Проїхали на гіроскутері з центру до Старого міста. Як воно?

Маршрут

Міська клінічна лікарня №3 (Старе місто) – Площа 8 Березня – Європейська площа – Центральний парк – Площа Василя Стуса

Інструктажу, як такого, я не проходив. Сказали тільки, що нахил вперед – їдеш вперед, повертати колінами, гальма – вирівнюєшся або трохи відхиляєшся назад. А ще попередили, що він противно пищить, коли його надто швидко розганяєш.

Страшніше за все вперше на нього вставати. З незвички і без відчуття координації складається враження, що неодмінно впадеш. Та вже за пару хвилин, у мене вийшло проїхати першу відстань у кілька метрів.

Одразу ж виникла інша складність – повороти. Спочатку доволі складно відмовитися від того, щоб не вертіти корпусом, не вигинати коліна і не намагатися повертати притримуючись за стіни та перила.

Гіроскутер

Максимальна швидкість: 18 км/г
Максимальне навантаження: 100 кг
Вага: 16 кг
Час зарядки: 6 годин від звичайної розетки
Запас ходу: до 35 км
Вартість: ≈ 9000 грн

Через 20 хвилин я долав першу відстань: Лісопарк – Книжка. А це 2,4 км. Їхав по велосмузі, де велосипедисти не бажали поступатися мені місцем. Доводилося тіснити пішоходів.

Вперед-назад-гальма – освоїв, а от деякі повороти були складними. І так, пищав цей девайс нестерпно. Втім, не скажу, що я прямо-таки сильно розганявся.

Коли з поворотами вже на «Ти», постає новий челендж – круті спуски, бордюри, ями. А оскільки Вінниця у нас горбиста, були певні страхи: «А якщо не заїде нагору? А він точно безпечно спуститься з того горба?» Коли піднявся і спустився, зрозумів, що дарма тільки хвилювався. Ця машина знає, де піддати, а де пригальмувати.

Відкриттям для мене стали занижені бордюри. Вони створені для зручності людей з візками, велосипедистів, людей на інвалідних візках тощо. Раніше я на це ніколи не звертав уваги. А тут виявилося, що вони повсюди. Це дуже порадувало. А головне – це зручно, адже не доводиться злазити зі своєї «машини».

Здебільшого Вінницею подорожую громадським транспортом. Частіше маршрутками, які під час поїздки на роботу, завжди вщент набиті людьми. Тому ранкова подорож зі Старого міста на Хмельницьке шосе на альтернативному транспорті, здалася мені не такою й поганою ідеєю. Тим більш, у годину пік можна застрягти в заторах, а так їдеш собі і ніхто не заважає.

У середньому, поїздка від третьої лікарні до Соборної займає 15 хвилин. На гіроскутері я дістався за 25. При сильних заторах є вирогідність, що приїдеш навіть раніше маршрутки.

Не сподобалися три речі: коли сильно розганяєшся (ну, це девайсу так здається) він починає пищати і піднімає борд вгору, швидкість падає і стає дуже незручно (і складно) на ньому втриматися. Зі сторони, це, напевно, виглядає смішно, а тобі аж ніяк.

Намагався навіть під’їднатися до гіроскутеру через Bluetooth, хакнути і прокачати його швидкість. Але потрібно було вводити якісь паролі, які я не знав, тому швидко зрозумів, що ідея безнадійна.

Друга річ – він не такий вже й легкий. Тобто, довго з ним не походиш. Тому потрібно, по можливості, вносити в план своїх пересувань містом нормальні дороги і справні ліфти.

Остання річ, яка стала для мене нестерпною – безперервне і голосне виття при розрядці. Розумію, що він виснажився і зголоднів, але мені потрібно було проїхати всього нічого і цей проміжок часу був би куди приємнішим, якщо б він демонстрував своє невдоволення трохи тихіше.

via GIPHY

Хотів перевірити, як на них реагують маршрутники. Зайшов в салон, оплатив проїзд, водій подивився на мене і мого «коня», але нічого не сказав. Іншим пасажирам гіроскутер також не заважив.

Пару разів заїжджав у супермаркети. Дуже суперечливі відчуття: з одного боку круто їздити з кошиком по магазину, накладати все необхідне і ловити на собі захоплені погляди молоді. З іншого, треба бути неймовірно уважним і сконцентрованим. Багато людей можуть тебе не побачити і підлізти під колеса, і добре, якщо то будуть дорослі, а не маленькі діти, яких там дуже багато.

Приблизно половина перехожих не звертала на мене увагу. Вочевидь звикли до такого. Хоча, за моїми спостереженнями, електротранспорт у Вінниці далеко не на кожному кроці.

Інша половина оберталася, тицяла пальцями, дехто щось питав. Наприклад чоловіку з недопитою пляшкою пива стало цікаво «А скока стоит такая шняга?». Дві дівчинки біля Центрального парку спитали, чи працюють атракціони? – Я не знаю, – кажу їм. А вони так здивувались, типу, як же так, ти ж на такій дивній штуці катаєшся, а елементарних речей не знаєш. Ще був дідусь, який емоційно привертав увагу своєї бабці: «Диви, яка хєротєнь їде». То він так про мене чи про мій транспорт – не знаю.

Чому б на завершення тріпу не нагодувати голубів? Купив насіння, присів і повільно поїхав алеями Центральну парку. Спочатку пернаті їли на відстані. Потім знахабніли, їм стало мало і вони почали кидатися під колеса. Здається я одного навіть переїхав. 

via GIPHY

Під кінець до мене приєднався маленький хлопчик, який брав моє насіння і віддавав тим голубам з суїцидальними замашками. Сподіваюся вистачило всім.

Зовсім забув. Ввечері гіроскутер добре підсвічується сам і добре підсвічує дорогу, що попереду. Тому не варто переживати, що це суто денна іграшка.

via GIPHY

Гіроскутер ми взяли покататися в магазині ALECO. Він знаходиться за адресою: Хмельницьке шосе 82, Аналог. До речі, кожної суботи ви можете безкоштовно затестувати їхній електротранспорт. Дякуємо їм за нові враження!

Читайте також інші публікації з серії #на_колесах:

Проїхали на моноколесі з центру до залізничного вокзалу. Як воно?

Проїхали на гіроборді з центру до проспекту Космонавтів. Як воно?
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.