Посипав зерном пшениці і танцював вальс з випускницями. Не стало Олександра Сухомовського

Кожного першого вересня Олександр Сухомовський приходив у ліцей із зерном пшениці. Тепер це робити мають інші — Вчителя не стало/ Фото і відео Оксани Пустовіт

Двадцять днів тому, 2 вересня, Олександру Сухомовському виповнилося 75. Він з радістю приймав вітання друзів, знайомих, які прийшли потиснути йому руку. Був серед них близький товариш Сухомовського Володимир Вайсман. Каже, іменинник повідомив гостям, що не планував таку зустріч. Але подумав, що друзі і знайомі не зрозуміють його, тому змінив рішення.

— Наступного дня після святкування ми спілкувалися з Олександром по телефону, — розповів 20minut.ua пан Володимир. — Він ні на що не скаржився. Не думав, що то буде наша остання зустріч, остання телефонна розмова.

Про Вчителя Сухомовського написано і сказано багато. Пропонуємо ще декілька штрихів до його біографії.

Не знаю, кого більше люблю, своїх, чи чужих дітей

— Не кар’єрист, не скандаліст, не обманщик, господар слова, золота людина, — все, що я сказав про Олександра Сухомовського, це правда, — розповідає Володимир Вайсман. — Неспроста я називав його братом. Наші внуки навчалися в одному класі. Вже це зобов’язувало спілкуватися частіше. Він настільки любив дітей, що інколи говорив, що не знає, до кого більше серце відкрите — до своїх, чи чужих. Кожна розмова з ним залишала приємний спогад. Щирість і доброта йшла від його серця. Так було і на 75-й день його народження. Я знову радів зустрічі з близькою людиною. Дуже сумно, що вона стала останньою.

За словами співрозмовника, Сухомовський був схильний до застуди у перехідні періоди року. Скаржився, що восени, після літа, вітер не встигне повіяти, а він уже кашляє.

Так сталося і цього разу. Його поклали в лікарню з двостороннім запаленням легень.

За однією з інформацій, в Олександра Сухомовського діагностували коронавірус.

Дітей треба вчити, як на світі жити

Коли Сухомовський у 1992 році створив ліцей, поставив за мету — сформувати культ навчання. Про це він сказав в інтерв’ю, яке два роки тому записала наша колега Оксана Пустовіт.

— Дітей треба вчити, як на світі жити, — говорив він. — Щоб вони орієнтувалися у житті. Щоб почувалися упевненими. Відчували, що виховані на традиціях свого народу, з повагою ставилися до них, продовжували їх. Все це починається з виховання любові навіть до своєї парти, свого класу, своєї школи.

Тут Вчитель згадав фразу відомого англійського політика: «Сама потужна армія, самий потужний флот починаються зі шкільної парти, зі шкільного вчителя!»

Під час перебування в Америці, Сухомовському запам’яталися слова, які він потім часто повторював своїм колега і учням. При виході з метро звернув увагу на напис зі словами: «Хочеш краще жити — вчися! Від рівня твоїх знань залежить твоє майбутнє!»

У ліцеї своя система навчання життя і наукам.

Як її оцінюють? Якщо за два роки наперед батьки пишуть заяви з проханням зарахувати дитину у цей навчальний заклад — кращої оцінки годі шукати.

Читати слова співаючи

Інколи його прізвище називали по-іншому: Сухомлинський замість Сухомовський. Він не ображався. Бо науку видатного педагога Сухомлинського вивчав в педагогічному інституті. Він казав, що любити і розуміти дітей, не тільки своїх, а й чужих, цього не навчать у жодному інституті. Це закладається в людині від природи.

Як стверджував Сухомовський,  дитину ніколи не обманеш. Сказані дорослим слова вона відчуває серцем.

Він розробив методику навчання читанню. Вона теж базується на любові до дитини. Казав, перед початком таких занять має скластися надзвичайно довірливий контакт між дорослими і дітьми.

— Не вчіть малих дітей читати по складах, — казав Сухомовський. — Значно швидше вони опанують таку науку іншим чином. Станеться це тоді, коли будете слово вимовляти наспівуючи.

Вчитель стверджував, що така методика апробована деким з батьків і ті схвально відгукувалися про неї. Принаймні так діти швидше вчилися читати.  

Грав з учнем на… роздягання

У згаданому інтерв’ю Сухомовський говорив, що діти ніколи не виводили його з себе. Навіть у непростих ситуаціях знаходив з ними порозуміння.

Якось мешканці сусідніх з ліцеєм будинків поскаржилися директору, що під час перерви учні ховаються у під’їздах чи на подвір’ї і палять цигарки. Він розумів, що ніякі залякування, чи повчання у такому випадку не дадуть бажаного результату. Якщо батьки не зуміли заборонити, то школа й поготів цього не зробить.

Директор прийняв несподіване рішення. На території школи виділили місце для куріння. Щоправда, його не схвалювали навіть у рідному колективі, не кажучи про міський департамент освіти.

В іншому випадку директор провів ще більш дивну бесіду з учнем, який верховодив у ліцеї, не давав вчителям проводити уроки. Від такого всі потерпали.

Перед початком уроку Сухомовський зайшов у клас, в якому навчався «верховода». Той на уроках дозволяв собі гру з коробкою сірників, чим відволікав увагу учнів. У присутності класу директор запропонував учню зіграти з ним. Учень спочатку здивувався, бо не чекав такого. Однак погодився.

Директор поставив умову: граємо на… роздягання. Хто програє, той має роздягнутися перед класом.

— Це була ризикована пропозиція, — говорив потім Олександр Сухомовський. — Я ж міг програти й осоромитися перед учнями. Але програв учень. Ім’я його пам’ятаю дотепер. Його звати Фелікс. Після того він уже не верховодив у школі. Авторитет його опустився, як мовиться, нижче плінтуса.

Прощання відбудеться в ліцеї

Одного разу на першовересневу шкільну лінійку, яку традиційно проводять на шкільному стадіоні, Сухомовський прийшов з казанком у руках. А в ньому було зерно пшениці.

Директор обійшов ряди учнів і їхніх батьків, щедро посипаючи їх золотистим збіжжям. Чи не найбільше зерен дісталося класному керівнику випускного класу.

Незвичний обряд сподобався багатьом присутнім. Директор зрозумів, що його варто повторити і наступного року.  Так у ліцеї склалася гарна традиція. Посипаючи зерном, керівник колективу щиро зичив усім мудрості і рясних урожаїв на освітній і життєвій ниві.

Він замолоду захоплювався танцями. У його житті був період, коли очолював танцювальний колектив на одному з підприємств міста.

На випускному вечорі директор плив у вальсі з випускницями. Той танець у п’яті багатьох з них.

Ще одна його традиція посвячувати першокласників у козачата. Це директор робив особисто. Вручав дітям і їхнім батькам спеціальні посвідчення.

Прощання з Вчителем відбудеться у четвер, 24 вересня, о 10-й годині на території ліцею. Про це 20minut.ua повідомив близький товариш Олександра Сухомовського.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким видатного Вчителя.

Всі його нагороди і відзнаки — заслужені

Олександр Сухомовський народився 2 вересня 1945 року у Вінниці. Після закінчення місцевого педагогічного інституту  (1970),  працював директором початкової школи в селі Сорочин Вінницького району, директором клубу кондитерської фабрики, учителем початкових класів, організатором позашкільної виховної роботи, заступником директора з навчально-виховної роботи середніх шкіл № 4 та № 22 Вінниці.

У 1990 році очолив школу №7. Через два роки на її  базі створив ліцей з двома профільними відділеннями: економічним та медичним. У 1993 році запрацювало юридичне відділення, з 2000 — лінгвістичне, а з 2005 — відділення комп’ютерного дизайну.

Ліцей — осередок освітянської співпраці з Францією, Польщею, Німеччиною, Литвою. У 2005 році закладу надано статус експериментального  Всеукраїнського рівня і затверджено програму проведення дослідно-експериментальної роботи за темою: «Художньо-творчий розвиток особистості в умовах реалізації нової моделі школи культуротворчого спрямування».

Олександр Сухомовський був спеціалістом вищої категорії, здобув звання вчитель-методист та Заслужений працівник освіти України, нагороджений знаком МОН України «Василь Сухомлинський», медаллю і дипломом І ступеня «Pro Memoria» Республіки Польща, фіналіст програми «Партнери в освіті» (2003), переможець міського конкурсу «Директор року» у номінації «Директор-новатор», Лауреат обласної педагогічної премії (2008), переможець конкурсу «Директор ХХІ століття» 2013р., переможець V, VI, VII міжнародних виставок «Сучасні заклади освіти» 2014- 2016 роки.

Читайте також:

З Буенос-Айреса до Теплика: історія книги, що зберігається у бібліотеці Єрусалима

Офіцерів ховали у домовинах, а рядових у братських могилах. Досліджують 100-річне кладовище

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.