«Що це за молода, що не хоче сісти на стільця?». Ще одну традицію додали до культурної спадщини

Відколи цей обряд розплітати косу нареченій - у Бирлівці вже й не пригадають

• Шість нових елементів внесли до переліку нематеріальної культурної спадщини в області.
• Один з них — весільний обрад !»Розплітання коси нареченій».
• Які ще елементи?  Хто їх оцінює?

У нас багато традицій, що передаються з покоління у покоління. Є вони у містах і селах. Щоб їх зберегти, в області створили перелік Елементів нематеріальної культурної спадщини.

Наскільки той чи інший елемент є важливий і заслуговує на збереження, вирішує експертна рада з фахівців різних галузей. Вона створена при департаменті гуманітарної політики обласної державної адміністрації.

Недавно на своєму засіданні члени ради розглянули низку нових подань, що надійшли з територіальних громад краю.

Таким чином перелік Елементів нематеріальної культурної спадщини збільшився ще на шість пунктів. Називаємо кожен з цих елементів.

1.Культура приготування квасолі, тертої в макітрі з підпалками та свіжим хлібом. Подано Бабчинецькою територіальною громадою.

2.Весільний обряд «Розплітання коси нареченій» у селі Бирлівка Бершадської територіальної громади.

3.Традиція сушіння фруктів у селі Кармелюколве Жмеринської територіальної громади.

4.Приготування традиційної страви «Бадзьоня» в селі Степанівка Теплицької територіальної громади.

5.Рогозоплетіння, як вид декоративно-ужиткового мистецтва: традиційні техніки та вироби з лози у селі Щітки Вінницької територіальної громади.

6.Обрядова страва «Засипана капуста з кабаком» у селі Березівка Чернівецької громади.

Журналіст 20minut.ua  звернув увагу на один з елементів, де йдеться про розплітання коси нареченій. На розгляд експертної ради представили відеозапис ритуалу.  Нагадаю, він поширений у селі Бирліка колишнього Бершадського району. Дівчата, які виходять заміж, проходять через цей обряд так само, як колись робили їхні матусі чи бабусі. «Така традиція!» — кажуть у селі.

Починається обряд з того, що до будинку нареченої приходять поважні сільські жінки. Вони вбрані у святошній народний одяг. Їх супроводжує музикант з баяном у руках. На подвір’я до нареченої заходять співаючи. Далі музика замовкає і одна з жінок говорить такі слова: Ой, дайте нам стілець, а до стільця ще й гребінець!».

Через деякий час з хати виносять стілець. Разом з ним кожух, який потім стелять на стілець. «Аби було м’яко, по-панськи…»

Викликають з будинку наречену. Вона виходить у весільному вбранні, на голові у неї фата.

Одна з жінок акуратно стелить на стілець кожух і просить наречену сідати.

У такі хвилини наречена демонструє своє ставлення. Вона ніжкою перекидає стілець. Його знову ставлять і знов пропонують сісти. Наречена у білій сукні і фаті на голові знов перекидає ногою стілець.

— Що це за молода, що не хоче сісти на стільця? — з такими словами звертається до нареченої одна з жінок. — Захотіла віддаватися, а сідати не хоче. Брикається і брикається. Дивися, бо зараз молодий розсердиться, обернеться і піде від тебе.

Після цих слів наречена сідає на стілець. Присутні допомагають їй справитися з весільної сукнею, що аж до п’ят.

Найбільш дивно, косу нареченій у представленому відеозапису обряду розплітав її рідний брат.  

Поки він зайнятий відповідальною справою, жінки співають трохи журливу пісню. Перед її виконанням всі разом промовляють слова: «Благослови, Боже, русу-косу розплітати».

Закінчується обряд тим, що гості й молодята виходять за ворота і прямують до розпису. Супроводжують їх звуки весільних музик

Читайте також:

Книгами польського пана розпалювали печі. Чому не відзначили 100-річний ювілей бібліотеки?

У календар Православної Церкви України внесли Вінницьку ікону Божої Матері

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.