Підкорила журі і публіку: як картини Ірини Лупащенко здобули подійний тріумф на всеукраїнському конкурсі
- Відома вінницька художниця Ірина Лупащенко здобула найвищу нагороду — Гран-прі — на всеукраїнському фестивалі-конкурсі мистецтв за свій потужний художній проєкт «Нескорені».
- Окрім визнання професійного журі, мисткиня також виборола приз глядацьких симпатій, підкоривши серця публіки глибокими образами мужності та незламності українського народу.
Відома українська художниця та сценографка Ірина Лупащенко виборола найвищу нагороду — Гран-прі — на VI Всеукраїнському фестивалі-конкурсі мистецтв «Велика родина — моя Україна».
Окрім визнання професійного журі в номінації «Образотворче мистецтво», мисткиня отримала найважливіший маркер серцевого відгуку публіки — приз глядацьких симпатій. Тріумф їй принесли полотна з глибокого художнього проєкту «Нескорені», які стали відображенням внутрішньої сили українського народу під час війни.
Конкурсні роботи
Мистецтво під час війни — це не просто фіксація подій, це збереження душі народу, його болю, спротиву та надії. Саме таку місію втілює у своїй творчості вінницька художниця Ірина Лупащенко.
Її участь у престижному всеукраїнському двотуровому конкурсі стала знаковою подією, продемонструвавши, що справжнє мистецтво здатне об'єднувати експертну оцінку та щире захоплення звичайних глядачів.
Конкурс, що тривав із 24 до 28 серпня, охоплював різні види мистецтва — від образотворчого до театрального. На розгляд журі та публіки Ірина Лупащенко представила три потужні роботи зі свого масштабного художнього проєкту «Нескорені»: «Нескорений», «Свята Україна» та «Раб Свободи».
Ці картини — це метафоричні портрети та образи, які досліджують людський вимір великої трагедії та водночас неймовірної мужності українців.
— Якщо документальна хроніка залишає майбутньому дати, факти, фотографії та свідчення, то живопис може залишити інше — емоційну пам'ять про те, якими люди були всередині цих подій, — ділиться філософією своєї творчості мисткиня.
Кожне з представлених полотен має власну унікальну історію та енергетику:
«Нескорений» уособлює незламність духу. Прототипом героя став 93-річний чоловік з окупованої Луганщини, чий дім розбила війна. Старовинний меч у його руках символізує історичну пам'ять і генетичну здатність чинити опір ворогу за будь-яких обставин.
«Свята Україна» народилася у перші дні повномасштабного вторгнення — 24–25 лютого 2022 року. Це внутрішній, майже сакральний образ країни, яка з першої хвилини катастрофи проходить крізь вогонь і руйнування, але непохитно зберігає свою гідність.
«Раб Свободи» продовжує авторське дослідження ціни внутрішньої волі людини та її вибору залишатися вільним попри все.
«Нескорені»
Проєкт «Нескорені» налічує понад двадцять робіт, і за п'ятьма вже відомими картинами стоїть значно ширша галерея людей війни.
«Вище неба»
Окреме місце в проєкті «Нескорені» посідає картина «Вище неба», присвячена українській медикині, яка залишалася в оточеному Маріуполі й до останнього рятувала людей. У неї залишилися двоє малолітніх дітей, але вона свідомо продовжувала виконувати свою роботу там, де була найбільше потрібна: допомагала пораненим військовим і цивільним, виносила людей з-під вогню, доправляла їх до укриття, брала участь у порятунку їхніх життів.
Для Ірини Лупащенко принципово важливо, що героїня картини не сприймала себе як людину, яка здійснює якийсь винятковий подвиг. Вона робила те, що вважала своїм обов'язком і своїм звичайним життям. Саме ця внутрішня природність мужності стала для художниці головною в її образі.
— У картині реальна історія переходить у символічний образ. Портрет медикині поєднується з великим золотим птахом, що летить над землею. Цей золотий птах — образ самої героїні: людини, чиє фізичне життя обірвалося, але чий дух піднявся вище війни і смерті. Звідси й назва твору — «Вище неба», — розповідає Лупащенко.
«Молитва за Україну»
Картина «Молитва за Україну» присвячена тим, хто під час війни чекає своїх рідних із фронту. Це образ жінки, але водночас узагальнений образ матерів, дружин, сестер і близьких, для яких війна стала щоденним очікуванням.
Її молитва дуже проста і дуже людська: щоб чоловіки, сини, брати, кохані — усі, хто пішов захищати Україну, — повернулися додому живими.
У картині немає безпосереднього зображення війни — зброї, руйнувань чи поля бою. Війна присутня через стан людини. Велике жіноче обличчя майже повністю заповнює композицію. Погляд спрямований угору, ніби за межі полотна. У ньому одночасно тривога, надія й внутрішнє звернення до того, що сильніше за людину.
— Саме тому «Молитва за Україну» є важливою частиною проєкту «Нескорені». Художній літопис війни — це не лише літопис боїв і героїв. Це також пам'ять про тих, хто чекає, молиться і щодня живе між страхом втрати та надією на повернення.
«Відлига»
«Відлига» — робота про повернення світла після довгої зими. Зима тут прочитується не тільки як пора року, а і як стан людини — холод, темрява, виснаження, час, який потрібно пережити.
Жінка дивиться вгору, назустріч світлу. Навколо неї багато жовтого й золотого, а холодні сині площини ще залишаються у композиції, ніби нагадуючи про зиму, яка щойно відступила. Тепло ще не заповнило весь простір, але воно вже прийшло.
— Для мене ця робота — про той момент, коли після холоду знову відчуваєш тепло, після темряви бачиш світло і розумієш, що життя продовжується. Це надія не як абстрактне побажання, а як відчуття неминучої зміни: жодна зима не триває вічно, — зазначила художниця.
Унікальність художниці
Ірина Лупащенко народилася 1971 року у Сквирі на Київщині, закінчила Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну. З 1997 до 2016 року вона була головною художницею Вінницького академічного музично-драматичного театру імені Миколи Садовського.
За словами Ірини Лупащенко, за роки професійної діяльності вона створила понад сто вистав у різних театрах України, зокрема 37 — у театрі Садовського.
Її сценографічний досвід вплинув на живопис: полотно вона сприймає як простір, де взаємодіють людина, світло та середовище. Авторка сприймає кожне полотно як театральний простір, де драматургію сюжету диктують світло, колір та емоційний стан персонажів. Мистецтвознавці часто називають її стиль «синтезом сценографії та живопису».
Це формулювання вона почула від мистецтвознавця французької онлайн-галереї ArtMajeur, з якою співпрацює. Саме на цьому перетині й народжуються «Нескорені» — художній літопис, що залишає нащадкам не лише факти, а й емоції людей, які переживають найважчі часи.
Подвійна перемога на фестивалі — Гран-прі у категорії «Професіонал» та приз глядацьких симпатій — доводить, що художній літопис Ірини Лупащенко потрапив у саме серце аудиторії. Проєкт «Нескорені» залишається незавершеним, адже художниця продовжує створювати нові полотна, фіксуючи нові сторінки нашої спільної боротьби, віри та очікування на світанок перемоги.
Читайте також:
Від Вінниці — до Парижа й Китаю: як місцева школа bellydance виховує нове покоління танцівниць
Земля геніїв та героїв: видатні особистості, чиї імена назавжди вписані в історію Вінниччини
Подякуй журналістці гривнею
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
