«Письмового дозволу чиновники так і не надали». У Жмеринці оновили пам’ятну дошку В’ячеславу Чорноволу

І першу, і другу меморіальну дошку виготовили з ініціативи Жмеринського Народного Руху. Фото ЖмеринкаCity

• У Жмеринці згадували В’ячеслава Чорновола, тут урочисто відкрили оновлену меморіальну дошку у пам'ять про нього.
• Це єдиний в області пам’ятний знак борцю за Незалежність держави.  
• Письмового дозволу чиновники так і не надали.
• Чому жмеринчани вирішили зберегти пам'ять про Чорновола?

В’ячеслав Чорновіл два рази приїжджав до Жмеринки. Перший раз на початку 90-х. Тоді його запросив голова місцевої організації Народного Руху Віталій Чорний, нині він працює в Академії Збройних сил України.

Вдруге зустрічали політика у 1998 році, за рік до його загибелі.

Чорновіл виступав у залі Будинку культури залізничників, а також у клубі вагоно-ремонтного заводу залізничної станції.

Саме на фасаді приміщення Будинку культури (нині це Будинок науки і техніки) встановили меморіальну дошку.

Було це у 2018 році. Приурочили до 80-ї річниці з дня народження політика. Тепер меморіальний знак оновили.

Більшого розміру, кращої якості

— Нова дошка більшого розміру, ніж та, що була раніше, кращої якості, на ній добре видно посмішку Чорновола, — говорить активіст Руху Олексій Гамарник.

На відкриття зібралося багато людей. Крім ветеранів Руху, прийшли представники міської влади, молодь. Принесли прапор, який «рухівці» виготовили на початку боротьби за Незалежність держави.

Згадували події 30-річної давнини. Микола Самборський розповів присутнім учасникам урочистостей, як разом з В’ячеславом Полянським уперше піднімали у місті синьо-жовте знамено.

Голова Жмеринської районної організації НРУ Василь Марчук згадував про те, як зустрічали Чорновола під час його приїзду до Жмеринки. Політик викликав у людей симпатії свою щирістю, безпосередністю. Більшість вірила сказаному ним словам. Відчувалося, що він справді хоче змінити державу на краще.

— Якби тоді, на початку нашої Незалежності, Чорновола обрали главою держави, Україна нині була б зовсім іншою, — ділиться думками Олексій Гамарник. — Особисто я не маю в цьому сумніву. Але склалося по-іншому. Більшість не була готова віддати свій голос за реформатора. Без кардинальних реформ,  як кажуть, маємо, що маємо.

Олексій Гамарник згадує, що непросто було отримати дозвіл на встановлення дошки.

— Письмово нам його так і не надали, — говорить пан Олексій. — Було усне погодження у Києві у дирекції Південно-Західної залізниці. Добре, що тут, у Жмеринці, залізничне начальство повірило нам на слово.

За дозволом їдьте в Київ

— Місцем для встановлення пам’ятної дошки обрали фасад Будинку науки і техніки. Бо саме тут Чорновіл зустрічався з людьми, виступав перед ними, його слухали і гаряче аплодували, — говорить Василь Марчук. — З отриманням дозволу довелося немало заморочитися.

Перший, до кого звернулися з листом, був керівник Будинку культури залізничників. Той порадив йти до керівництва залізничної станції. Там відповіли, що насправді власником закладу є не вони, а Південно-Західна залізниця.

— Якщо відверто, то питання вирішив уже згаданий наш активіст Олексій Гамарник. — продовжує Василь Марчук. — Це він їздив до Києва, оббивав там пороги кабінетів чиновників Південно-Західної залізниці. Зрештою, повернувся, як кажуть, на коні.

Щоправда,  пан Гамарник трохи підправив керівника організації Василя Марчука.

— Ніякого документа, який надавав би дозвіл відкривати меморіальну дошку Чорноволу, я не привіз, — говорить Олексій Гамарник. — Мене направляли з кабінету у кабінет, а питання не вирішувалося.  І ось я опиняюся в кабінеті однієї з чиновниць залізниці. Вона радить мені прийти наступного дня. Після цього я не стримався. Сказав приблизно таке: якщо не отримаю дозвіл, то на завтра про це дізнається вся країна. Принаймні постараюся це зробити через ЗМІ. Господарка кабінету порадила зачекати у коридорі. Згодом сказала, що надають усний дозвіл на встановлення дошки. Повернуся у Жмеринку і повідомив про це місцеве залізничне начальство. Назвав прізвище людини, яка сказала, що маємо усний дозвіл.

Працівники Будинку культури залізничників допомогли прикріпити до стіни.

На урочисте відкриття зібралося багато людей. На відкриття принесли великий прапор, його  розмір 9х6 метрів.

— Поки тривала урочистість, ми всім народом тримали в руках прапор, — згадує ще один з перших учасників жмеринської організації Руху Василь Рябчук.

Так було три роки тому, так було і тепер під час відкриття оновленої дошки — великий прапор принесли до Будинку науки і техніки.

Читайте також:

Як Річі крокував Хрещатиком? Розповідь гвардійця-кінолога про участь у параді

«Нащо ж ти вибігла!?» Підліток, що на Land Rover насмерть збив жінку, за місяць має здати «на права»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.