Під грифом «Сов. секретно». Пишуть книгу про неіснуючу армію, яку називали «Вінницька»

Під Калинівкою знаходилися балістичні ракети «Скат». Фото з архіву автора

Відповіді на ці та багато інших питань можна буде прочитати з книги, яку створюють у Вінниці до 60-ї річниці 43-ї ракетної. Про це 20minut.ua розповів керівник обласної письменницької організації Вадим Вітковський.

«Сиділи на пороховій бочці»

За його словами, робоча назва книги «Під грифом «Сов.секретно». Саме так — на двох мовах: перша частина українською, друга — російською.

— Якщо редакційна колегія схвалить, то назва залишиться, а ні — будемо пропонувати інший варіант, — розповідає Вітковський.

Саме він редагує видання. До складу редколегії увійшли колишні заступники командувача армією. Серед них два генерали — В’ячеслав Бушуєв та Петро Ковбаса, а також полковник Владислав Філатов.

Зі сторінок майбутнього видання читач дізнається про матеріали, які раніше перебували під грифом «Таємно», або «Цілком таємно».

Але як би тоді не маскували ракетні війська, про них все одно знало чимало цивільних, не кажучи про військових. Американці також мали повну інформацію про місця ракетних шахт. Їх називали «точками».

Чимало таких «точок» знаходилися на території нашої області. Найближча до Вінниці розташовувалася під землею у Якушинецькому лісі. Була ракетна шахта у Пултівцях. А ще - в Гайсині, Калинівці, Гущинцях,  Красному.

— Наша область знаходилася на пороховій бочці, — розповідає вітковський. — Якби раптом сталося так, що дійшло до застсування яденої зброї, удар був би спрямований на наші ракетні точки, а значить постраждала б територія краю і її мешканці.

До офіцерів зверталися «Товариші майстрові!»

Восени 1960-го мешканці райцентру Гайсин ніяк не могли зрозуміти, чому це по їхньому місту раз-по-раз волочать «Катюшу». Щоб знаючі містяни не мали сумніву, що це справді легендарна «Катюша» часів Другої світової, установку навіть брезентом не накривали.  Мовляв, дивіться, це ж міномет з’явився у місті, а не щось інше.

— Хлопці, ви вже замучилися «дівку» волочити, —  жартували з військовими бувалі воїни.

Тим часом під час шикування на плацу було чути фрази «Здрастуйте, гвардійці-мінометники!». Так зверталися до рядового і сержантського складу.

До офіцерів було інше звернення: «Здрастуйте, товариші майстрові!».

Що давали такі легенди? Нічого, крім того, що нагадували собою дитячу гру в піжмурки.

Одну ракету перевозили на чотирьох автомобілях

Ракети ліквідували після того, як Україна добровільно відмовилася від ядерної зброї. Сталося це після розпаду Союзу. Це теж єдиний випадок, коли країна добровільно позбулася такого потужного стримуючого озброєння від можливої агресії.

Про те, як саме перевозили смертоносний вантаж розповідав у свій час Владислав Філатов.

Ракети були величезних розмірів. Щоб уявити, яка техніка перевозила їх, досить сказати, що одну ракету транспортувала колона з трьох автомобілів МАЗ-537.

Марка автомобіля ні про що не говорить. Зате кількість коліс дає зрозумілішу картину. Так ось. Кожне таке авто мало 32 колеса (!). Саму ракету вантажили в автомобіль-транспортувальник. Він йшов усередині колони з МАЗів. До речі, особлива функція покладалася на МАЗ, що замикав колону. Авто виконувало одночасно дві ролі: підштовхувача, коли рухалися під гору, або гальмівника при спуску до низу.  

Такий ескорт з вантажем мав загальну вагу 300 (!) тонн.

— Якби така маса не розподілялася на кожне з коліс, навряд чи вдалося б перевезти ракету через будь-який міст, та й не по кожній дорозі пройшов би такий «ескорт», — говорив Філатов.

Чому армія була «Вінницька»?

43-тя ракетна армія створена 20 серпня 1960 року на базі управління 43-ї Повітряної армії у Вінниці. Саме тому, що створена у нашому місті, пізніше отримала найменування «Вінницька».

Підрозділи армії дислокувалися на території 16-ти областей України, п’яти областей Білорусії, а також п’яти автономних республік і областей Росії.

У 1975 році армія нагороджена бойовим орденом Червоного Прапора. Відтоді вона носить назву — «43-тя Вінницька Ракетна Червонопрапорна армія». Максимального піку озброєння було досягнуто у 1985 році: 384 носії ядерної зброї і 1875 боєзарядів налічувалося в арсеналі армії.

Після розпаду Радянського Союзу Україна добровільно відмовилася від ядерної зброї. 43-тю ракетну армію, штаб якої дислокувався у Вінниці, було ліквідовано. Чи не вперше в історії військові, які створювали армію, своїми ж силами змушені були її ліквідовувати.

Остаточно 43-я ракетна припинила своє існування у 2002 році.

Читайте також:

«Не так страшно, як здавалося». Військових у Вінниці навчали бізнесу на прикладі Ілона Маска

«Гроші на той світ з собою не забереш». Церкву для українців збудував вірменин 
 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.