«Річ був нам, як дитина». Подружжя звинувачує в смерті вівчарки сусідку з «чебуречні»

Андрій Лукашук (39) з дружиною: "Вона нам в очі сказала: «Я отрую вашу собаку»"

Трохи більше року було Річу. Андрій та Тетяна Лукашуки дітей не мають, тому завели собаку. Ростили вівчарку з місячного цуценяти і сприймають її загибель, як тяжку втрату. Чоловік зберігає на телефоні відео та фото Річа в окремій папці та згадує, як грався з ним. Жінка не може стримати сліз, коли думає, що їхній пес помирав у страшних муках.

— Не уявляємо, що б було, якби ми бачили, як Річ мучився, — говорять Лукашуки.

Подружжя впевнене, що їхнього собаку отруїли сусіди, які живуть навпроти. Вінничани мешкають на вулиці Антона Турчиновича. Це приватний сектор. Кажуть, що вбивству їхньої вівчарки передувала ось така історія. Річ вибіг за калітку, коли господарі відчинили товаришу, і погнався до 7-річного онука сусідів. Хлопчик тримав у руках м’я. До м’яча мав діло пес, а не до дитини. Принаймні, так кажуть власники Річа і товариш Сергія, який бачив випадок.

— Собака побігла за м’ячем. Не вкусила, не гавкала. Вона нічого не зробила, — каже Андрій.

— Паніку влаштувала сусідка, бабуся дитини, — говорить Тетяна. — Вона вибігла і почала кричати. Вона нам в очі сказала: «Я отрую вашу собаку».

Ці слова підтвердив Сергій, друг родини. Питаємо його, чи дійсно Річ не зачепив хлопчика. Чоловік говорить, що пес дитини не торкнувся. А Андрій і Тетяна ходили до сусідів вибачатися, щоб загладити свою провину. Мовляв, випустили собаку випадково, він дитині шкоди не завдав, але пропонували компенсацію. Подружжя каже, вони боялися помсти, бо нібито раніше їхні сусіди вже позбулися іншого пса на їхній вулиці.  

— Якби сусідка хотіла покарати нас, то треба було викликати тоді поліцію. Хай би написала на адміністративну відповідальність, — каже Андрій Лукашук. — Але вони так, як було правильно, не поступили… На другий день ми знайшли собаку мертвим. Із морди підтекла кров...

Довести до суду мають самі

— Ми живемо з мамою. Зайшли на підвір’я, а собака не вибігла, як завжди, нас зустрічати. Питаємо маму, де Річ, а вона каже, що його вже немає, — говорить Андрій. — Вона хвора в нас, не виходить з дому. Телефоном не вміє користуватися. Собака померла зранку, а ми повернулися ввечері. 

Лукашуки викликали поліцію і написали заяву, де вказали, кого підозрюють в отруєнні своєї вівчарки. Після патрульних також приїздила фіксувати факт слідчо-оперативна група. Господарі Річа сподівалися, що правоохоронці відкриють кримінальне провадження. Вони завезли тіло на розтин в ветклініку і чекають висновків, щоб передати в слідство.  

Але як дізналася журналіст через відділ комунікацій обласного управління Нацполіції, криміналу в цій історії немає і не буде. Навіть тоді, коли експерт скаже, що Річ помер від руки людини. Немає такої статті, якою можна кваліфікувати вбивство собаки. А як же, скажете, стаття про жорстоке поводження з тваринами? В поліції нам сказали: доказів немає, тому історія мученицької смерті пса може бути тільки цивільно-правовими стосунками.

Це значить, що Андрій і Тетяна можуть хіба тільки самі позиватися до сусідів і самотужки доводити, що вони винні їм моральну компенсацію за отруєння чотирилапого вихованця. Там знову ж таки треба надати докази. А де їх взяти, якщо свою вину в смерті собаки сусіди навпроти категорично заперечують? Лукашукам доведеться думати, чим довести винуватість зооненависників.

Досить було дихлофосу

— Вони рано вранці їдуть на роботу, виганять машину з гаража і ставлять якраз напроти наших воріт. А Річ мав звичку підсовувати носа під калітку, — розповідає Андрій. — От вони і приснули йому в носа чимось. Як нам потім сказали в ветлікарні на Максимовича, можна навіть дихлофосом було отруїти. Розтин показав, що собака помер від набряку легенів. Не зміг просто дихати.    

— Він доходив, — плаче Тетяна.

— Бігав, в конвульсіях бився, дуже страшна смерть була, — каже Андрій. — Це не по-людськи. Як так можна було зробити? Він же просто хотів гратися. Дуже грайливий був.

І завідувач патологоанатомічного відділення ветлікарні Сергій Сурмак розказав журналісту, що Річ помер від якогось спрею. Він готує протокол розтину, який Лукашуки замовили. Що в ньому буде написано?

— У собаки були спалені легені і гортань, — говорить Сергій Сурмак. — Це означає, що отруєння було аерозольним методом. Якою саме речовиною, не можу сказати, ми не знаємо. Наша лабораторія і київська також не акредитовані на аерозоль. В протоколі розтину вкажемо про загибель тварини в наслідок отруєння невідомою речовиною. Собака вже утилізована.  

«Ми з чоловіком невинні!»

Тетяна Мазур — та сама бабуся переляканого Річем хлопчика — працює в «чебуречній» на залізничному вокзалі. Журналіст прийшла туди запитати про конфлікт з сусідами. Жінка клянеться в своїй непричетності до отруєння вівчарки. Плаче, що її зробили погану славу. Говорить, що дуже любить собак і підгодовує бездомних на роботі. Показує лотки під сходами в «чебуречну».

— Я їхньої собаки не травила! — дуже емоційно розказує жінка. — Він на онука кинувся і на мене потім. Але я така людина, що зла не держу. Поговорили, вони повибачалися, тай все на тому. Не було ніяких погроз про отруєння. Такого слова я навіть не вимовляла. Я сказала, не дай Бог ще раз, щоб потім не ображалися. Але за собаку в мене не було й мислі! Я два дні не могла після цього до тями дійти. До чоловіка швидку викликали. Це треба, щоб я зараз трусилася? Такого на мене в поліцію понаписували! Що я неоднократно погрожувала. Я ніколи нікому не лаю, але хай тому, хто під цю марку з собакою це зробив, віддячиться тим самим…

Тож зі слів Тетяни Мазур виходить, що після її сварки за собаку з Лукашуками міг хтось інших із сусідів отруїти Річа.

— Це хтось взяв і зробив під цей інцидент, а я тепер маю доказувати, що не я зробила. Вони ж на мене таку напасть наводять! Клянуся, щоб я з цього місця не зійшла!

— Хто це міг зробити, не знаю, хай вони розбираються, — продовжує жінка. — А якщо Андрій буде далі говорити на мене, я поступлю по-другому. Тому що я і мій чоловік винні Богові душу. Ми ніколи в житті такого не зробимо. Собака ж невинувата, а хазяї. І коли Той Річард, чи як його, вилетів, то страшне було! Щоб він мені внука порвав, то це треба було брати зразу мотузок і вішатися. В мене така невістка, що життя б на світі мені вже не було…

Трава пов’яла в тому місці

Чому Лукашуки впевнені, що отруєння їхнього Річа — це справа рук людей, що живуть напроти? Вони кажуть, зрозуміли це по реакції сусідів.

— Сусідка просто не очікувала, що ми так поступимо, — каже Андрій. — Коли ми заїхали до неї на роботу з Річем в багажнику, по дорозі в ветеринарну клініку, і сказали «підіть подивіться, що ви з нашим собакою зробили», вона запанікувала. Очі забігали. Не знала, де подітися. А її чоловік взагалі прямо посилає нас три літери.

— Це вам вона божиться, що не труїла, а з нами говорить по-іншому, — розповідає Тетяна Лукашук. — У нас навіть трава пов’яла в одному місці, де вони приснули. Може, не думали, що так вийде? Хотіли тільки полякати? Чи думали, що ми не будемо поліцію викликати? Не знаю. Але точно більше нікому Річ не заважав і тільки від них ми чули погрози.   

Андрій та Тетяна мають знімки мертвого Річа, але читачам, вирішили, краще показати його живим. Листаючи собачу папку в смартфоні Андрій коментує: 

— Дивіться, яке воно красиве було. Безобідне. Просто гратися хотіло. Воно не заслужило такої смерті. Йому було тільки рік і три місяці. 

Подробиці справи зооманіяків. Людей збурили знущання над псом і кошенятами

Собака померла, котенят вбили. У Вінниці шукають живодерів (ФОТО 18+)

У Вінниці збираються захисники тварин на акцію в пам'ять про загиблих собак

Акція захисту: «Вбиваючи тварину — вбиваєте в собі людину»

Загроза на відстані повідка. Собаки без намордників кусають вінничан
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.