«Пам'ять про трагедію має залишитись». Батьки 18-річної Саші розповідають про свій біль

• Біль не минає. Півтора місяці пройшло від ракетного удару по Вінниці. 14 липня в мирному місті загинули 28 людей. Серед загиблих — 18-річна Олександра Борівська.
• Батьки дівчини згадали той страшний день та розповіли, чому не можуть знайти спокій.
• Вони створили благодійний фонд та ініціюють облаштування скверу з меморіалом у пам‘ять всіх загиблих від російського теракту.

Зранку, 14 липня, їхня Сашуня була веселою та невгамовною. Вона підійшла до тата та сказала:

— Моєму майбутньому директору дуже сильно повезе зі мною!!!

— Чому це повезе? — запитав доньку батько.

— Тому що я ніколи не запізнююсь, — відповіла Олександра та побігла на урок водіння.

Це була їх остання розмова.

За мить до трагедії 18-річна дівчина ще встигла вислати матері коротке відео з усмішкою... Це останнє, що залишила донька після себе.

Мріяла здати на права

Саша народилась у люблячій родині. Дівчинка гарно закінчила школу та вступила до Донецького національного університету імені Стуса, який переїхав у Вінницю.

Батько Дмитро Борівський розказує, що донька була дуже доброю дівчинкою.

— Сашка за своє життя нікого не образила. Навіть мурашку не вбивала, а випускала на волю. Після навчання приходила додому та займалась своїми справами. Я не переживав за доньку, тому що вона була непроблемною дитиною, — згадує батько та не може стримувати сліз.

За словами матері Алли Черняхівської, донька мріяла про гарну освіту та вступила на факультет історії та міжнародних відносин ДонНУ імені Василя Стуса. Вінничанка закінчила перший курс та мріяла отримати водійське посвідчення. Батьки пообіцяли купити їй автівку, та дівчина пішла на курси водіння.

У четвер, 14 липня, в Олександри мав бути останній урок з водіння, а вже в суботу — екзамен та отримання довгоочікуваного посвідчення. Але цього не сталось.

По мирній Вінниці росія випустила кілька ракет та в результаті загинуло 28 людей. Серед них опинилась і Олександра. Дівчина два тижні не дожила до свого 19-річчя. Їй назавжди буде 18 років.

В університеті кажуть, що Олександра Борівська була життєрадісною усміхненою, ініціативною студенткою.

19 серпня Алла Черняхівська виклала відео з дитячими та юнацькими фотографіями Олександри:

Останній день життя Олександри

Вранці Саша прокинулась з гарним настроєм. Разом з батьком вони відкрили інтернет та підшукували для неї автівку, яку можна було купити після отримання посвідчення водія. Про це журналістці розповідає тато дівчини.

— Вона була дуже радісна. Саша вивчила всі правила та збиралася на останній урок водіння до інструктора. Зустріч запланували біля Будинку офіцерів. Ми переглянула кілька варіантів авто та вирішили зупинись на недорогій автівці на перший час, — згадує Дмитро Борівський.

Олександра погодилась та пошуткувала:

— Тому, в кого я буду працювати, дуже сильно повезе...  Тому що я ніколи не запізнююсь.

Це була остання розмова батька з донькою.

За момент до вибуху мама написала доньці про повітряну тривогу у Вінниці. Саша вислала мамі коротеньке відео, на якому вона усміхається та показує пальцем «Лайк».

Це було останнє повідомлення від доньки.

Одразу після звістки про ракетний удар батьки почали набирати номер доньки. Але у відповідь вже чули: «Ваш абонент знаходиться у зоні недосяжності». Дмитро у домашніх капцях встрибнув в машину та погнався до Будинку офіцерів.

— Ми додзвонились до інструктора та він сказав, що не знає, де наша Сашка. Я приїхав до Ювілейного та почав шукати доньку. Але її ніде не було. Я сподівався, що вона отримала стрес та контузію. Я обійшов всі підвальні приміщення в районі вибуху та думав, що донька перелякалась і заховалась там. Але дівчинку так і не знайшов, — ділиться з журналісткою спогадами батько.

Алла Черняхівська здала свою кров на ДНК та батько приніс знімок зубів Олександри. Наступного дня після трагедії Дмитру зателефонували та сказали: «Тримайтеся. Ми знайшли тіло».

— Я поїхав у морг та упізнав доньку. Все було, як в страшному сні. Але ми досі не можемо проснутись. Як жити далі та де взяти сили? Сашка була нашою розрадою та ми її дуже сильно любили. Я не можу змиритись з втратою та напевно ніколи не змирюсь з горем, — зазначає батько.

«Місяць пекла. Ніколи не пробачу вам рашистським тварям. Знайомим і ні. Ви не маєте права жити на землі. Ніхто з вас. Живу тільки заради помсти. І вона буде для вас гірше смерті», — написала в себе на фб-сторінці Алла Черняхівська.

Пам’ять про доньку

Сьогодні, 30 серпня, пройшло півтора місяці після трагедії. Досі у кімнаті Олександри все, які і було при житті дівчини. Біля ліжка та вікна акуратно розставлені іграшки. Ляльки, їжачок, жабка та інші  ніби чекають, коли повернеться їх господарка та пограється з ними. А Сашка лише дивиться своїм поглядом з фоторамки на столі та ніби дарує свою усмішку коханим іграшкам.

Батьки загиблої Олександри Борівськоі заснували «Міжнародний благодійний фонд пам‘яті жертв та допомоги постраждалим від російського теракту у м.Вінниця, Україна, 14 липня 2022 року», мета якого є допомога для усіх потерпілих у Вінницькій трагедії, що забрала життя 27 осіб та ще 202 людини були поранені.

Благодійний фонд ініціював облаштування скверу з меморіалом у пам‘ять всіх загиблих від російського теракту.

— Ми хочемо, щоб це було тихе місце. Воно не повинно лякати мешканців Вінниці. Там можна було б покласти квіти та посидіти на лавочці, щоб згадати про рідних загиблих у цій страшній трагедії, — каже Алла Черняхівська.

Вінничанка 8 серпня написала електронну петицію на сайт вінницької міської ради та просила на місці «Ювілейного» створити сквер й меморіал пам’яті загиблим. Цитуємо текст петиції:

— Ця трагедія не завершилась Днем жалоби 15 липня. Вона з нами щодня. Про маленьку Лізу почула не лише Україна, а весь світ. Моїй донечці Олександрі Борівській назавжди залишилося 18 років. Вона загинула на місці. 19 липня померла Наталя Фальштинська, сиротами залишилися її троє дітей. 21 липня перестало битися серце 20-річної Ольги Лисенко, котра потрапила до лікарні з 98% опіків тіла. 2 серпня обірвалося життя Павла Ковальчука. За нього до останнього боролися колеги-лікарі. І це не всі імена. Їх 27. І гострим болем відгукується пам'ять про кожного.

Авторка петиції звернулась до влади та просила створити на місці Будинку побуту «Ювілейний» сквер й меморіал пам’яті загиблим.

— Війна завершиться, ми відзначатимемо перемогу! Але це місце ніколи не повинно стати місцем розважального центру чи нового житлового комплексу. Нехай про скорботне 14 липня 2022 року нинішнім і майбутнім поколінням вінничан нагадують сакури. Кількість цих дерев символізуватиме кількість загиблих. Пропонуємо також встановити меморіал зі світлинами загиблих. Це єдине, що ми, як рідні люди, можемо просити — вшанувати пам'ять, — розповідає Алла.

 Звернення набрало понад 600 підписів та мерія дала відповідь:

«Дозвольте висловити Вам глибокі щирі співчуття.
Вашу пропозицію взято до відома та врахування в роботі. Питання буде винесено на розгляд Ради з питань історії, топоніміки та культурної спадщини м. Вінниці».

У Вінниці 21 серпня відбувся автопробіг вшанування загиблих дітей під час ракетного обстрілу  «Дітям потрібен мир». Організували його рідні та близькі загиблих на 40 день після теракту у місті. Серед організаторів заходу — БФ «Міжнародний Благодійний Фонд Пам’яті жертв та допомоги постраждалим від російського теракту в місті Вінниця, Україна, 14 Липня 2022 Року».

«Міська влада досі не вийшла на контакт»

Алла Черняхівська розповідає, як просувається ситуація зі сквером.

— Вся ділянка, на яку припав ворожий обстріл буде розглядатись обласною владою з перспективою реконструкції. Міська влада і на моє особисте звернення і на петицію відповіла однаковим текстом, навіть не міняючи порядок слів. «Дякуєм за вашу громадську позицію, співчуваєм». Іншими словами, вони обіцяють обіцяти, — зазначає пані Алла. — Я написала відповідь на їх «відповідь», побачимо результат. Ми все будем збирати, всі стандартні відмови міської влади, щоб надалі їх використовувати у відповідних інстанціях.

За словами Дмитра Борівського досі вінницька влада не вийшла на контакт з батьками загиблих під час теракту.

— Не було жодної пропозиції про зустріч чи запрошення на спілкування від місцевої мерії. Мене запитують друзі з-за кордону, як так може бути. А я і сам не можу відповісти, тому що не розумію. Влада нам перерахувала лише гроші. Але ці гроші нам не замінять дитину. Ми вимагаємо, щоб пам’ять про трагедію залишилась навіки, — розповідає батько загиблої 18-річної Олександри Борівської.

Вінничанка каже, що росія — терорист, це визнано всіма впливовими країнами світу і нашою державою.

— Якщо наша влада визнає росію країною терористом, то хай це підтвердить шляхом вшанування пам’яті загиблих. Далі ми плануємо подавати колективну петицію від фондів та громадських організацій. Звертатись колективним листом до народної депутатки Ірини Борзовоії та голови Вінницької ОВА Сергія Борзова. Тому що ніяких завад, ніж фінансової вигоди у відмові немає, —  розповідає мати загиблої Олександри.

Звернення до Ірини Борзової

Вчора, 29 серпня, народна депутатка Ірина Борзова прийшла на площу Перемогу, куди впала російська ракета «Калібр». Вона виклала відео зі словами підтримки встановлення скверу.

— Нам, вінничанам, боляче за наше місто. Так саме болить за Бучу, Ірпінь, Кременчук, Дніпро, Краматорськ, Харків, Одесу, Київ, Суми, Маріуполь, Миколаїв, Чаплине та всі українські міста, в яких росія вбиває мирних людей, — каже Борзова.

Вона отримала звернення від благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд пам’яті жертв та допомоги постраждалим від російського теракту у м. Вінниця 14 липня 2022 року» та його директора Дмитра Борівського. Також депутатка отримала звернення від батька Лізи, якій було лише 4 рочки, Артема Дмитрієва, голови благодійної організації «Благодійний фонд Лізи Дмитрієвої».

Ірина Борзова пообіцяла, що зробить все можливе, всі кроки будуть обговорені разом з батьками загиблих дітей.

Редакція «20 хвилин» тримає руку на пульсі цієї теми та планує ще декілька публікацій зі спогадами рідних про своїх дітей, які загинули внаслідок ракетного обстрілу. У статтях також будемо розповідати, як просувається ситуація зі сквером. Крім того, благодійний фонд організовує автопробіг пам’яті жертв та допомоги постраждалим від російського теракту та ми будемо інформаційними партнерами заходу.

 

Читайте також:

«Ліцей без Оксани Миколаївни осиротів». Розповідь про загиблу від російських ракет вчительку

Минає місяць з дня обстрілу площі Перемоги. Зібрали усе, що відомо про жертв та збитки

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.