«Скіф» мотивує поранених». Бігун на протезі здолав три марафони і готується до четвертого

Роман Кашпур з Хмільника на пробіжці перед марафоном в Америці: за сім днів пробіг на протезі дві марафонській дистанції, одну у Вашингтоні, другу в Нью-Йорку

• Роман Кашпур з Хмільника перший з військових, який на протезі пробіг марафонську дистанцію. А це — понад 42 кілометри.
• Позаду у нього марафони — у Лондоні, Вашингтоні і Нью-Йорку. 3 березня 2024-го планує вийти на старт у Токіо.
• Чому після забігу в Америці Роман припиняв тренування? Він знімався у фільмі, але не в цьому причина.

У 19 років Роман Кашпур уже був на фронті. Коли втратив ногу, йому виповнилося тільки 22. Сталося це під час виконання бойового завдання на Донеччині. Життя раптово змінилося.

Вона з’явилася у його житті несподівано. Саме в той час, як ніколи, йому була потрібна підтримка. Він перебував на лікарняному ліжку після ампутації частини ноги. «Я волонтерка Юля, якщо можна, буду провідувати тебе у госпіталі», — цей телефонний дзвінок від незнайомки змінив дуже багато. Вона справді допомагала.

Пізніше стала його дружиною. Нині у них підростає син, якому недавно виповнилося три рочки.

Поява Юлії у його житті додала сил. Коли вийшов з шпиталю, вони удвох поринули у волонтерські справи. Народження сина стало ще одним стимулом у досягненні поставленої мети. Він мріяв про спорт, хоча й не знав, чи щось з того вийде. Що пробіжить марафон, та ще й не один, — у таке мало вірилося. Вдалося!

Виходить на старти з благодійною метою: збирає кошти на протезування військових. На жаль, їх стає більше. Роман не шкодує сил на тренування і участь у змаганнях.

Його побратими кажуть, що «скіф», таке псевдо у нашого земляка, став символом для інших. Він показує, яким може бути шлях після поранення, ампутації і повернення до активного життя. Та ще й з можливістю знову стати у стрій. Як це зробив він. Кашпур нині діючий військовий на протезі 808-го окремого полку підтримки ЗСУ. Також він амбасадор програми «Кіборги» фонду «Громадянин».

Дві марафонські дистанції за тиждень

Зверніть увагу на графік марафонських забігів Романа. У квітні він уперше вийшов на дистанцію у понад 42 км. Це був знаменитий Лондонський марафон. Роман зумів здолати усю відстань. Щоправда, два кілометри довелося пройти пішки. У листопаді стартував ще у двох аналогічних забігах: спочатку у Вашингтоні, де біг разом з морськими піхотинцями, а потім у знаменитому Нью-йоркському марафоні. Сталося це упродовж одного тижня!

Наш земляк нагадує, що марафон у Нью-Йорку найбільш відомий у світі, тому він найбільш масовий. У нинішньому році на старти виходили 50 тисяч бігунів. Роману приємно, що кожного разу він покращує свій результат, тобто скорочує час на подолання дистанції.

Обидва марафони далися непросто. В якийсь момент йому пропонували зійти з дистанції. «Я навколішки буду повзти, якщо доведеться, але все одно доберуся до фінішу», — говорив він. Поміняв протез — новий на старий і добіг до фінішу. Зізнається, що сам винен. Не треба було експериментувати з протезами.

Кому цікаво, як Роман долав два марафони в Америці, може прочитати про це на його сторінці у Фейсбуці. Він детально описав, як все відбувалося і що переживав під час забігів.

Ось один приклад. Здавалося б, що може бути складного в тому, щоб замінити протез. Але ж він знаходився за 20 км від місця на дистанції, де перебував Роман… Його старання не минули марно. В Америці вдалося зібрати суму у 35 тисяч доларів. Передав її для протезування військовому з позивним «Малий».

До речі, крім трьох марафонів, у 20203-му у нього був ще один забіг — у напівмарафоні. Наприкінці травня стартував у Брюсселі. Незважаючи на те, що відстань у два рази коротша, ніж у марафоні, бігти було непросто. Дистанція проходила по підйомах і спусках. На фініші зізнавався, що саме через це йому складно дався забіг. У Брюсселі він також організовував благодійний збір коштів для військових.

Нині у рідному Хмільнику готується до ще одного забігу. 3 березня 2024-го планує стартувати у Токіо. Каже, марафон у Токіо уже не за горами. Треба готуватися. А він на деякий час припиняв тренування. Чому?

Тотальне обстеження

Йому радили пройти обстеження, аби зрозуміти, як організм реагує на ті значні навантаження, які переносить під час марафонів.  Він пообіцяв це зробити. Сказав, не тренуватиметься доти, доки не дізнається думку лікарів. Свій похід до медиків назвав «тотальним обстеженням». Так і написав про це у Фейсбуці.

«Зізнаюся відверто, за 26 років свого життя я ще ніколи не  проходив так ретельно обстеження у лікарів, як цього разу», — каже Роман Кашпур.

Огляд відбувався в Українському медичному центрі спортивної медицини. Уточнює, що в цьому закладі проходять обстеження наші олімпійці. Одна з ініціатив, яку тут запровадило Міністерство молоді та спорту, стосується відновлення та реабілітації ветеранів російсько-української війни.

«Можливо, це натяк на те, що і мені пора вриватися у спорт вищої категорії? — написав Роман. — Я думав, що війна, а тепер мої марафони дещо вдарять по здоров’ю, але не вгадав — здоровий. Сказав лікарям, що просто бігати марафони мені стає нудно, спробую виходити на результат. «У такому разі чекаємо на вас кожні пів року на планове медичне обстеження, і це без варіантів», — відповіли мені.

Коли лікарі слухали розповідь Романа про його тренування, про спеціальні вправи для відновлення, неодноразово наголошували: «У вас професійні тренери». За це він дякує Наталії Крушинській та Юлії Коваль за тренування та професійний підхід у використанні відновлювальних комплексів.

«Результати медичних обстежень готові, отож, відновлюємо тренування, я знову виходжу на бігову дистанцію, бо ж марафон у Токіо не за горами!», — йдеться у дописі Романа.

«Дякую за ногу»

Після переїздів і перельотів, як тільки Кашпур повертається в Україну, прямує до Львова. Так було і після марафонів в Америці. Йому неодмінно треба побувати у Львові. Там на нього завжди чекає той, хто надав йому можливість виходити на старти.

Цей  чоловік — його протезист. Роман каже, що при кожній зустрічі з ним при першому рукостисканні промовляє фразу: «Дякую за ногу, Сергію!».

Ось як він написав про їхню зустріч після повернення з-за океану:

«Більша частина нашої розмови, звичайно, про протез. Запитань багато. Що було не так, де, в якій точці на куксі щось турбує і коли це почалося. Які при цьому були відчуття? Ми говоримо про це не тому, що більше нема про що говорити, а тому, що Сергія це цікавить у першу чергу. Я його вкотре переконую, що він профі у цій справі. Кажу, ось подивися, ти зробив протез, на якому я пробіг вже три марафони і все добре з куксою, ні потертості, нічого такого, в принципі, все клас! Він щоразу не погоджується зі мною, пояснює, що не все ще досконало, що йому треба ще вчитися і вчитися».

У Романа свої аргументи. Два марафони за тиждень на одному й тому ж протезі — це вже перемога протезиста. Всі, хто хоча б один раз спілкувався з паном Сергієм, скажуть, що він надзвичайно розумна людина. Від пацієнтів, які були у нього на протезуванні, можна почути таке: «Протез, який ви зробили, здається мені кращий за ногу, яку відрізали».    

Роман називає свого співрозмовника протезистом Топ-1 в Україні, якого також знають за кордоном. Обіцяє продемонструвати його вміння і професіоналізм  ще більшій кількості людей. «На все свій час», — написав «Скіф».

Лондон став моїм дебютом не тільки у спорті, а й в кіно

Роман Кашпур згадує, як йому пропонували знятися у документальній стрічці «Атлети війни». Спершу він не зрозумів своєї ролі. Але коли один з авторів фільму заговорив про мету картини,  одразу погодився на зйомки, не дослухавши його. Адже автори ставили за мету картини не допустити російських атлетів на Олімпіаду-2024. «Гадаю, найкращим лозунгом цього фільму будуть слова: «Мовчиш — значить підтримуєш. Мовчання в наш час вбиває!».

Продюсер та директор фільму Габріель Верас проживає у Вашингтоні. Фільм знімали у багатьох  місцях України. А починали у Лондоні під час участі Романа у марафоні. «Лондон став моїм дебютом не тільки у спорті, а й в кіно». — каже він.

Автори картини відвели нашому земляку одну з головних ролей. Він брав участь у презентації фільму і допрем’єрному показу у Вашингтоні. Це відбувалося у ті дні, коли проходив марафон морської піхоти США. До речі, Габріель Верас з дружиною були серед тих, хто підтримував Романа під час забігу.

Під час закритого показу Роман сказав авторам і присутнім, що зробить все від нього залежне, аби цей фільм побачили ті, хто впливає на світову політику, та всі, кому небайдужа доля України. Зробить все над можливе, щоб удар, який планують завдати творці стрічки, потрапив у саме серце ворогу.

Фільм «Атлети війни» про спортсменів, які віддали життя в боротьбі за Україну, про атлетів, які продовжують воювати з окупантами, і про тих, хто всупереч обставинам, знаходить в собі сили тренуватися і готується заявити про незламність українського духу на спортивній арені світу. Поки що стрічку е демонстрували у нашій державі.

«Честь і повага твоєму Баті»

Звідки у цього чоловіка стільки сили духу? Таке запитання виникає чи не в кожного, хто знайомий з Романом або просто чув про нього. Він на те тільки усміхається. Каже, краще я розповім вам про свого батька. Здавалося б, до чого тут батько?

«Коли почалася велика війна, я сказав татові, що повертаюся до хлопців. Він не став заперечувати, відмовляти, а просто сказав: «Цього разу я з тобою, сину. Може, воляка я вже не дуже, і здоров’я не те, але якось буде». І ми погнали до Харкова на Салтівку.  Тільки заїхали на позицію, нас привітали москальські вертушки. І я тоді зрозумів, у кого я такий вдався. Єдине, що сказав батько після обстрілу: «О. нормально!» і після цього — ні кроку назад. Коли хлопці дізналися, що тато водій з досвідом, запропонували у  волонтерський екіпаж розвозити допомогу. Відтоді минуло майже два роки, а я тільки тепер дізнаюся, у яких гарячих точках йому довелося побувати, як потрапляв під щільні обстріли. Побратим Артем Фесун якось сказав: «Були моменти, коли твій батя єдиний, хто погоджувався їхати зі мною туди, куди інші відмовлялися. Честь і повага твоєму Баті!»

Від батька мені передався його життєвий девіз: «Добре подумай перед тим, як щось робити, але якщо вже взявся, то роби справу чесно і до кінця, будь готовий прийняти всі наслідки і пам’ятай, це тільки твій вибір, ніхто тебе не змушував і в шию не гнав. Завжди май  свою думку, її не потрібно всім розповідати, але якщо поцікавляться, розкажи, чи покажи так, щоб стало зрозуміло раз і назавжди».

Після такої розповіді навряд чи виникатимуть ще питання до Романа, звідки у нього сила волі і витримка. Все це він хоче передати синові.
 

Читайте також:

«До останнього «жигуля». Для чого Гуменюкам старі машини і за що генерал нагородив восьмикласника?

У «Пироговці» хірурги провели унікальну операцію на щелепі

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.