«Повертайся, друже, твоя хата готова!»: подружжя з Ямполя відновило згоріле гніздо лелек

• Лелече гніздо згоріло незадовго до повернення птаха з вирію.
• Молоде подружжя побачило, як лелека намагається відновити «хатину» і взялося допомогти.
• Що з цього вийшло, дізнався журналіст «20 хвилин»/RIA.

Поруч з будинком Івана і Тетяни Загробських із Ямполя багато років гніздяться лелеки. Подружжя бачить їх з вікна: птахи облюбували для себе місце на бетонному електричному стовпі.

—Вони для нас уже стали рідними, — розповів журналісту «20 хвилин»/ RIA Іван Загробський. — Лелеки роками жили у цьому гнізді на електричному стовпі. Пам’ятаю їх ще до війни. Виводили потомство. Восени відлітали, навесні поверталися. Ми їх бачили з вікна свого будинку.

Але цього року лелеча хатина згоріла. Сталося це якраз перед прильотом птаха цієї весни. На стовпі загорілося серед білого дня. Я зняв пожежу на телефон.

Спершу пішов дим, а потім спалахнув вогонь. Гніздо згоріло в одну мить.

А після того прилетів лелека.

Птах намагався збудувати нову «хатину»

Пан Іван також зафіксував мить повернення птаха. Спершу той кружляв навколо, роздивлявся, де поділася хатина. Чоловік каже, плакати хотілося, коли дивився, як лелека сів на стовп, де раніше було гніздо. Сумний. Мабуть, думав, що йому робити далі.

—Я так розумію, що це прилітав лелека-батько підготувати «житло» для лелеки-мами і їх майбутніх лелеченя, — говорить співрозмовник. — Тоді він взявся за спорудження нового гнізда. Приносив у дзьобі гіллячки, клав їх на бетонний стовп, але вітер здував їх. Його старання виявилися марні.

Наступного дня птах повторив свої спроби звести гніздо. Однак знову це не вдалося.  Іван каже, що  саме тоді у нього виникло бажання допомогти птаху. Подумав, якщо це не зробити, він точно не повернеться, а якщо гніздо з’явиться, то є якась надія побачити лелек. Бажання було настільки велике, що за роботу взявся у вихідний день суботи. Відчував, що дочекатися понеділка буде нестерпно. Розмірковував так: раптом лелека знову прилетить, а він до того моменту не встигне з гніздом! Ця думка супроводжувала аж до того часу, поки гніздо не підняли на стовп.

Тепер у нього з дружиною з’явилися нові хвилювання.

—Будемо дуже щасливі, якщо лелеки знову повернуться, але поки що їх нема, — каже Іван. — Переживаю, чи не запізно зробили гніздо. Хоча навіть у вихідний працював. Уже на другий день після відльоту птаха, підняли гніздо.

Недалеко від Дністра

Стовп, на якому згоріло лелече гніздо, бетонний, високий. На нього складно забратися. Іван задумувався, чи не змінити місце для облаштування «хатини». Один з варіантів був — поставити її на стовпі поближче до їхнього з дружиною будинку. Коли уважно роздивився, зрозумів, що птахи неспроста облюбували місце. Найперше, до нього важко добратися, бо така місцина; і на нього складно залізти, бо стовп високий, а бетон гладенький. Це значить, лелеки убезпечили себе від можливого нападу котів.  

Чоловік не став нічого вигадувати. Вирішив відновити гніздо на колишньому місці.

Це місце на об’їзній дорозі у Ямполі, недалеко від Дністра. Далі йдуть городи.

—Не раз бачив, як у минулі роки лелеки ходили по городах, чи сусідній місцині, — розповідає Іван. — До річки літали. Вздовж берега походжали. Їм тут воля і поживитися є чим. Словом, неспроста облюбували нашу місцевість.

Так поспішав, що підняв людей у вихідний

Івану Загробському вдалося вмовити зварювальника попрацювати у суботу. Коли той прийшов, звернув увагу на матеріал, який мав Іван. Сказав, що з такого матеріалу навряд чи вдасться зробити щось путнє. Довелося їхати у будівельний магазин і купувати все нове  — метал, фарбу, дріт.

—Ніколи лелечі гнізда не робив, тому не знав, яким має бути така конструкція, — розповідає Іван. — Інтернет допоміг. З декількох пропонованих варіантів обрали найкращий. Внесли деякі корективи. Наприклад, кріплення зробили на болтах, щоб на висоті уникнути зварювальних робіт. Зрештою, зварили основу, вгорі основи закріпили каркас. 

Дружина допомогла облаштувати гніздо всередині. Зробила це з молодих вербових гілок. Я додав земляного моху, читав в Інтернеті, що цей м’який підстилковий матеріал забезпечує теплоізоляцію, створює комфорт для пташенят.

Настав відповідальний момент: підняти конструкцію на стовп. Для цього потрібна була автовишка. Попросили машину у комунгоспі. Їм не відмовили. Але й не допомогли. Чому?

—Автовишка не змогла дістати висоти стовпа, — говорить пан Іван. — Коли я це побачив, розчаруванню не було меж. Щоб всі старання не виявилися марними, треба було шукати тих, хто допоможе завершити роботу. Але ж у будь-який момент птах може з’явитися знову. І що тоді? Скажу йому зачекай, чи як?  

Він зателефонував у підприємство районних електромереж. Там пообіцяли надати відповідь увечері. Як же він зрадів дзвінку, коли повідомили, що готові допомогти, автовишка приїде у неділю.

Він на плечах доніс конструкцію з гніздом до місця її встановлення. Після того, як її підняли, встановили, закріпили, пан Іван на радощах вимовив: «Повертайся, друже! Твоя хата готова».

Я не запитував у співрозмовника, скільки йому довелося заплатити за роботу і придбання матеріалів.

—Це не так вже й важливо, — каже він. — Мене зараз турбує інше: чи повернеться птах до свого місця. До того місця, куди прилітав роками. Інакше для чого всі ці старання?

Іван вірить, що ще побачить лелек у «хатині», змайстрованій з його ініціативи. Каже, якщо не нинішнього року, то можливо, на наступну весну.

 

Робимо ексклюзивні вироби з каменю

Запитав Івана Загробського, чим він займається.

—А ми камінь ріжемо, — одразу відповів чоловік. — Ямпільський піщаник. Потім обробляємо. Робимо це разом з дружиною. Виготовляємо ексклюзивні вироби з каменю. Є замовники, яким подобається ручна робота. Маємо також верстат з програмним керуванням. Але ручна робота більше цінується замовниками. Втілюємо в життя їхні задуми. Хтось хоче мати скульптуру, чи інший виріб. Кажу, таким, що на верстаті буде краща якість, а він — ні, зробіть мені тільки вручну. Це ті, хто розуміє цінність ручної роботи. Якщо відверто, майстрів-«ручників», дуже мало залишилося. Знаю двох і вони обидва працюють з нами.

Роботу на верстаті опанувала дружина. Робить з каменю барельєфи, картини, логотипи. А ще декори над вікнами, сходи, паркани з орнаментами.

Наша майстерня поруч з лелечим гніздом. Якщо птахи повернуться, одразу побачимо.

Читайте також:

«Віддала 600 тисяч авансу»: два роки мама чекає пам’ятник на могилу сина, курсанта академії СБУ

«Десять років захищав країну, а поховали без почестей»: як ексзаступник Генпрокурора допомагає родині воїна

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.