Пам’ятник спецназівцю Коваленку відкрили донька і побратими – У Бершаді вшанували Героя України

Велика рідня Коваленків зїхалася з різних міст і сіл на відкриття памятника Юрію Коваленку

Хто був в останньому бою

У Бершаді, звідки родом Юрій Коваленко, є вулиця його імені, на приміщенні школи встановлена меморіальна дошка, ще одна – на районному Будинку культури. У суботу, 14 липня, напередодні дня загибелі офіцера, йому урочисто відкрито пам’ятник. Незважаючи на спекотний ранок, у центрі міста зібралося чимало людей – від малого до старого. На столику виставили нагороди відважного земляка, серед яких Золота Зірка Героя України.

Батько Героя Віктор Олексійович, мати пані Олена, брат Дмитро, дружина Тетяна, двоє дітей – Олена і Руслана з хвилюванням чекали тієї миті, коли знімуть з пам’ятника біле полотно.

Це право надали доньці Героя Олені Коваленко, вона студентка медичного коледжу у Кропивницькому, і одному з побратимів третього окремого полку спецназу ЗСУ, в якому служив Коваленко.

-Юрій змалку ріс дитиною, яка завжди готова допомогти скривдженим, - сказав батько Героя Віктор Олексійович, колишній офіцер-підводник. – таким він залишався до свого останнього дня.

Батько говорив коротко. Він єдиний виступав від імені великої родини, яка зібралася на скорботну подію. Подякував всім, хто долучився до створення пам’ятника, хто прийшов вшанувати пам'ять сина. Потиснув руки кожному з десяти спецназівців,  які приїхали з Кропивницького, де дислокується полк. З-поміж них були ті, хто стояв з його сином пліч-о-пліч в останньому для нього бою. «Тоді, у 2014-му, приїхати на похорон Юри вони не могли, бо дістали важкі поранення, - каже Віктор Олексійович. – Тепер дехто з них з нами».

Пострілами у повітря спецназівці віддали данину шани побратиму-офіцеру. Вклонилися його пам’яті біля могили на кладовищі.

Що спільного між пам’ятником Коваленку і Лобановському

Журналіст "20 хвилин/RIA” спілкувався з архітектором, який проектував пам’ятник Коваленку – Василем Климиком.

-Символічні язики полум’я нагадуватимуть про трагічний епізод загибелі Юрія Коваленка, - каже Василь Климик. – Перед тим, як приступити до роботи,   читав про вашого земляка. Дізнався про те,я к саме він загинув. Спілкувався з  його батьками, братом. Тричі був у Бершаді. Оглядав місце. Робив своєрідну «прив’язку» скульптури до місця її встановлення. Мати з братом приїздили у Київ, бачили нашу роботу на завершальному етапі.

За словами співрозмовника, виготовлений пам’ятник з червоного граніту. Портрет – з бронзи. Складається з двох частин. Нижня гранітна брила має висоту 45 сантиметрів, верхня – 2,10 метра. Прізвище, ім’я і по-батькові чітко читаються.

Співрозмовник стверджує, що він разом із скульптором поступилися частиною гонорару. Це їхня данина подвигу Героя. У Бершаді Василя Климика знають за ще однією роботою – він проектував пам’ятник Тарасу Шевченку. Крім того, подарував місцевому музею одне із своїх живописних полотен. У Києві ім’я Василя Климика відоме, бо проектував пам’ятник легендарному футбольному тренеру Валерію Лобановському. Скульптурна композиція встановлена на вулиці Грушевського при вході ан стадіон «Динамо».

Як загинув спецназівець Коваленко

День 15 липня 2014-го став найбільш трагічним для українського спецназу. Тоді під час мінометного обстрілу російсько-терористичних військ загинули одразу восьмеро бійців третього окремого полку спецназу. Всі вони входили до загону, яким командував  Юрій Коваленко. Загін йшов попереду, прокладав дорогу нашим військам. Першим вступав у бій з противником. Під час мінометного обстрілу міна потрапила в розташування загону. Восьмеро загинули на місці. Ще один боєць помер від отриманих ран.  Частина загону дістала важкі поранення. 16 липня 2014-го Юрію мало б виповнитися 37 років.

Про Юрія Коваленка у полку зберігають найкращі спогади, як про відважного командира. Батько особисто чув ці відгуки від нинішньго командира полку Олександра Тріпака ( у той час він командував батальйоном,  Юрій був у нього заступником).

Юрію Коваленку присвоїли звання Героя України, а також військове звання полковника. На превеликий жаль, посмертно. Поховали спецназівця у приміському з Бершаддю селі Флорино.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.