З Буенос-Айреса до Теплика: історія книги, що зберігається у бібліотеці Єрусалима

Сто примірників книги про Теплик, написаної в Аргентині, передали під час презентації районній бібліотеці

«Теплик — моє містечко» — така проста, але щира назва книги, що повернулася у наш край через багато десятиліть. Недавно її презентували у бібліотеці цього райцентру. У перекладі на українську мову.

Книга вийшла у світ у 1946 році. У далекому Буенос-Айресі забрав видання з друкарні його автор — Велв Черновецький. Як дорогоцінний скарб пригорнув до  грудей сторінки, що пахли друкарською фарбою. Цю картину не складно уявити, якщо згадати про долю самого автора.

Як же книга потрапила до нас?

Євреї рятувалися від погромів втечею за кордон

Велв Черновецький народився і виріс у Теплику. Міг залишитися там на усе життя. Але у 1922 році змушений був тікати, як кажуть, світ за очі. Тільки в такий спосіб — втечею за кордон — місцеві євреї могли врятувалися від погромів. Після кожного з них єврейська громада оплакувала чергового убитого.

Саме про єврейську громаду Теплика розповів на сторінках книги Велв Черновецький. Він описує період на стику двох століть — XIX-XX, час ленінського перевороту.

За тисячі кілометрів у чужій країні серед чужих людей йому часто снився до болю дорогий серцю теплий Теплик. На відстані часу, на відстані географічній такі відчуття по-особливому загострюються. З іншого боку його навіть там лякали згадки про погроми, про смерть і плачі за безневинно убитими євреями з його містечка.

Книга писалася Черновецьким на його рідній мові їдиш.

У 1971 році автор помер. Видання могло назавжди залишитися незнаним на його малій батьківщині.

Однак у цієї книги щаслива доля.

Бачиш того чоловіка, який підстригає кущі…

Вінничанин Леонід Трахтенберг один з тих, чиїм старанням видання повернулося на батьківщину. Точніше, кажучи, не саме видання, а його копія у перекладі на українську. Трахтенберг член правління обласного товариства єврейської мови та культури, директор музею Голокосту в нашій області.

 —У 2008 році я гостював у своїх батьків в Ізраїлі, — розповів Леонід Трахтенберг. — Одного разу ми йшли з батьком по вулиці і він звернув мою увагу на чоловіка. «Бачиш того чоловіка, який підстригає кущі зеленої огорожі? — запитав мене тоді батько.- Його предки з Теплика. Але не тільки цим вразив мене незнайомий.

Чоловіка звали Семен Мазус. Це він натрапив у бібліотеці Єрусалима на книгу Вела Черновецького. Книга дотепер зберігається у згаданій бібліотеці у єдиному примірнику. Якщо говорити точніше, йому зателефонцував знайомий. Повідомив, що бачив книгу в бібліотецуі Єрусалима. Сказав, що книга на ївріті. Мазус знав мову. В Єрусалимі проживала його дочка. Сам він мешкає неподалік Хайфи. Поїхав додочки і разом пішли у бібліотеку. 

Частину сторінок перефотографували. Потім це робила донька і надсилала батькові.

Далі почалася історія з перекладом на російську.Цю нелегку справу взяла на себе ще одна тепличанка Маня Вінник, яка теж проживає в Ізраїлі. Загалом до перекладжу долучилися майже 20 ентузіастів. Леонід Трахтенберг, каже, що ця унікальна жінка - Маня Вінник - заслуговує на окрему розповідь. Вона встновила імена багатьох загиблих під час Голокосту, зібрала спогади жителів Теплика. Більше дізнатися про неї можна у Музеї Голокосту у Вінниці.  

Тоді ж в Ізраїлі Мазус передав Трахтенбергу окремі аркуші з перекладом книги на російську. Леонід Трахтенберг постави за мету перевидати написане у перекладі на українську.

За його словами, перекладати з їдиш справа непроста. Знання мови не у у всіх було однакове. Знадобився ще й науковий редактор. З цією справою успішно справився Анатолій Кержнер. Раніше він працював у Криму директором центру юдаїстики Таврійського національного університету імені Вернадського. З російським варіантом книги Леонід Трахтенберг прийшов у видавничий дім "Моя Вінниччина".  

—Коли пан Леонід прийшов до нас у видавничий дім «Моя Вінниччина» і розповів історію про видання «Теплик – моє містечко», — двох думок не могло бути: книгу треба готувати до друку, — розповідає директор видавничого дому Вадим Вітковський. — Працював над нею і написав передмову знаний письменник Михайло Каменюк (в центрі на знімку внизу)

—Спогади Велвла Черновецького, відтворені ним на папері в уже зрілому віці, ґрунтуються на враженнях його дитинства і тому навряд чи можуть вважатися історичним документом,  — каже Михайло Каменюк. — Але як сказати!.. Дуже часто без живих людських вражень виклад фактів істориками виглядає зовсім сухо, якщо не мертво. Це пам’ять про минуле конкретної людини у конкретній ситуації. Хочеться звернути увагу на мову, стиль опису подій. Все зроблено легко, читається з цікавістю, побут єврейської громади Теплика оживає перед тобою, ніби на екрані фільму.  

Переклад з російської на українську здійснила Людмила Любацька.

Ось так стараннями Семена Мазуса та його родини, а також багатьох інших небайдужих книгу «Теплик – моє містечко» збагатила історію Поділля..

На честь теплицького рабина назвали вулицю в Єрусалимі

—Черновецький пише у книзі, що Теплик не дав світу видатних рабинів, але він помиляється,  — говорить Леонід Трахтенберг. — Він покину своє містечко у 1922 році. В той само час виїхав з Теплика рабин Полонський Шимшон-Аарон (відомий як Рав мі-Теплік (Рабин з Теплика), 1876-

1948) – видатний рабин, законодавець єврейського релігійного закону. Був рабином єврейських громад у Медвині (Київська губ., 1896-1901), Теплику (Подільська губ., 1901-1922).

У 1922 р., разом з багатьма біженцями від погромів опинився у Кишиневі, де очолив єшиву. Того ж року переїхав до Палестини із сім’єю, де служив рабином району «Бейт-Ісраель» в Єрусалимі і головою єшиви, яку заснував у 1942 році. Користувався величезним авторитетом серед своїх колег-рабинів. А ще — вирішував різноманітні конфліктні ситуації між торговцями і банкірами.

Йогонащадки та учні відкрили в Єрусалимі «Колель Теплик» (вечірня єшива для одружених) та постійно у річницю його смерті проводять вечір пам’яті. На його честь названа вулиця в Єрусалимі. 

Ш.-А.Полонський став  праобразом головного героя в одному з творів ізраїльського  письменника лауреата Нобелівської премії злітератури Ш.-Й.Агнона.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.