Прибутковий будинок купця Мар'янчика: історія будівлі в серці Вінниці

Прибутковий будинок купця Мар'янчика: історія будівлі в серці Вінниці
  • Двоповерхова будівля біля готелю «Савой». Що відомо про прибутковий будинок купця Мар'янчика на Оводова?

Прибутковий будинок Мар'янчика було збудовано на початку 20 ст. в два етапи, за проектом архітектора Артинова. Спочатку в 1900 р. з’явився одноповерховий будинок для п’яти магазинчиків.У 1909 р. будинок стає житловим, із квартирами на другому поверсі. Будувався майже одночасно з готелем «Савой».

Прибутковий будинок з рестораном

На власній земельній ділянці з існуючим одноповерховим житлово-торгівельним будинком (продаж сільськогосподарського начиння), що розташовувалася на розі Олександрівського парку та вулиці Богдана Хмельницького, як тоді називалася Миколи Оводова, купець Авраам Мар’янчик замовив проект прибуткового будинку. При чому завдяки додатково викупленому наділу міської землі «щоб фасад не перекривали інші будівлі» проект впритул межував із зеленою зоною, що значно підвищувало його привабливість для орендарів.

Відео дня

Проект прибуткового будинку вздовж червоної лінії забудови, який почав втілюватися в життя в 1912-ому передбачав також приватні апартаменти для свого господаря та торгівельні площі на першому поверсі з виходом на три боки. Після закінчення робіт рік по тому саме тут розташувався знаменитий вінницький ресторан «Подолія».

Але насолоджуватися плодом своєї праці та чималих капіталовкладень пану Мар’янчику довелось не довго — Перша світова війна та більшовицький переворот назавжди змінили подільський світ; його розкішні апартаменти під час Перших визвольних змагань на деякий час пристосували під класи Міського початкового училища, а червоні — клуб Комуни.

В листопаді ж 1919-ого прибутковий будинок з рестораном став центром історичних подій — тут відбувалися урочистості на честь річниці створення 6-ї Равської бригади Української Галицької армії за участі англійської військової місії.

Після першої радянської окупації будівлю на розі з парковою зоною вподобало для свого клубу військове відомство комуністів, розмістивши в його стінах «Будинок червоної армії» (в перекладі на сучасну мову — «Будинок офіцерів») та вечірньої середньої школи, які існували тут до початку на вінницькій землі бойових дій розв’язаної Москвою та Берліном Другої світової війни.

У повоєнні роки вцілілу будівлю в затишному куточку старого міста прилаштували під будинок творчості для дітей і молоді (так званий «Будинок піонерів»), але комфортабельній апартаментам служити соціальним потреба судилося лише кілька десятиліть. Йому на зміну прийшла телефонно-телеграфна контора (з 1972).

З поверненням української незалежності в 1991 році власник споруди не змінився, ним лишився ПАТ «Укртелеком», під крилом якого діє Вінницький навчально-науковий центр Одеської національної академії зв’язку ім. О. Попова. За їхнього сприяння протягом 2010-х була проведена її реконструкція, а після — будівля повернулася до свого первинного стану з оренди приміщень для ведення комерційної діяльності.

Класика з елементами модерну

Цегляна тинькована по центральних фасадах г-подібна (49м х 18м) зі скошеним кутом та еркером над ним триповерхова на підвалах споруда вздовж червоної лінії забудови рози Європейської площі та вулиці Миколи Оводова представляє собою вишуканий зразок осучасненої класики з елементами модерну притаманної вінницькій архітектурі початку ХХ століття.

Перший півтораярусний поверх вінницького прибуткового будинку Мар’янчика прикрашений французьким рустом, який урізноманітнюють аркові вікна по вуличному фасаду, коробові — по дворовому та гірлянди в нішах — паркового. Його відокремлює карниз на модернових консолях, на які спираються дворівневі парні напівколони без ордеру. Вікна другого поверху головних фасадів прикрашають трикутні сандрики та підвіконня на імпостах, а третього — декоровані підвіконними ліпними гірляндами. Парковий фасад вінчає великий трикутний фронтон в фільонках з тричасним люнетом та рослинним орнаментом в лопатках.

Візуальний акцент споруди сконцентрований на вході скошеного кута, якій підкреслений на другому поверсі напівкруглим еркером, що на третьому переходить у напівкруглу ж в плані ротонду під металевим куполом зі шпилем на світловому барабані.

 

Читайте також:

Ставили дідух замість ялинки. Етнолог розповіла, як відзначали різдвяні та новорічні свята наші пращури

Обрядовий хліб Вінниччини визнали нематеріальною культурною спадщиною України

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (3)
  • H P

    "У повоєнні роки вцілілу будівлю в затишному куточку старого міста прилаштували під будинок творчості для дітей і молоді (так званий «Будинок піонерів»), але комфортабельній апартаментам служити соціальним потреба судилося лише кілька десятиліть. Йому на зміну прийшла телефонно-телеграфна контора (з 1972)."  Весь абзац-брехня. Палац піонерів (для дітей,  для молоді - ні!) був навпроти вежі до побудови нового по Літінському шосе, а вузол зв'язку знаходився там з повоєнних років. Автор у багатьох статтях схильний до фантазії.
  • Надія Гонтар

    Дуже цікаво читати про нашу історичну Вінницю.Я завжди милуюся ,захоплююся такою красивою архітектурою того часу в забудові нашого міста.Кожний будинок відрізняється один від одного.

    Коли стоїш на трамвайній зупинці біля костелу і дивлюся на будівлі навпроти, то радієш такою красою архітектури.!

    Я люблю своє місто з його історичною забудовою.І дякую Вам, за цікаву розповідь.
  • Читач23

    ми відпрацювали в цій будівлі ТТС до 1988,перейшли на Соборну поруч з костелом.

keyboard_arrow_up