«Роблю те, що подобається». Переселенець створив у ліцеї комп’ютерний клас і шукає волонтерів
- Переселенця з Харкова вітало з днем народження мало не пів села.
- Хто він і чим заслужив такий авторитет?
Володимир Хмелевський з Харкова. Він власник невеликої комп’ютерної компанії. На початку березня, коли місто обстрілювали ракетами, переїхав на Шаргородщину. Проживає у селі Плебанівка.
Пів села вітало з днем народження
Про авторитет цього чоловіка у Плебанівці промовисто свідчить один факт: у день народження його вітало мало не пів села. Двері не зачинялися у будинку, де нині проживає. Про це розповіла директор місцевого ліцею Людмила Мокра.
На запитання журналіста, як вдалося переселенцю завоювати такий авторитет серед чужих людей, пан Володимир відповів коротко: «Все почалося з дверей».
—?!
Після такої відповіді уже я замовк, а тоді звернувся зі ще одним запитанням. Кажу, це вчителі просили вас придбати комп’ютери, створити комп’ютерний клас, навчати дітей програмуванню та ще й англійської мови?
—Ні, — говорить у відповідь і додає: «Я роблю те, що мені подобається».
Поцікавився у співрозмовника, чим керувався, коли обирав для переїзду нашу область? Тут є родичі, друзі, можливо, раніше бував?
—Не будемо про це говорити, — каже пан Володимир. — Нема тут у мене родичів і раніше не доводилося бувати.
Ось такий він, Володимир Хмелевський, програміст з Харкова, який обрав для тимчасового проживання село Плебанівку.
Цю фразу мій співрозмовник повторював декілька разів. Що вона означає? Якось до нього звернулася директор ліцею Людмила Мокра. Дізналася від односельців, що він займаєтеся ІТ-бізнесом. Запитала, чи не могли б допомогти придбати двері для укриття. Його обладнали у підвальному приміщенні ліцею, аби на випадок сигналу тривоги було де сховатися учням і вчителям.
Переселенець задовольнив прохання — мають надійні металеві двері.
Після того йому показали комп’ютерний клас. Він нарахував 11 комп’ютерів.
—Комп’ютерів 11, але в робочому стані тільки шість, — сказала директор Людмила Мокра. — Всіх учнів у нас понад двісті, а діючих комп’ютерів тільки шість. Ще нам потрібна локальна мережа Інтернет, точки доступу.
Гість вислухав директора, оглянув комп’ютерну техніку, як кажуть, не першої свіжості, на прощання запитав: «Хочете мати ще один комп’ютерний клас?».
Від здивування директор не знала що відповісти. Коштів на таке у них не було, а безкоштовно хто стане робити.
Харків’янин зробив.
Щоправда, спершу взявся за іншу роботу — відремонтував комп’ютери у діючому компютерному класі. З ким робив? З колегами, які разом з ним переїхали в село. А ось «тягнути» кабелі для локальної мережі Інтернет допомогли місцеві.
— Заглянув до знайомих у селі, кажу, хлопці, директор викликає вас у школу, беріть щоденники і приходьте, — розповідає пан Володимир. — Прийшли. Але без щоденників.
Про щоденники то був жарт. Бо йдеться про тих, хто давно закінчив школу. Працювали у післяурочний час, аби не заважати проведенню уроків. Інколи ставали до роботи у вихідні.
Тепер у ліцеї власна комп’ютерна мережа, у кожному класі мають точки доступу до Інтернету, є вони також в актовій і навіть спортивній залі — загалом у 30 кабінетах 3-поверхового приміщення. В учительській є Wi-Fi.
Інформація у селі поширюється швидко. Чи не найбільше зацікавила обіцянка переселенця створити ще один комп’ютерний клас. Учні раділи з цього приводу. Дехто з дорослих не дуже вірив в обіцянку. У країні війна, все може змінитися за годину, не те, що за день.
Благодійник слова дотримав. В один з днів з відділення «Нової пошти» у Шаргороді доставили 10 комп’ютерів. Їх допомогли придбати друзі Володимира Хмелевського. Він теж затратив власні кошти. Ще й столи закупив.
На цьому його стосунки з навчальним закладом не обмежуються.
Заняття з англійської — щоденно
Нині у ліцеї найбільш обговорювана тема — додаткові заняття з англійської.
Проводять їх після уроків. Незважаючи на це, учні приходять без запізнень. Директор Людмила Мокра звернула увагу, як діти сповна використовують кожну хвилину. За її словами, раніше визначеного часу ніхто від комп’ютера не відходить. «Я ще не використав свій час, у мене ще є хвилини для заняття», — такі відповіді чула директор, коли комусь з учнів пропонували раніше звільнити місце.
—Англійська у нас щоденно, — розповідає пані Людмила. — Це я кажу про заняття після уроків. За навчальною програмою її вивчають три рази на тиждень. На додаткових заняттях — щодня. Опановують мову майже 90 учнів 5-11 класів. Діти надзвичайно зацікавлені.
За словами співрозмовниці, навчальний курс запропонував Володимир Хмелевський. Каже, курс був в оригіналі на російській мові. Програміст адаптував його до української.
Протягом місяця опановують англійську. Запитую про результати. Вчителька англійської Ольга Жмудь каже, що діти стали грамотніше писати, краще читати тексти. Працювати за комп’ютером їм цікавіше, ніж за книжкою на уроці.
Для охочих учнів 10-11 класів Володимир Хмелевський організував вивчення веб-програмування. Директор каже, планували відібрати для занять 10 учнів. Дехто з батьків телефонував і просив, щоб долучили їхню дитину. В результаті 21 учень опановує ази веб-програмування.
За словами Людмили Мокрої, з ними працюють викладачі одного з вишів з Харкова. Про це домовився Хмелевський. Заняття відбуваються тричі на тиждень.
Хто знає англійську, відгукніться!
У навчальному курсі з вивчення англійської мови є одна прогалина — не вистачає живого спілкування. Зробити це могли б волонтери, які володіють англійською.
—У мене є ті, хто охоче спілкувався б з учнями англійською, але вони проживають за океаном, — каже пан Володимир. — Різниця у часі стоїть на заваді. Тому шукаємо тих, хто допоміг би в цьому питанні. Написав про це пост у Фейсбуці. Може, ваша публікація допоможе.
Директор ліцею Людмила Мокра звернулася до Донецького університету імен Стуса. 23 лютого одна з представниць університету провела заняття з усного мовлення. Поки що не відомо, чи підтримають учнів з Плебанівки у цьому навчальному закладі, тому продовжують шукати волонтерів.
До речі, ліцей має Starlink і генератор. Це подарунок від польських побратимів. Тому працювати можуть навіть під час вимкнення електрики.
Допомогу ліцею надає також місцеве фермерське господарство «Плебанівський сад».
—Я роблю те, що мені подобається, — цю фразу Володимир Хмелевський повторив ще раз наприкінці розмови, коли знов запитав, для чого йому стільки клопотів, адже має немало власної роботи.
Програміст подав гарний приклад для наслідування. Якби ІТ-компанії області обладнали хоча б по одному комп’ютерному класу у сільських школах, це стало б гарною інвестицією у навчання дітей.
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читайте також:
На Вінниччині діяв підпільний осередок «компартії більшовиків»
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Тетяна Редько