Підірвав гранатою себе і жінку, а його поховали з почестями: трагедія на дні народження у Вінниці

• На свій 40-й день народження колишній військовий підірвав гранату. Від вибуху загинув не тільки він, а і його цивільна дружина.
• Про трагедію розповіла «20 хвилин» мама вбитої. Каже, він позбавив життя дочку, залишив сиротою дитину, а його поховали як героя і написали на сайті міськради, що помер від важкого поранення.

Трагедія сталася опівночі 30 березня 2025 року. У приватному будинку по вулиці Антона Турчановича (колишня Тухачевського) пролунав вибух гранати. Загинули двоє людей: 40-річний Ігор Синявський і 41-річна Олександра Максименко.

Про цей страшний випадок журналісту «20 хвилин» розповіла мати загиблої Олександри Віра Максименко.

— Як таке може бути, що він вбив мою дитину, залишив сиротою внука, а його ховають як героя з усіма почестями? — запитує згорьована жінка. — Міська рада на своєму сайті висловлює співчуття рідним героя, так називає його, а який він герой? Він убивця. Умисне убив людину. Але про це мовчать. Та ще й написали, що помер після поранення.

Пані Віра звернулася з проханням розповісти цю страшну історію з однією метою — щоб люди знали правду.

— Дочку мені ніхто не поверне, її син залишився без мами, а її брат, який нині на фронті, без сестри, але я хочу, щоб люди знали правду, — говорить жінка.

«Мамо, зараз Ігор зайде до нас»

З Ігорем Синявським Олександра була знайома давно. Колись разом навчалися в школі. Так каже мама Олександри. Пані Віра теж знала цього чоловіка. Їй відомо, що проживав разом зі своїм батьком. У них приватний будинок на вулиці Антона Турчановича, колишня Тухачевського.

— Ходимо в один магазин, — каже жінка. — Саме в магазині дочка зустріла його того разу. Було це на початку березня нинішнього року. Пригадую, Саша прийшла додому і каже: «Мамо, зараз Ігор зайде до нас».

Пані Віра знає, що він був на війні, після поранення лікувався, тепер вдома.

— Комісували його чи списали, не знаю, як у них це називається, але знаю, що він не на фронті, а вдома, — розповідає жінка.

Після тієї зустрічі дочка сказала мамі, що йде жити до Ігоря. Той рік у них видався важким. У травні 2024-го машина збила сина Олександри. Покалічили хлопцю обидві ноги. Він понад шість місяців перебував на колісному візку, потім ходив на милицях. І тільки недавно став на ноги. Весь цей час мама залишалася поруч, щоб допомагати дитині.

Приблизно місяць Олександра проживала з колишнім військовим.

— У той день дочка прийшла додому взяти деякі речі, — продовжує розповідь пані Віра. — Говорила, що в Ігоря буде день народження, йому виповнюється 40 років. Приходила вона 30 березня, приблизно о шостій вечора. Не знала я тоді, що це наша остання зустріч з донькою. Нічого поганого не відчувала. Ніщо таке не снилося, що передбачало біду. Тепер згадую ті хвилини, коли приходила Саша, і думаю: чому так сталося? Згадую і плачу. Знала б — не пустила.

Вибух пролунав опівночі

Наступного дня Олександра не телефонувала мамі. У пані Віри день минав у клопотах. Приблизно о 17-й годині до їхнього будинку під’їхав поліцейський автомобіль.

— Вийшли двоє поліцейських, — каже пані Віра. — Думаю, чого це вони до нас. Підійшли ближче і запитали, чи Олександра моя дочка. Я відповіла. Дивлюся, вони мовчать, переглядаються один на одного, не знають, як сказати мені цю страшну новину.

Від поліцейських жінка дізналася, що дочка загинула о 00.30 уночі. Саме тоді колишній військовий підірвав гранату. День народження відзначали у будинку його батька. В якийсь момент почали сваритися, тоді вийшли на вулицю…

На запитання жінки, чому поліція весь день мовчала, їй відповіли, що їм не вдавалося знайти контакти. Пані Віра не вірить в це. У телефоні дочки були контакти мами, сина, брата.

— Ми ховали Сашу 1 квітня, — говорить мама. — Коли забирали з моргу, побачила, що одна половина тіла повністю перебинтована, а друга — у синцях. Може, він бив її, не знаю. Хоча дочка казала, що він хороший.

Колишнього військового Ігоря Синявського поховали наступного дня, 2 квітня. Коли рідні вбитої Олександри прочитали на сайті міськради про почесті, які віддає йому громада, і при цьому жодним словом не згадали про вбивство молодої жінки, стали вимагати справедливості. Спершу рідні написали про це у соціальних мережах, а тоді звернулися до сайту «20 хвилин» і газети RIA.

Помер після поранення? Як можна таке писати?

— У міській раді не могли не знати, якого великого горя завдала нам ця людина, — каже пані Віра. — Вони це просто приховали, інакше як пояснити. Познущалися над нами, над нашим горем, ніхто не висловив жодного слова співчуття. До того ж, ще й людей обманули: написали, що загинув від ран після поранення. Про те, що підірвав гранату жодного слова. Як він привіз її з фронту?

Жінка показала запис на сайті міськради. Зачитала фрагмент: «Вінницька громада прощається з полеглим захисником Ігорем Синявським. Під час виконання бойового завдання він отримав важке поранення. Лікарі зробили все, щоб врятувати бійця, втім, витягти осколок із потилиці так і не змогли. Життя ветерана обірвалося 30 березня — на другий день після відзначення ним свого 40-річчя».

Виходить так, що він помер після поранення, а не через те, що підірвав гранату. І таку інформацію разом з анонсом програми поховання, звісно, поширили ЗМІ. Офіційне ж джерело повідомляє...

«Краще б промовчали, ніж так брехати»

Ось які відгуки є на сайті міськради під цим повідомленням.

— Я двоюрідний брат покійної Олександри, розумію, що приховування інформації про реальний інцидент з військовим під час війни може бути зроблено з метою прикриття або уникнення громадського резонансу, що є прикладом інформаційної маніпуляції, де факт загибелі дівчини приховується, щоб не виникало додаткових питань. Але я не розумію, чому потрібно повністю спотворювати історію і ще публікувати її від імені Вінницької міської ради. Краще б промовчали, ніж так безсоромно брехати, — йдеться у дописі Олександра Яновського.  

— Вінницька міськрада, ви реально не перевіряєте те, про що робите пост? Яке відношення має ця паскуда до тих, хто реально кладе своє життя заради захисту країни? — написав Ігор Боднар.

— Цей нелюд ніякий не герой, він загубив життя моєї сестри, підірвавши гранату, яку незаконно вивіз, коли ще був на фронті, намагаючись у день свого народження її продати, щоб було за що святкувати. Забрав життя моєї сестри і лишив сина без мами. Так що він зовсім не герой, — таку думку висловила дописувачка пані Ліля.

Син гладить портрет мами і плаче

У вбитої жінки залишився син. Йому 19 років. Недавно хлопець пережив важку травму: його збив автомобіль, травмував обидві ноги, хлопець понад пів року пересувався на колісному візку, а потім ще майже стільки не обходився без милиць. Тепер нарешті ходить самостійно, хоча перебуває під наглядом лікарів, бо в ногах ще залишаються шурупи.

— Якось заходжу до внука в кімнату, бачу, він гладить рукою портрет мами і плаче, — каже бабуся хлопця пані Віра. — У мене від того серце ще більше розривається від болю.

У пані Віри є ще син, він молодший від доньки. Нині на фронті, в одній з гарячих точок.

— Йому давали на похорон три дні, — говорить співрозмовниця. — Син пояснював, що за цей час не встигне добратися й назад повернутися. Але його пояснення не врахували. Там дуже складана ситуація, тому на більше не відпускали. Він подумав, та й каже: «Мамо, як я приїду додому, а Саші нема?» Після цих слів він там не стримував сліз, а я тут. Не став їхати. Не зумів провести сестричку в останню дорогу.

Отримали травми, несумісні з життям

Що сталося тієї ночі у будинку по вулиці Антона Турчановича, журналіст «20 хвилин» звернувся за інформацією до речниці обласної поліції Заріни Маєвської. Попросив уточнити причини і обставини трагедії.

Ось її дослівна відповідь: «Під час розпиття алкогольних напоїв та раптово виниклого конфлікту чоловік привів у дію вибуховий предмет. Внаслідок вибуху він та його дружина отримали травми, несумісні з життям. За вказаним фактом розслідується кримінальне провадження одразу за двома статями Кримінального кодексу України»: 115 (Умисне вбивство) та 119 (Вбивство через необережність)».

У мережі були згадки про колишню судимість військового, який вчинив убивство. Запитали про це речницю поліції. Заріна Маєвська повідомила, що чоловік не був засуджений. Уточнила, що таку інформацію їй надав слідчий.
 

Читайте також:

Тато повернувся з війська, тепер там мама: хвилююча історія сім’ї Сироватків

Затримали іноземців за підпал залізничних об'єктів на Вінниччині

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.