«Окопна пічка нагріється навіть від окопної свічки». Як в училищі перетворили заняття на благодійну акцію

«Якщо на фронті хтось хоч раз зігріє руки біля нашої пічки, ми старалися недаремно», — кажуть учні групи ТУ-1 Вінницького училища №11, які працювали разом з викладачем Ярославом Гонтарем

• Окопні пічки виготовляють учні Вінницького вищого професійного училища №11 під час занять зі слюсарної справи.
• Їхні вироби настільки легкі, що їх можна кріпити до пояса.
• Розповідаємо про приклад, вартий наслідування.

Сьогодні, 5 грудня, учні групи ТУ-1 Вінницького вищого професійного училища №11 передали частину виготовлених окопних пічок волонтеру Тетяні Власюк. Вона повідомила, що їх доставлять військовим 23-ї окремої механізованої бригади.

Вироби привіз викладач училища Ярослав Гонтар. Це була його ініціатива — перетворити практичні заняття зі слюсарної справи на благодійну акцію. Як все відбувалося, пан Ярослав розповів журналісту «20 хвилин».

Зробили з підручних матеріалів

На початку розмови Ярослав Гонтар одразу зауважив. Поширює інформацію про їхню справу, аби нагадати іншим, що практичні заняття для учнів чи студентів можна перетворити на виготовлення різних виробів для наших захисників. Ще одна мета — звернутися до тих, хто може допомогти матеріалами. Якими саме, про це повідомимо далі.

З чого все починалося? На практичному занятті у майстерні училища учні групи ТУ-1 мали навчитися різним методам обробки металу. Спершу вони опанували теорію. Заняття провела викладачка Інна Римар. Тепер настав час практичних занять. Їх проводить Ярослав Гонтар. Перше заняття він розпочав з пропозиції, яка стала несподіванкою для учнів.

— Я подумав, чому б не навчити учнів робити конкретні вироби — окопні пічки для тих, хто нині на фронті, — каже Ярослав Гонтар. —  Їх зазвичай називають буржуйки, але мені не подобається це слово. Пічка звучить краще. Порадився з пані Інною Римар, яка викладає учням теорію слюсарної справи. Вона підтримала мою ідею. Узгодив свій намір з директором училища. Наш керівник Михайло Бевх сам займається волонтерством, тому не став заперечувати. Схему такої пічки я вже знав. Бачив в інтернеті, як це роблять львівські волонтери. Від них також дізнався, які саме матеріали необхідні для цього.

Співрозмовник звертає увагу, що приблизно 70% операцій при виготовленні названого виробу становить слюсарна справа.

Викладач завчасно підготував необхідні матеріали. На станціях техобслуговування автомобілів попросив балони з-під фреону. Каже, вони легкі, бо мають тонкі стінки, але витримують високу температуру. Принаймні їх використовують львівські волонтери, у яких він запозичив схему пічки. Труби для відведення диму використав їх зі старих вогнегасників. Уточнив, що вони є на металобазі. Все це зібрав у майстерні. Учні розглядали їх і не дуже уявляли, як з такого може вийти пічка.

Тим часом їхній викладач переконаний, що конкретна справа мала мотивувати учнів. Хоча насправді не знав, як вони сприймуть його пропозицію. Тому на першому занятті повідомив, що долучитися до виготовлення окопних пічок можуть ті, хто має бажання їх робити. Інші будуть навчатися традиційним методом. Одного з учнів, схоже, не дуже зацікавила пропозиція викладача.

— Я не став його змушувати, — говорить пан Ярослав. — Хотів, аби він сам усвідомив, що це важлива справа, тому треба докласти рук, аби надати можливість військовим зігрітися у ці холодні дні.

Як стверджує співрозмовник, історія з цим учнем закінчилася тим, що він, врешті-решт, одним з перших здав свій готовий виріб — окопну пічку.  

Допомогли підприємці

Практичні заняття відбувалися тричі на тиждень. Під час роботи стало видно, у кого краще виходить виконання того чи іншого процесу. Наприклад, учень на ім’я Анатолій гарно опанував зварювання. Спершу цю операцію виконував викладач. Потім запитав, хто хоче навчитися. Під його наглядом за непросту справу брався дехто з хлопців. Як уже згадувалося, чи не найкраще це виходило в Анатолія.

Викладач каже, що зроблені ним шви лягали так рівненько, ніби працював професіонал.

Комусь гарно вдавалися інші операції — різання, обточування, шліфування, хтось швидко і точно наносив розмітки. Викладач запропонував їм робити ці операції для всіх. У такий спосіб пришвидшили справу.

Допомогли їм підприємці з магазину D\nipro M: надали для роботи інструменти — болгарки, дрелі, напівавтомат для зварювальних робіт.  Окрім того подарували пачку електродів, декілька різальних кругів, шліфувальні диски, захисні окуляри, рукавиці.

Підставив плече також продавець на ринку. Коли пан Ярослав купував завіси для дверцят, той запитав, для чого йому така кількість?

— Я пояснив, — каже співрозмовник. — Він подивився на мене, подумав хвилину, а тоді сказав, не треба грошей, вважайте, це моєю підтримкою ваших учнів і тих, для кого вони роблять добре діло. Тобто, якщо ти робиш щось на благо інших, знаходяться люди, які готові допомогти тобі, підтримати тебе.  

Після випробування внесли корективи

Випробовували пічку на майданчику з піском. Зрозуміло, взяли вогнегасник, як це передбачено технікою безпеки. Дров заготовляти не стали. Зібрали гілля, яке було поруч. Пічка загуділа, паливо швидко згоріло.

— Після цього ми зрозуміли, що треба встановити заслінку для регулювання тяги, — ділиться думками пан Ярослав. — Зробили таким чином, що її ніколи не можна закрити повністю.

Для отримання тепла можна використовувати будь-яке тверде паливо. Запитую, чи багато буде диму? Звичайно, дим буде, але небагато, бо пічка невелика, відповів співрозмовник.  

— Дуже гарний варіант використовувати окопну свічку в окопній пічці, — говорить викладач училища. — Окопна свічка теж нагріває, але при цьому не буде диму.

«Якщо хоч раз комусь зігріє руки, ми старалися недаремно»

Окопна пічка, виготовлена учнями 11-го училища, має ще одну перевагу: її можна носити з собою, закріпивши на поясі. Для цього передбачили спеціальне кріплення.

Мій співрозмовник вкотре наголошує, що їхній виріб зовсім легкий. Та й габарити має невеликі. Глибина становить 35 сантиметрів, в діаметрі 25 см, а висота 45 см з урахуванням ніжок, на яких вона стоїть.

До корпусу пічки приварили поличку, аби можна поставити чашку і закип’ятити чай, чи приготувати каву. Надалі додадуть ще один елемент — рамку для сушіння одягу.

Прохання до тих, хто має матеріали, з яких в училищі виготовляють окопні пічки, повідомити про це у навчальний заклад, або ж передати викладачеві Ярославу Гонтарю. Потрібні:

• балони з-під фреону для заправки автомобільних кондиціонерів;
• трубки невеликого діаметру, підходять ті, що у вогнегасниках;
• дверні завіси невеликих розмірів;
• різальні круги; шліфувальні диски;
• електроди.

— Якщо наша пічка навіть раз комусь зігріє руки, значить, ми старалися недаремно, — каже на закінчення розмови ініціатор виготовлення таких виробів Ярослав Гонтар.
 

Читайте також:

«Поранені кричать не так від болю, як від травматичного шоку» — лікар повернувся з фронту

Волонтери Вінниччини отримали грамоти від Верховної Ради України з нагоди свята

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.