«Ніхто нам не повідомив, де він». Сестра самотужки розшукала брата-добровольця через Інтернет

Важке поранення в голову вінничанин дістав у бою під Авдіїівкою, чому про це не повідомили рідним, запитання до командування військової частини. Фото з фейсбук-сторінки 110-ї бригади.

• Уже 6 березня 2022-го 42-річний вінничанин на ім’я Микола пішов добровольцем зупиняти рашистів.
• Останній раз виходив на зв'язок 19 травня нинішнього року.
• Чому рідні самотужки розшукували дорогу людину?
• До кого звертатися у пошуку зниклих військових?

 Нашого земляка знайшли на сьомий день пошуку. Вдалося це зробити рідним. Ні військкомат, ні військова частина, ні на «гарячій лінії» Міноборони не допомогли їм. Допоміг випадок.

Тепер продовжують нові пошуки. Що ще не знайшли?

Рідна сестра військового пані Ольга (ім’я змінено) просить не називати прізвище брата. Раніше, під час пошуку, готова була це зробити. Вона вже знає, де брат. Жінка вважає, що публікація може зашкодити їм у подальшому.

—У брата нема жодного документа, — говорить пані Ольга. — Він в реанімації, у нього важка черепно-мозкова травма. Щось дізнатися від нього,  нема можливості. Банківська картка заблокована. Як пояснили у банку, зробили це через те, що хтось намагався її зламати. Нам ще документи шукати, групу інвалідності оформляти і довго лікуватися…

У голосі жінки хвилювання, емоції. Вона не може зрозуміти, чому ніхто (!) не повідомив їм про важке поранення брата. Каже, у військкоматі не надали контактів військової частини і самі не стали телефонувати. Дзвінки на гарячі лінії Міноборони, інших організацій не дали бажаних результатів.

Допоміг їм випадок.

У Фейсбуці написали, що у пораненого нема рідних

Страшних історій про наших військових дуже багато. Ольга каже, переконалася в цьому з повідомлень в Інтернеті. «Думаєте, я одна така, —продовжує жінка. — Сотні людей шукають своїх рідних».

Завдяки Інтернету Ольга знайшла брата.

Вона з ранку й до вечора не виходила з соціальних мереж. Одного разу у неї мало серце не зупинилося. Побачила на знімку брата! Увесь забинтований, він перебував на лікарняному ліжку. З допису стало зрозуміло, що знаходиться в реанімації Чернігівської лікарні. У кінці посту повідомляли номери рахунків. Писали, що гроші збирають на лікування військового, у якого нема рідних.

Сестра каже, ці слова її зачепили за живе.

—Я написала жінці, яка опублікувала пост, сказала, що я рідна сестра, що у брата є батько, а також інші родичі, — розповідає співрозмовниця. —

Але найважливіше для мене було, що я побачила брата!

По дорозі у Чернігів роздумувала, як і хто дозволив жінці зайти у реанімаційне відділення, зробити фото пораненого. Значить, її знають у лікарні. Можливо, вона дійсно волонтер. Пост у Фейсбуці після їхнього спілкування зник.

—Мені не шкода тих грошей, які жінка зібрала, — говорить пані Ольга. — Пізніше дізналася, що вона дійсно волонтерить ще з 2014-го року. Вдячна за те, що завдяки її повідомленню встановила місце знаходження брата. Якщо казати відверто, то Миколу привезли, як кажуть, голим і босим. У нього нічого при собі не було — ні документів, ні одягу, ні грошей. Тому необхідні були кошти.

Лікарі сказали Ользі, що у них цивільна лікарня, військових вони ще не лікували. Порадили звернутися у військовий шпиталь. На її прохання, пораненого брата перевезли у Чернігівський госпіталь для військових.

Жінка подумала, що краще було б, якби його лікували у Вінниці. Мала б можливість провідувати його.

Історія з переведенням з Чернігова до Вінниці заслуговує на окрему розповідь. На словах, здавалося б, все просто: питання з переведенням вирішують керівники військових шпиталів  — той, де лікується військовий, і той, у який його хочуть перевести.

Найперше потрібні  документи. А їх у рідних солдата Миколи нема. «А чим ви підтвердите, що ви його сестра?»  За словами співрозмовниці, це ще одне «хороше» питання, яке вона чула вже декілька разів.

Врешті-решт, через знайомих у Вінниці рідним солдата вдалося звернутися до начальника медичної служби нашого військово-медичного центру на Коріатовичів, щоб він вийшов на зв'язок з колегою з Чернігова.

За словами співрозмовниці, питання про переведення, нібито вирішено. Втім, станом на понеділок 26 червня її брат ще залишається у Чернігові. Як пояснила Ольга, Київ має надати автомобіль для транспортування брата.

Запитую, чи лікарі дають на це згоду. Відповідає: його вже стільки разів перевозили! Про це вона дізналася з історії хвороби, що є у лікарів.

Форму «100» оформили у Покровську

Брата повозили по Україні, ніби на екскурсію. Так стверджує сестра військового пані Ольга. За її словами, перший лікарняний заклад, де йому надали допомогу, знаходиться у Покровську на Донеччині. Звідти доправили до Дніпра. Там оперували, робили трепанацію черепа. З Дніпра перевезли до Києва у Центральний військовий шпиталь. А вже зі столиці — у Чернігів, де змінили два лікарняні заклади: цивільну лікарню на військовий шпиталь.

З історії хвороби вона також дізналася, що форму «100» оформляли у Покровській лікарні. Так називають первинну медичну картку. Це дуже важливий документ. Він має юридичне значення. Окрім того, що засвідчує факт поранення, дає право військовому на евакуацію в тил, а також отримання у подальшому виплат і пільг, пов’язаних з пораненням.

Співрозмовниця стверджує, що є також довідка про поранення з військової частини. Це викликає в неї особливе здивування: чому командування не повідомило рідних про таке важке поранення?

Ні у формі «100», ні в історії хвороби не значна адреса військового, так само не значаться номери телефонів рідних.

Пані Ольга стверджує, що брат заповнював анкету і в ній, крім адреси проживання, вказав номери телефонів сестри і батька. Про це він говорив їй особисто, раніше.

—Дуже важливо знати, де його документи, — каже пані Ольга. — Якщо вони втрачені у бою, доведеться відновлювати. Якщо зберігаються у частині, то чому рідним не повідомлять про це?

Жінці розповідали знайомі, що перед виходом на бойове завдання військові зазвичай здають документи, не беруть з собою. Тому має надію, що документи брата лежать у когось у сейфі.

Моя співрозмовниця звернулася із заявою у прокуратуру. Там запевнили, що надішлють запит на командира частини.

Без документів неможливо нічого зробити — ні оформити групу інвалідності, ні розблокувати банківську картку, вирішити інші питання.

Захищав Авдіївку

Вінничанин Микола у званні солдата служив у 110-й механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. На час його зникнення бійці бригади вели бої у районі Авдіївки. Про це можна дізнатися з фейсбук-сторінки  цього військового підрозділу.

—Тут, на Авдіївському напрямку, бої  не вщухають уже понад рік, — читаємо у повідомленні 110-ї бригади. — Ворог постійно кидає сюди все нові і нові сили, а наші військові методично їх перемелюють. Українські контрнаступальні операції на Харківщині та Херсонщині значною мірою стали можливі завдяки непохитній обороні Донбасу. Робимо все для успіху майбутніх операцій.

Чому цитуємо саме цей запис? Він датований 25 травня 2023-го. Саме у цей день сестра дізналася про місце знаходження брата.

Куди звертатися рідним військових?

Журналіст RIA розповів історію військового 110-ї бригади пана Миколи відомій вінницькій волонтерці Олені Верлан-Кульшенко.

—В особовій справі бійця є контакти рідних, на нього військова частина надає інформацію про бійця у випадку поранення, — пояснила волонтерка. — Якщо військовий загинув або зник безвісти, інформація передається на Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, його представники зобов’язані повідомляти про це особисто рідним.

Стосовно документів, пані Олена підтвердила думку про те, що зазвичай їх залишають в частині, на поле бою мало хто бере.

Питання з переведенням з одного шпиталю в інший можуть вирішити їхні керівники, саме до них необхідно звертатися військовим або їхнім рідним.

У кого просити допомоги у випадку зникнення зв’язку на фронті з рідними?

У Вінниці віднедавна працює офіс регіональної координатори Уповноваженого Кабміну з питань безвісти зниклих осіб. Офіс знаходиться за адресою: Вінниця, вул., Єрусалимка, 8.  Електронна пошта: [email protected]. Тел.: +38 (093) 570 06 01.

Регіональною координатор кою є Марія Довжик.

Читайте також:

Поліцейських засудили і відпустили, але мають відправити в тюрму. Справа про побиття студента

Військові мають можливість безкоштовно тренуватися у муніципальних спортзалах Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.