«П’ять вихідних виходили на толоку». Сквер Янголів створили небайдужі у Бродецькому

• Коли почалася війна, Олена Тютенко з трьома дітьми приїхала з Києва у рідне село.
• Організувала земляків на створення дитячого майданчика. Насправді зробили і майданчик, і Сквер Янголів — на спомин про загиблих на війні мешканців села. Як це вдалося?

«Хочеш щось робити — ставай і роби!»,  — каже Олена Тютенко, відповідаючи на питання, як їй вдалося організувати людей на створення дитячого майданчика і Скверу Янголів.

Спершу вона задумала облаштувати місце для відпочинку дітей. Про сквер пам’яті полеглих земляків не йшлося.

«Мені, людині, яка проживає у Києві, після приїзду в рідне Бродецьке, де я виросла, не вистачало інфраструктури, — розповідає жінка. — Якщо точніше, мова не так про мене, як про дітей. Хотілося, щоб вони мали ігровий майданчик. У селі цього не було».

Жінка звернула увагу, що місцеві діти ходять гратися на територію поруч з колишнім цукрозаводом. Якщо точніше, вона знаходиться поруч із заводським гуртожитком. Місце заросло бур’янами, тому жінка щоразу хвилювалася, аби діти там не завдали собі шкоди.

«Діти мимоволі підказали, в якому місці варто створити майданчик», — подумала пані Олена.

Якщо ти почнеш робити щось корисне для інших, знайдуться люди, які захочуть допомогти. Такого принципу дотримується співрозмовниця.

Якими були її перші кроки у реалізації задуманого? Хто підставив плече? Яку позицію у цій справі зайняв староста села?

Про все це розмовляли з Оленою Тютенко.

Щоб не ламали і не трощили

Пані Олена добре знає психологію людей. До війни працювала у столиці в одній із благодійних організацій, брала участь у волонтерських проектах, допомагали ЗСУ, має досвід спілкування з людьми.

Каже, навіть якби створили ігровий майданчик, могли знайтися ті, хто б взяв, та й перекреслив старання людей, завдавши шкоди. «Все,  що не моє, можна ламати», — такого принципу, на жаль, дотримуються деякі недобросовісні люди.

Щоб не ламали і не трощили, треба одночасно облаштувати місце пам’яті полеглих односельчан. У такому місці більше шансів, що не підніметься чиясь рука знищити те, що зроблено людьми на спомин про загиблих. Ось така ідея спала їй на думку.

Про свій задум розповіла матері полеглого Героя Григорія Ніколайчука пані Наталії.

«У нашому селищі нема Алеї Героїв, давайте спробуємо її створити, заодне зробимо дитячий майданчик, туди постійно приходитимуть дорослі і діти», — поділилася думками з мамою полеглого сина Григорія Ніколайчука пані Наталією.

Жінка підтримала таку пропозицію.

Удвох розпочали втілювати в життя свій задум. До них доєднався чоловік пані Наталії Сергій Рясний, сім’я Людмили і Олександра Клімових. Оголосили про проведення толоки. Найперше треба було викосити бур’яни, розчистити територію. Роботу ускладнювало те, що місце виявилося не рівним. Без техніки не можна було обійтися.

На першу толоку прийшли приблизно 20 людей. Здебільшого це були прихожани церкви «Нове життя», серед яких є Олена Тютенко.

«Нас приємно вразило, що староста селища Ігор Ткачук теж працював разом з нами, як кажуть, засукавши рукава, — продовжує розповідь пані Олена. — Наступного разу пригнав бульдозер, сам сів за кермо і вирівняв ділянку».

Коли підготували територію, треба було братися за наступний етап — встановлювати ігрові атракціони. Але де їх взяти?

Хто підтримав коштами?

«Коли поцікавилися вартістю атракціонів, зрозуміли, що купити їх нам не вдасться, на це потрібні немалі кошти, — говорить Олена Тютенко. — Нам порадили купувати метал і виготовляти на місці самотужки».

У такий спосіб здешевили частину виробів.

Але ж метал також безкоштовно ніхто не дає.

«Нам допомогли прихожани церкви «Нове життя» з-за кордону, — ділиться думками співрозмовниця. — Звернулися до них з проханням, пояснили суть справи і нам пішли назустріч».

За словами співрозмовниці, загалом на створення майданчика і Скверу Янголів витратили 4,5 тисячі американських доларів.

Багато робіт, зокрема зварювальних, виконав місцевий чоловік Федір Чус. Батьки з дітками, які нині приходять на майданчик, мають найперше подякувати цьому чоловікові за його вмілі руки і старання, яке він проявив у ставленні до громади.

Щоправда, деякі атракціони вдалося закупити.

Що є на ігровому  майданчику? Співрозмовниця називає деякі з об’єктів, яким нині радіють сільські діти. Це — будиночок з гіркою, альпійська гірка і звичайна гірка,  гойдалки, одна з яких має назву «Лелече гніздо», батут, лавочки для сидіння — все це виготовив пан Федір. А ось карусель купили заводську.

Територію озеленили.  

Як пояснила пані Олена, до справи ландшафтного дизайну долучився Олександр Клімов. Він має певний досвід у цій справі, бо облаштовував таким чином власне обійстя. Його дружина Людмила підбирала зелені насадження.

«Прикро, що нема можливості посадити дерева, — говорить Олена Тютенко і пояснює, чому це не можна зробити. — На цій території дуже міцно втрамбована земля упереміж зі щебенем. Все це зробили вантажні автомобілі, які багато років під’їжджали до складу під завантаження цукру. Тому використали переважно кущі, корені яких не потребують глибокого проникнення у ґрунт».

Дерево пам’яті і зорі у воді

Дерево пам’яті зробили з металу. На його гілках прикріпили підсвічники. Вони встановлені таким чином, щоб можна було вставляти свічки і запалювати їх. Так зробили у день відкриття Скверу Янголів.

Чому у назві є слово «янголи»? Підсвічники виготовлені у формі янголів.

Патріотичний дух цієї території підсилила картина, присвячена полеглому Григорію Ніколайчуку.

Точніше, не сама картина, а банер, виготовлений на основі фотографії цього полотна. Крім того, зображення на банері має безпосередній стосунок до ігрового майданчика.

Співрозмовниця так пояснює свої слова.

Каже, картина має свою історію. Її намалювала дружи на загиблого Григорія Ніколайчука пані Вікторія. Вона разом з іншими жінками, які втратили на війні рідних, брала участь в одному з арт проектів. Його учасники малювали картини.

Вікторія Ніколайчук придумала дуже щемливий сюжет. Вона зобразила на малюнку двох діток, хлопчика і дівчинку, які розглядають зорі, що відображаються у  дощовій калюжі.

Заради наших діток віддають свої життя бійці на фронті.  Тепер це полотно може побачити кожен, хто прийде у Сквер Янголів у Бродецькому.

«Чому у нас такого нема?..»

Староста Бродецького Ігор Ткачук у розмові з журналістом сказав, що допомагати завжди хочеться тим, хто сам щось робить. Саме тому він особисто працював разом з односельцями над створенням Скверу Янголів і дитячого майданчика.

«Жодної гривні коштів громади ми не витратили на цей об’єкт, — уточнює  пан Ігор. — Трохи допомогли грішми наші підприємці, до речі, під час роботи підвозили людям воду, бо працювали у спеку, а все інше зробили люди власними руками. Підтримала коштами церква. Загалом все добре, але хотілося б було бачити більше людей. На толоку виходили п’ять разів у вихідні. Працювали переважно одні й ті само люди».

Староста поділився думками, що після відкриття об’єкта до нього уже підходили люди з інших частин селища. Кажуть, чому у нас такого нема, ми теж  хотіли б мати такий майданчик.

Голова села готовий відповідає землякам, що готовий підставити плече під кожен пропонований людьми проект.

При цьому нагадує популярний вислів: «Допомагати хочеться тим, хто сам щось робить».

Читайте також:

«Чому вони не на війні?». Британець не розуміє, як чоловіки сидять в ресторанах, коли вбивають жінок і дітей

«Заштовхувати силоміць у буси ми нікого не будемо»: інтерв'ю з заступником начальника обласного ТЦК

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.