«Чому вони не на війні?». Британець не розуміє, як чоловіки сидять в ресторанах, коли вбивають жінок і дітей

- На лікування до Вінниці доправили воїна Інтернаціонального легіону.
- Арчі, так звати 37-річного чоловіка, прибув в Україну з Британії.
- Чому британець вирішив захищати нас українців? Що ще розповів журналісту сайту «20 хвилин»?
На вигляд Арчі міцної статури. З усього видно, що тренує м’язи, гартує тіло. Звертає увагу тату на тілі: не тільки на руках, а й на обличчі, голові. Одягнений у футболку з написом на англійській «Армія України». Під нею на спині проглядається перев’язувальний матеріал.
«Після важкого поранення цей чоловік мав би лежати пластом і мало рухатися, — каже волонтер БО «Берегиня країни» Людмила Коханець. — А він, як бачите, навіть спину не сутулить. Це тому, що молодий, здоровий, видно, що стежить за собою, своїм здоров’ям».
На підтвердження сказаного пані Людмила згадала епізод, коли одного разу йому хтось приніс шоколадку. Арчі подякував, тактовно відмовився. Пояснив, що це не дуже корисна їжа, тому не споживає її.
Завдяки Людмилі Коханець журналіст "20 хвилин" зустрівся з британцем. Вона ж організувала допомогу перекладачки.
На моє зауваження, що робочий день уже давно закінчився, співрозмовниця сказала, що волонтери не стежать за часом.
«Допомагаємо насамперед тим пораненим, у яких нема рідних, або вони є, але десь далеко, — каже пані Людмила. — Якщо людина у важкому стані, то їй може знадобитися допомога у будь-який період доби». До речі, після розмови з британцем пані Людмила ще залишилася в лікарні.
Наша розмова відбувалася у дворі одного з лікарняних закладів, де нині лікується після поранення боєць Інтернаціонального загону британець Арчі. Як пояснила пані Людмила, спершу його стан стабілізували у лікарні в Дніпрі, а звідти перевели до нашого міста.
Спілкуватися з британцем допомогла перекладачка пані Ольга, до речі, вона також волонтерка.
Не зміг залишатися байдужим
Арчі народився в Ірландії. Проживає у Британії. Раніше був військовим. Найперше запитав у нього, що спонукало кардинально змінити життя — з мирної Британії приїхати на війну.
Каже, не міг залишатися байдужим до страждання дітей, матерів, які втрачають синів, дружин, які залишаються вдовами. Інформація про це систематично з’являється у британських ЗМІ, як електронних, так і друкованих.
Запитую, що найбільше вразило з побачених повідомлень? Знов чую у відповідь: страждання невинних людей. Виникло розуміння, що треба їхати допомагати українцям.
«У мене знання, навики військового, — каже він. — Не зміг залишатися байдужим. Вирішив, що треба їхати».
—Чи доводилося раніше бувати в Україні? — цікавлюся у співрозмовника.
—Ніколи, — каже британець.
Перед очима — зруйновані дитячі майданчики
Інформацію про те, як потрапити до Інтернаціонального легіону в Україні, є у відкритому доступі. Оформити контракт не складало ніяких труднощів.
Так він опинився в одному з підрозділів легіону. Каже, у їхньому підрозділі всі бійці іноземці, крім командира. Він — український офіцер.
Запитую, на що звернув увагу в країні, в якій не доводилося бути раніше.
—У вас дуже дружелюбні, щирі люди, — говорить Арчі. — Кожен хоче тобі допомогти.
Особливо відчув це, коли зупинялися у селах на Запорізькому, Харківському напрямках, де виконував завдання їхній бойовий підрозділ. Каже, місцеві хотіли хоча б чимось допомогти. Чув від них, що всі чекають Перемогу.
З побаченого вразило до самого серця — це пусті дитячі майданчики, які він бачив у містах Запорізького та Харківського регіонів. Зруйновані обстрілами. Зізнається, що у нього і його побратимів це викликало стрес.
Запитую про його дітей. Каже, вдома на нього чекає донечка. Сумує за нею найбільше.
Одужаю — і знову на фронт
Бажання у британця Ачі одне — швидше одужати і знову повернутися до побратимів, продовжувати допомагати українцям вигнати ворога з їхньої землі.
До речі, кожен з бійців Іноземного легіону має право у будь-який момент припинити укладений контракті повернутися додому. Це передбачено документом Міноборони.
Те само міг би зробити Арчі. Але в нього інші плани.
Вчинити саме так, а не інакше, його спонукала зустріч з вінничанами. Перекладачка пані Ольга запросила британця до себе в гості. Її друг теж військовий. Уже півтора року на війні. Нині він вдома. До того ж розмовляє англійською. Пані Ольга каже, що треба було бачити, наскільки дружнім і щирим була розмова двох військових — британця й українця.
На вихідні його знову запросили у гості.
Коли прощалися, Арчі не приховував, що він вкотре максимально вражений дружелюбністю і гостинністю українців, таке ставлення ще більше мотивує його продовжувати захищати Україну.
Вчить українську
Мовний бар’єр це те, що найбільше ускладнює перебування у нас британця. У лікарні намагається спілкуватися з лікарем, іншим медперсоналом з допомогою перекладача. Щоправда, у такий спосіб складно пояснити свої симптоми, чи попросити допомогу.
—Арчі потроху вчить українську, — говорить перекладачка пані Ольга. — Розуміє деякі слова, фрази. Включаю йому українські відео чи аудіо тексти. Коли йдемо по вулиці дослухається до розмови, як звучать слова.
Британцю показали центр міста, Вишенський пак і озеро, Ботанічний сад, музей-садибу Пирогова.
За словами пані Ольги, вона звернула увагу, як змінилося обличчя гостя, коли він побачив, як діти купаються в озері на Вишеньці. Це для нього був разючий контраст: побачені раніше зруйновані спорожнілі дитячі майданчики на Харківщині і дитячий сміх тут, у Вінниці.
Схоже, Вінниця йому подобається. Коли зайшла мова про те, що його можуть відправити на лікування в інше місто, Арчі сказав волонтерам, що йому не хочеться нікуди їхати з Вінниці. Хотів би пройти повний курс лікування. Волонтери відповіли, що це залежить не від них. Він військовий, тому рішення про його лікування і подальшу реабілітацію ухвалюватимуть інші.
Чому вони їх не захищають?
Крім діток у парку і на озері, боєць Іноземного легіону звернув увагу на ще одну деталь. Він бачив на вулицях міста багато чоловіків. Звертав увагу на тих, хто має спортивну статуру, «накачані» м’язи.
У бійця Іноземного легіону одразу виникло питання: чому вони не на війні? Він повторив його також під час розмови з журналістом.
Запитував, чому ці здорові чоловіки не захищають своїх дітей, дружин, матерів?
Висловлював своє нерозуміння з приводу того, як можна сидіти і пиячити в ресторані, коли убивають жінок і дітей? Казав, що на фронті не вистачає захисників, він це бачив особисто. Арчі переконаний в тому, що для Перемоги Україна потребує більше чоловіків на війні. Але їх там нема. Зате їх вистачає в тилу.
Допомагаємо тим, чиї рідні далеко
Людмила Коханець з волонтерської організації «Берегиня країни», яка познайомила з британцем Арчі, розповіла, що звернула увагу на чоловіка, коли він проходив обстеження. Бачила, наскільки йому складно через незнання мови і нерозуміння того, чого від нього хочуть. Потім вона зайшла у лікарняну палату.
«На телефоні написала запитання, що йому потрібно? — каже пані Людмила. — Він відповів, що втратив телефон, не має одягу. Подивилася, який приблизно розмір одягу йому підійде. І вже невдовзі ми купили йому футболку, шорти, спідню білизну. Складніше було з телефоном. Коштів на його придбання у мене нема. Попросила знайомого волонтера з Києва. Він купив мобілку і передав її Арчі».
Як пояснила пані Людмила, волонтер з Києва розмовляє англійською. Вона допомогла їм обмінятися контактами і тепер чоловіки спілкуються між собою. Радіє з того, що тут, у Вінниці, Арчі знайшов гарних знайомих — перекладачку Ольгу, яка познайомила його зі своїми знайомими.
«Спілкування дуже важлива річ, — говорить пані Людмила. — Особливо для іноземця, який опинився у чужій країні і не має тут знайомих. У лікарняній палаті не може поговорити, на вулицю вийде — те само. Тому ми взяли його під опіку. Чоловік приїхав за тисячі кілометрів захищати нас, він заслуговує на велику повагу і увагу також».
Читайте також:
«Вони його вбили». Півтора року не можуть знайти фермера з Кам'яногірки
У комендантську на Замостянській викрили п'янючого водія без прав
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
guarden....
Я теж цього не розумію ☝️🤔
Микита reply guarden....
Під регулярною маєте на увазі контрактників? Так вони і так воюють, як і нацгвардія, але їх замало, звичайно ж, бо в мирний час не потрібно було й 5тої частини того, що потрібно в військовий
мєнти, СБУшники, прокурори та судді, а ще величезна армія чинуш які сидять вдома, коли вони повинні бути на фронті
Ні, не повинні, у них є своя робота, і її треба комусь виконувати, щось мені здається що прокурорської освіти і стажу в вас немає, щоб замінити їх в такому випадку?
Щодо поліції - дискусійне питання, я не думаю що вони настільки вже "незамінні", що мають мати бронювання, так що нічого не заважає їх мобілізувати, насправді. Хоча з іншої сторони - будь ласка, йдіть в поліцію і буде вам бронювання, в чому проблема? Та й на приватних підприємствах бронюють теж багато де, ледь не клоунів.
Читач97 reply Микита
Микита reply Микита
Микита reply guarden....
И
Толян Альфіст reply И
Толян Альфіст reply И
VIR
Santa