Жодної фотографії Олексія Тимощука не побачили учасники жалобної процесії. Не несли його портрет. Рідні пояснили, що Олексій не любив фотографуватися. Принципово не робив цього. Зате мав золоті руки. Був умілим будівельником, столяром. Любив свою землю, мріяв про краще майбутнє для дітей.

Власними руками збудував будинок

Під час прощання говорили, що Олексій своїми руками збудував дачний будинок. Однокласники, Тимощук закінчив вінницьку школу №5, згадують його як надійного товариша і вірного друга. Те само кажуть ті, хто навчався з ним у політехнічному технікумі. Члени одного з дачних кооперативів обрали його головою їхнього товариства. Чоловік умів знайти спільну мову з різними людьми. За це його поважали скрізь, де доводилося працювати. Олексій надзвичайно любив своїх двох синів і донечку. Заради їхнього майбутнього пішов в АТО.

Восени минулого року підписав контракт із Збройними Силами. Служив у 59-му мотопіхотному батальйоні. Був навідником у кулеметному взводі.

-Він міг не йти служити, - каже демобілізований командир взводу батальйону «Київська Русь» Вільгельм Кройц. – Постановою Кабміну передбачено звільнення від служби тих, у кого є троє дітей. Але це був його вибір. Олексій не міг залишатися дома, коли бачив, що такі, як він, протистоять російським бойовикам на Донбасі. Він пішов заради майбутнього своїх дітей.  

Граната впала поруч

29 червня на позиції біля села Гнутове на Донеччині Тимощук заступив на бойове чергування. Було це о сьомій вечора. Приблизно через півгодини після того їхню позицію обстріляли.

-Стріляли з гранатомета АГС, - каже Олег Дмитрійчук, завідувач сектору у справах ветеранів та учасників АТО облдержадміністрації. – Одна граната впала за метр від Олексія. Він зазнав важких поранень – пошкодило голову, груди, живіт, око.

За словами пана Олега, навіть у такому важкому стані Олексій повторював «Все буде добре». Про це розповідали побратими, які доставили пораненого у мобільний шпиталь. Там його два рази оперували. А тоді гелікоптером доправили у Дніпро в обласну лікарню імені Мечникова.. туди ж з Вінниці прибули мати і сестра Олексія. Лікарі докладали усіх зусиль для порятунку, але рани були несумісні з життям.

Серце відважного чоловіка зупинилося о 5.30 ранку 9 липня нинішнього року в лікарні імені Мечникова.

-Лікар розповідав, що після останньої операції поранений Олексій через силу звернувся до нього з проханням, - продовжує Олег Дмитрійчук. – Він сказав: «У мене дома двоє синів, донечка, передайте синам, що воював за них і за Україну».

Після цих слів, що прозвучали під час траурної процесії, сини Олексія гірко заплакали біля труни. Моторошно були слухати голосіння матері загиблого.

Кацап, який прийшов із зброєю, повинен повернутися у цинку

-Кацап, який прийшов до нас із зброєю, повинен повернутися додому у цинку, - говорить, не стримуючи хвилювання Вільгельм Кройц. – Мої опоненти заперечують, мовляв, як так, ми ж слов’яни, брати. Який це брат, коли він прийшов у мій дім і вбиває людей?

Поховали Олексія Тимощука на Алеї Слави на центральному кладовищі у Вінниці.

Щирі співчуття дітям, дружині, матері, рідним, побратимам, друзям захисника рідної землі. Вічна слава Герою»