Професія — пілот FPV-дрона. Як наш журналіст проходив курс «Управління БПЛА» у Вінниці

• Усі зараз тільки й говорять про те, що у разі мобілізації, хочуть бути дронниками. Однак для цього потрібно мати бодай мінімальне розуміння цієї техніки та володіти хоча б азами керування нею. Такі знання можна отримати на спеціальних курсах. 
• Ми пройшли тритижневе навчання й готові поділитися враженнями від нього. У цій публікації розкажемо про першу частину курсу — тренування на симуляторах FPV: для чого воно потрібне, з чого складається і які знання ми отримали у підсумку.

Неодноразово натрапляв на думку про те, що від окупації росіянами Києва та інших великих міст нас врятував не лише героїзм українських військових, але й велика кількість FPV-дронів, якими намагалися компенсувати дефіцит артснарядів на полі бою. Ці думки актуальні й досі, адже саме завдяки вправному застосуванню FPV деякі стратегічні позиції досі під українським контролем. 

На найвищих військово-політичних рівнях цей нехитрий метод боротьби називають «геймченджером». Тобто таким, що змінює хід війни. Не дарма, що найпопулярнішими  волонтерськими зборами сьогодні є саме дронові. Великі організації та фонди закуповують та передають їх тисячами у різні підрозділи. Ба більше в Україні створили окремий рід військ для посилення обороноздатності — Сили безпілотних систем, що, звісно ж, включатимуть в себе й згаданий різновид БПЛА.

У чому ж секрет FPV-дронів? Перш за все в їхній простоті: їх нескладно і недорого збирати. При цьому вони зазвичай дуже компактні та ефективні в застосуванні. Гадаю, ви неодноразово бачили, як завдяки дронам-камікадзе знищують ворожу піхоту й техніку. Або, як за допомогою дронів-«бомберів» наші військові з ювелірною точністю виконують скиди у вікно чи люк кабіни техніки росіян. Ще однією перевагою FPV є безпечна відстань, з якої наші оператори можуть відпрацьовувати по ворогу. 

З таким переліком плюсів було б парадоксальним, якби в Україні не розпочався справжній дроновий бум. Навряд сьогодні знайдеться місто, де немає бодай однієї дронарні. Так само популярними стали курси операторів FPV, де цивільні можуть опанувати ази їхнього використання і у разі мобілізації спробувати себе у ролі дронників. 

Я став одним з таких, записавшись на курс «Управління БПЛА», розроблений на кафедрі дронів Вінницької IT-Академії. Його тривалість три тижні, впродовж яких мене мають навчити конструювати, ремонтувати, програмувати та керувати FPV-дроном. 

У цій публікації я розповів про ту частину курсу, що включає тренування на симуляторах FPV. Вона охоплює 9 днів занять та десятки годин польотів. 

Та перш ніж ви почнете знайомитися з моїми враженнями, хочу нагадати про попередню свою публікацію. Саме у ній я розповідав, навіщо пішов на курс і на кого він розрахований; які заходи безпеки студентів застосовують організатори; з чого складається навчання і які умови отримання сертифіката про успішне завершення курсу. Якщо ви ще не знайомі зі змістом того матеріалу, ви можете зробити це за цим посиланням. 

Отже, полетіли!

Уявіть, що перед вами людина, яка хоче навчитися керувати дроном. Це я. Уточню, що такого досвіду я ніколи не мав. Тому практично все, про що йтиметься нижче для мене було в новинку.  

Запитали б мене до старту курсу, що таке той FPV-дрон, і я сказав би приблизно таке: «Це БПЛА, який може скидати боєприпаси на росіян… Ще іноді вони працюють як камікадзе, врізаючись в потрібні об'єкти та вибухаючи». На хлопський розум таке визначення, звісно, годиться, але відповідати так випускникові курсу вже якось соромно. 

Сьогодні я б сказав, що FPV-дрон (first person view, вид від першої особи) — це будь-який дрон, оснащений камерою та можливістю ведення трансляції в реальному часі на монітор пульта дистанційного керування, смартфона чи спеціальних окулярів пілота. 

Власне, із розжовування цього визначення мені та іншим студентам й розпочався курс. Чи не одразу після цього нам вручили пульти, підозріло схожі на ті, що мають машинки на радіокеруванні, пояснивши, що саме на них ми вчитимемося керувати дроном. Щоправда, поки що віртуальним. Для цього викладач запустив на ноутбуці симулятор дронів, сказавши: «Тепер пробуйте літати». 

Тим з нас, хто взагалі зеленого уявлення не мав про керування, провели «лікнеп». Мовляв, ось на пульті ви бачите стіки: оцей-во «троттл» — він відповідає за зліт та зниження. Були ще «ролл», «пітч» та «яв». Згоден, зараз це виглядає дещо заскладно, але запевняю, за пару занять ця термінологія відскакуватиме у вас від зубів. Тоді ж нам пояснили специфіку використання пульта: «Стіки ви тримаєте одразу великим і вказівним пальцями. Саме такий принцип управління FPV, і вам якнайшвидше треба його засвоїти».

Впродовж першого заняття у нас були повністю розв'язані руки: «Літайте на будь-якій мапі. На будь-якому дроні. Звикайте до пульта та фізики дрона», — говорив викладач. І ми, звісно, так і робили. Щоправда, більшості було цікаво позмагатися в перегонах та поробити різні кульбіти у повітрі. 

Успіхи були скромними. Дрон постійно кудись хилило. Чи не кожен ліхтар та дерево на трасах доводилося рахувати корпусом. При цьому нам повторювали, що усе добре і така доля спіткає абсолютно всіх новачків. Врешті-решт, ми керуємо симулятором, а не справжнім FPV, тому всі «аварії покриє страховка». 

За кілька годин першого заняття я вже незле розумів свою «пташку». Вона майже не падала і навіть не соромно було, якби хто побачив, як я приборкую її на поворотах. Власне, коли викладач і помічав ці мої успіхи, то завжди хвалив. Але мені було одразу зрозуміло, що дійсно складне ще попереду. 

Переконався я в цьому уже на другому занятті, коли воно почалося зі слів: «Намагайтеся зависати на одній висоті. Вчіться повертати дрон в польоті. Тренуйтеся сідати на об'єкти». 

Якщо проблем з поворотами у мене не виникало зовсім, то з триманням висоти й плавною посадкою їх було чимало. Вже тоді я засвоїв, що ключ до успіху лежить у практиці. Тільки безперервне повторення даватиме результат. Комусь вистачає кількох годин, щоб відчути впевненість у всіх своїх діях, а комусь замало буде десятків години практики. 

Серед одногрупників були хлопці, які за пару годин тренувань могли посадити свого дрона на крихітний клаптик поверхні вітряка (вітрогенератор з лопатями), після чого знову спокійно здійнятися у небо. У моєму випадку на це пішло кілька днів. Були й такі, хто зробити цього так і не спромігся. 

Третє заняття почалося з розповідей про так звані фігури, що їх нам доведеться навчитися виконувати. Їх було кілька, як ось «вісімка» чи «квадрат» навколо певних об'єктів. «Усі ці фігури будуть на екзамені. Кожен з вас має добре навчитися їх виконувати». Звісно, нам неодноразово показували і розказували, як саме ми маємо їх робити, вказували на помилки. Однак прогрес потребував часу. 

Ми з одногрупниками витратили чимало годин на тренування. Як і з усім іншим, одні прогресували швидко, інші, як я, помірно. Та ніхто з нас не мав посидючості, щоб кілька годин безперервно тренувати ту чи іншу фігуру. Тому іноді ми відволікалися на перегони або відточували навички посадки на вітряк, підкорення якого стало для нас ідеєю-фікс. Потім знову поверталися до фігур. Це до того я пишу, що під час навчання ви завжди матимете змогу перевести дух.

Десь на пʼяте-шосте заняття я раптом збагнув, що керую дроном автоматично. Я взагалі не думав, який стік куди мені повертати та з якою силою. Мої пальці робили це машинально. Причому рухи були надзвичайно плавними. Труднощів з виконанням фігур, щоправда, це не позбавляло, вони й надалі виходили не всі, а ті, що виходили, не завжди були прийнятної якості, але прогрес був колосальним. Залишалося лише далі практикуватися.

FPV-окуляри

Ще на першому тижні занять під час польотів в симуляторах ми почали використовувати FPV-окуляри. Саме на них в реальному часі передавалося відеозображення з камери дрона. Одягаючи їх я бачив місцевість навколо свого дрона так, ніби я пілот, який сидить в середині БПЛА. 

Якщо говорити про керування, я б не сказав, що в окулярах воно стає складнішим. Однак сприйняття навколишнього простору змінюється кардинально. Ти починаєш відчувати враження реального польоту. І це саме те, що відчувають оператори дронів, виходячи на бойові завдання. Враження такі, наче ти птах. Подекуди це заворожує. 

Однак є у цьому й свій мінус — усі, хто має слабкий вестибулярний апарат починає відчувати нудоту. У мене таке відчуття з'являлося вже після кількох хвилин польоту, а миналося за годину чи навіть півтори після його закінчення. Люди з досвідом розповідали, що до цього можна звикнути. Інші зізнавалися, що їм допомагає лише пігулка проти нудоти. 

Екзамени

На іспит я прийшов з десятками годин польотів на симуляторі за плечима. Ця частина екзамену полягала в тому, щоб чітко виконувати завдання, що їх даватиме викладач: «Зависніть на такій-то висоті на стільки-то секунд», «Посадіть дрон на ось той дах», «Виконайте тричі підряд фігуру “орбіта” навколо того дерева» і тому подібне. 

Щось здавалося настільки легким, що я дивувався, навіщо такі завдання взагалі виносити на іспит. Однак саме з них і складаються базові навички, без яких неможливо керувати дроном. Тому легкість їхнього виконання навпаки свідчить про те, що ви досягнули значного прогресу в навчанні. 

Однак з деякими фігурами досі виникали труднощі. На правильне виконання двох із них я витратив з добрих два десятки спроб, перш ніж мені їх зарахували. Це лише підтверджує, що їх потрібно тренувати й надалі. 

Як це зробити після закінчення курсу? Найпростішим способом є придбати собі спеціальний пульт та ліцензійний симулятор FPV-дронів. Разом це обійдеться в районі шести тисяч гривень. Зате у будь-який зручний для себе час ви зможете вдосконалювати свої навички. 

Замість підсумку

Говорячи про польоти на симуляторах, можу запевнити, що за відведений на курсі час можна досить добре опанувати цю навичку. Ви відточите дрібну моторику пальців рух, що допоможе вам у майбутньому керувати справжніми FPV. Будете не замислюючись правильно і швидко виконувати різноманітні дії, як ось маневрувати чи обирати найкращий кут нахилу свого БПЛА. Відчуватимете його швидкість та габарити. 

Засвоєна на початку навчання істина, що ключ до успіху лежить у постійній практиці, виявилися надзвичайно влучною. Адже найкращими з нас стали ті, хто мав найбільше годин практики і мав змогу додатково тренуватися вдома. Тому практика, практика і ще раз практика.

У наступній публікації я розкажу, як нас навчали складати FPV-дрони та як ми виїжджали на полігони, щоб практикувати польоти на справжніх БПЛА.

Якщо ви бажаєте зареєструватися на курс «Управління БПЛА», то зробити це можна ТУТ, або за телефоном: (067)431-74-24.

Нагадаємо, що видання RIA / «20 хвилин» стало активним учасником проєкту «Подільські дрони». Це масштабна волонтерська ініціатива вінницьких айтівців з виготовлення власних FPV-дронів для Сил оборони. 

Більше про проєкт «Подільські дрони» можна дізнатися на їхньому офіційному сайті. Там же ви знайдете установчі документи, контакти та реквізити, за якими можна підтримати вінницьких розробників FPV-дронів. Слідкувати за оновленнями можна на офіційному Телеграм-каналі ініціативи ТУТ.

Читайте також:

Курс «Управління БПЛА»: як у Вінниці навчають збирати FPV-дрони та керувати ними

«Ми зробили повністю автономні дрони»: вінницькі розробники підняли в повітря свій перший рій з FPV

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.