТА ТБ

Уже 110 днів в Україні триває карантин. І хоча складно усім, найбільш важко нашим лікарям, які опинилися на «передовій» боротьби з невідомою хворобою.

А поки вінничани говорять, що «коронавірусу не існує, бо ніхто зі знайомих не хворів», його наслідки добре відомі медсестрі Марії Райковській та лікарю-інфекціоністу Таїсії Вжецон з першої міської лікарні. Жінки розповіли, що це значить — стати одними з тих, хто хворий на COVID-19, та як це відбилося на їхньому сприйнятті хвороби.

Важко перенесла хворобу

Медсестрі Марії Райковській 54 роки, і 36 з них вона працює у міській клінічній лікарні №1. З початком пандемії стала доглядати за хворими на коронавірус в інфекційному відділенні. Сьомого травня тест показав, що Марія захворіла на COVID-19. Перші симптоми відчула за день до цього.

— Я не можу сказати, як і де захворіла, швидше за все на роботі. Увечері, 6 травня, відчула слабкість в тілі та незначну температуру. А зранку встала — 38,1. Пізніше з’явився сухий кашель, — говорить Райковська. — Чоловік привіз мене на роботу, зробили тест, комп’ютерну томографію: на знімках — двобічна пневмонія. Мій тест виявився позитивним, а в рідних, на щастя, були негативні результати.

Пані Марія розказує, що новину про позитивний тест на ковід сприйняла спокійно, бо знала, що працюючи в інфекційному відділенні, рано чи пізно перехворіє коронавірусом.

— Хвороба в мене протікала ближче до важкого перебігу. З 7 до 27 травня була в стаціонарі. Отримувала антибактеріальну терапію, була в кисневій масці, — каже медсестра.

Згадує, що найважче під час перебування в лікарні було те, що не могла впізнати колег.

— Двадцять днів я лежала в лікарні, з яких мінімум десять в мене була температура 39,7 градуса та «туман» у голові. До мене приходили мої колеги проводити ін’єкції, давати нові ліки. А я їх не впізнавала, постійно перепитувала «хто зайшов». І це страшно — не впізнавати тих, з ким працюєш останні 36 років, — говорить жінка.

Зі стаціонару Марію виписали з чотирма негативними тестами. А потім вона ще доліковувалася під наглядом сімейного лікаря й два тижні пробула на самоізоляції. На роботу змогла вийти з 15 червня. Хоча, коронавірус залишив і після себе наслідки: втома, слабкість та задишка нікуди не ділися, розказує Райковська.

Питаємо, чи усвідомили якось інакше це захворювання, після того як перехворіли?

— Я знаю, що таке захворювання є, бачу людей, які цим хворіють та усвідомила на собі наслідки. Є багато випадків, що захворювання повертається. Тому продовжую часто мити руки, носити респіратор, рукавички як на роботі, так і на вулиці, — відповіла медсестра Марія Райковська.

Потрапила в першу сотню

Лікарю-інфекціоністу Таїсії Вжецон 60 років і вона також перехворіла коронавірусом. Трапилося з нею це у квітні, коли розповсюдження хвороби у Вінниці тільки починалось, а захворілих було менше сотні. Згадує, що спочатку не повірила, що заразилася, бо не була за кордоном і дотримувалася всіх правил карантину.

— Перша реакція на позитивний тест — думала, що це помилка. Почувала себе добре, клінічних проявів не було, температура нормальна. Тільки на деякий час не могла відчувати запахи та була незначна слабкість, — каже лікар-інфекціоніст першої міської лікарні.

Певні острахи у жінки були: за статистикою, люди її віку і старші часто переносять це захворювання з двобічними пневмоніями, загостренням хронічних хвороб та перебуванням в лікарнях та навіть реанімації.

— Але мені пощастило — в мене виявився легкий перебіг хвороби, яку я перенесла на самоізоляції: два тижні я сиділа одна вдома і нікуди не виходила, — говорить жінка. — Відчувала себе нормально, виражених симптомів не з’явилося. Тому найважче було постійно бути на самоті: нікуди не виходила, продукти отримувала під двері. Але чітко усвідомлювала, що маю бути на повній самоізоляції, щоб не розповсюдити цю хворобу далі.

Після завершення самоізоляції, ПЛР-тести жінки вказали негативні результати на ковід. Потім її протестували ще на антитіла: тест вказав, що в неї є імунітет до коронавірусу.

— Але наскільки стійкий цей імунітет — зараз ніхто не може сказати. Тому всім раджу зберігати соціальну дистанцію, носити маски, часто мити руки. І сама це продовжую робити, — говорить лікар-інфекціоніст. — Те, що ця хвороба вражає тільки людей похилого віку — це неправда. У нашому відділенні лежать і люди 50-60+ років, й ті, яким 30-35 років. Останніх справді менше, але якщо молоді легше переносять хворобу, то це не значить, що так само зможуть перехворіти їхні діти, батьки та дідусі з бабусями.

Чому хворіють захищені медики

З початку пандемії, станом на 25 червня, в обласних та міських медзакладах Вінниці захворіли 176 медпрацівників. Якщо перекласти це на загальну статистику (тоді було 1012 хворих у місті), то виходить, що кожен 5-6 інфікований — це медик. 

На щастя, 131 зі 176 медиків вже побороли хворобу. Однак, чому ж лікарі, які мають захист, все ж хворіють?

— Тому, що вони живі люди, — відповідає директор міського департаменту охорони здоров’я Олександр Шиш. — На початку пандемії були професійні інфікування — лікарі підхоплювали вірус від пацієнтів. Можливо засобів індивідуального захисту було недостатньо, можливо не вистачало практичного досвіду їх використання. 

Нині медпрацівники продовжують хворіти. Але переважна більшість заражень, за словами Шиша, відбувається в «побутовому режимі» — контакти з захворілими поза прийому пацієнтів, на вулиці, вдома. Так само підхоплюють хворобу й пересічні вінничани:

— Якщо на початку епідемії в нас переважав механізм завезення інфекції з-за кордону, то нині — внутрішнє розповсюдження. Зростання кількості захворілих відбувається через ігнорування простих, дієвих правил, що між людьми має бути соціальна дистанція 1,5-2 метри, потрібно бути в масках, часто мити руки та знезаражувати поверхні, — розказує директор департаменту охорони здоров’я.

Друга хвиля епідемії може бути восени

У Вінниці триває підготовка до другої хвилі коронавірусу. Депутати міської ради 26 червня виділили гроші на медицину, в рамках антикризової програми «Вінничани важливі». 

Міські медзаклади отримають з бюджету Вінниці майже 19 мільйонів гривень. Ці кошти витратять на створення тримісячного резерву засобів захисту, медикаментів та дезінфікуючих засобів: закуплять 14 тисяч костюмів біозахисту, 10 тисяч ізоляційних халатів, 21 тисячу респіраторів, 65 тисяч медичних масок, 98 тисяч рукавичок, 26 тисяч бахіл, 14 тисяч літрів деззасобів.

Але в Кабміні нещодавно говорили, що в Україні вже почалася друга хвиля коронавірусу.

— Щоб увійти в другу хвилю, треба щоб закінчилася перша. Тобто, кількість нових позитивних випадків COVID-19 мала б бути нульовою протягом кількох діб. Але якщо подивитися на динаміку активних випадків у Вінниці — маємо зростання кривої. Тому, на мою думку як медика, те, що в нас зараз відбувається — це ескалація першої хвилі, — говорить директор міського департаменту охорони здоров’я Олександр Шиш.

За його словами, другу хвилю COVID-19 очікують цієї осені. І тоді вона, підсилена сезонними вірусними захворюваннями, буде збільшувати навантаженість на медичну систему та створювати складнощі діагностики, лікування.

Читайте також:

«Горю як свічка». Вінничани розказали, як їх рятують від коронавірусу

Лікарі швидкої хворіють на COVID-19, але в ковідні бригади черга

«Було важко дихати, не вистачало кисню»: вінничани, які думають, що хворіли на COVID-19 взимку

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.