П’ять років тому над Калинівкою гриміла канонада — вибухали боєприпаси. Спогади очевидця
- Про вибухи на арсеналі в Калинівці повідомив тоді телефоном один з читачів RIA.
- Дзвінок автору цієї статті надійшов після 22-ї години.
- Що було далі у ту ніч, дотепер зберігається у пам’яті.
26 вересня 2017-го о 21.45 розпочалася трансляція футбольного матчу між «Манчестер Сіті» і «Шахтарем». Автору цієї публікації не вдалося додивитися навіть перший тайм того матчу.
Несподівано за вікном почувся короткий вибух. Він супроводжувався поштовхом, який відчувався у квартирі на 10-му поверсі. Будинок злегка хитнуло, ніби від землетрусу. Саме про землетрус подумалося у першу чергу.
Задзвенів телефон. На екрані висвітилося ім’я знайомого читача нашої газети.
— Горять склади на арсеналі боєприпасів, — сказав чоловік. — Тільки що так гримнуло! Думаю, не лише тут у нас, у Стрижавці, а й у Вінниці це чули.
Точний час не пригадую, але це було після 10-ї вечора.
Про таку надзвичайну подію, про яку дізнався від читача, повідомив по телефону нашому головному редактору Вадиму Павлову.
До Калинівки, на місце трагедії, їхав разом з телевізійниками каналу «1+1».
Вадим Павлов працював разом з Віталієм Павловським, евакуювали людей з декількох сіл, зокрема, з Сальника, Дорожного.
Перекрили рух автотранспорту, потяги пустили в обхід
На виїзді з Вінниці у напрямку райцентру Калинівка зібралося велике скупчення автомобілів.
Перед селищем Стрижавка стояв поліцейський блок-пост. Пропускали тільки спецавтомобілі — пожежні, швидкої допомоги. Пройшли колони автобусів для евакуації людей.
Небо раз-по-раз спалахувало яскравими вогнями після чергового вибуху. З кожним разом вони стають сильніші, а заграва яскравіша.
Приблизно о пів на першу ночі до блокпоста під’їхали два автомобілі з військової частини Нацгвардії. Вони допомагали поліцейським не пропускати транспорт у сторону Калинівки. Тим часом звідти з протилежного боку один за одним виїжджали автомобілі. Люди тікали від біди.
На узбіччі розташувалися десятки пожежних автомобілів і карет швидкої допомоги.
В якийсь момент біля поліцейських на блок-посту зупинилося декілька автівок. Вони їхали у напрямку, звідки лунали вибухи. Один з водії пояснив, що це активісти вирушають допомагати евакуювати людей.
Наш «бус» приєднався до них. Звернули у напрямку села Дорожне.
Вибухи стало чути ще гучніше, а спалахи яскравіші.
У Дорожному переховувалися у погребах
На одній з вулиць Дорожного колона зупинилася. Хтось сказав, що люди переховуються у погребах. Треба було повідомити, що їх готові вивезти у безпечне місце.
Аби привернути увагу, водії подавали автомобільні сигнали.
Біля воріт одного з будинків з’явилася дівчина. Сказала, що вона тут з бабусею і дідусем. Навчається у дев’ятому класі.
До воріт поволі йшла бабуся, спираючись на милиці. Дід залишився у погребі, категорично відмовився їхати.
У той час, коли вони сідали у наш «бус», пролунав сильний вибух, земля здригнулася, у небі з’явився гриб багряного кольору. Я його зафіксував на фото.
Дівчина почала плакати. Не тільки тому, що злякалася. Розповіла, що її батьки у селі Медвідка. А їхня хата найближче до військової частини. Зв’язку з батьками нема.
Далі дівчина розповіла, що перед вибухами бачила над лісом маячки, їх було добре видно на темному небі. Каже, вони летіли і сильно мигали світлом.
По дорозі до поліцейського блок-поста у Стрижавці, куди довезли бабусю з внучкою, жінка повідомила, що напередодні зняли пост з вартою. Він мав автомобіль з антенами. Люди говорили, що так охороняли склади від можливої атаки безпілотників. Внучка додала, що про це багато говорили в селі. Вчора їх забрали, а сьогодні…
Бабусю з внучкою довезли до блок-поста, там їх пересадили в машини, які перевозили евакуйованих до Вінниці.
А наш «бус» попрямував у Калинівку. Туди ще вдалося проїхати, а вже у зворотному напрямку поверталися до Вінниці в об’їзд через Турбів.
Евакуювали понад 30 тисяч людей, ніхто не загинув
У Калинівці на центральній площі вишикувалися автобуси для евакуації людей.
Над містом безперервно лунала канонада. Сила вибухів залежала від того, які боєприпаси злітали у повітря. До речі, до такого гулу швидко звикаєш. Кажу це, бо відчув на собі. Спершу страшно, а потім…
Сирен над містом не було чути.
Василь Поліщук, він тоді працював головою Калинівської районної ради, говорив, що людей відвозять у Козятин, сусідні села, а також в обласний центр. Куди їхати, кожен обирав самостійно. Найперше евакуювали усіх пацієнтів зі стаціонару районної лікарні. Багато містян вибралися самотужки на власному транспорті.
У селах за 10-15 км від Калинівки прийом людей організовували сільські ради. Прибулих розміщували у школах, дитячих садках, клубах.
Приблизно після другої ночі головну трасу до Вінниці перекрили повністю, навіть для автомобілів МНС і пожежних. Вибухи стали настільки потужні, що рухатися по ній поруч з арсеналом, стало вкрай небезпечно. Автобуси спрямовували в об’їзд через територію Липовецького району, до Турбова, а звідти до Вінниці.
У місті перебувало багато працівників ДСНС, поліції. В одному з укриттів обладнали антитерористичний штаб. Там вирішували питання подальших дій. Поліцейські, інші служби працювали по виявленню можливих диверсійних груп.
Дотепер пам’ятаються сумні обличчя людей. Майже за кожною групою, яка добиралася до центру міста до евакуаційних автобусів, слідом йшли собаки. Схоже, тварини більше перелякалися, ніж люди. Вони горнулися до будь-кого, шукаючи захисту. Такими сумирними й тихими не доводилося бачити собак раніше.
…До Вінниці повернулися приблизно о шостій ранку. У той час ще було чути вибухи. Найбільш потужний з них пролунав на початку дев’ятої.
Тоді ж по телефону дізнався в одного з мешканців Калинівського району, що на ранок 27 вересня інтенсивність вибухів зменшилася. Відлунювали тільки поодинокі гуркоти.
Що було далі, то вже тема іншої розповіді.
Читайте також:
Вісім разів запитували: «Де нацики?» Волонтери привезли в Ізюм допомогу, побували на місці поховань
Він один з тих, про кого кажуть «гартовані вогнем війни». Розповідь про морпіха зі Жмеринки
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
