«Не знайшли ні мобілки, ні злодія»: поліція, прокуратура, експерти — 25 людей шукали вкрадений телефон

Віктор СКРИПНИК

Наш читач Олександр Поліщук розповів, як у поліції зреагували на його заяву про викрадення мобільного телефону

Про пошуки вкраденої мобілки вінничанин розповів у редакції «20 хвилин».
Що його найбільше вразило після того, як написав заяву у поліцію?
Найцікавіше почалося через сім місяців, коли отримав листа з прокуратури.
Як часто у вінничан крадуть мобільні телефони?

У той день, 13 грудня 2025 року Олександр Поліщук зайшов у магазин «Петроцентр». Коли повернувся додому, не виявив у кишені мобілки. Мова йде про телефон корпорації «ХІАОМІ» моделі «Redms 9C».

Він одразу повернувся в магазин. По дорозі зупинився біля лавки, де відпочивав по дорозі додому, оглянув місце. У магазині поцікавився у касирки, можливо, вона щось бачила.

— Я купував багато продуктів, діставав з кишень гаманець, потім складав покупки у пакети, можливо, у цей час телефон зник, говорить співрозмовник. — Касирка у відповідь тільки плечима стиснула. Звернувся до охорони. Просив переглянути камери відеозапису.

«Тільки через поліцію», — відповіли. І я написав заяву до відділу поліції №2, що на вулиці Київській.

Через 10 днів отримав письмову відповідь за підписом начальника відділу поліції №2 Юрія Голуба: «…при розгляді матеріалів ознак кримінального правопорушення не виявлено, матеріали здано на зберігання до канцелярії».

Цю відповідь, як й інше листування з правоохоронцями, чоловік приніс у редакцію.

Більше писали, ніж шукали

— Бачите, скільки паперів! — каже Олександр Поліщук. — Це все матеріали про розшук мого телефону. Таке враження, що вони більше часу писали, ніж телефон шукали. Маю великий сумнів, що мобілку взагалі шукали.

Розповісти свою історію наш читач вирішив для того, аби інші знали, що їх чекає після звернення у поліцію у випадку втрати телефону. Нехай цього ніколи не станеться, але в житті не все передбачиш.

— Коли я виявив, що телефону нема, набрав свій номер з мобілки знайомого, — продовжує співрозмовник. — Почув гудки. Подумав, що зараз хтось зніме слухавку і назве суму, за яку готовий буде повернути апарат. Скаже, мовляв, знайшов, чи ще щось придумає. Заплатиш — поверну. Але я помилився. Ніхто на дзвінок не відповів. Згодом подзвонив ще раз. Телефон уже виключили.

Про все це він написав у заяві в поліцію. Але в поліції, як уже згадувалося, повідомили, що криміналу не вбачають і здали документи в архів.

По дорозі з поліції він побачив ломбард. Виникла думка поцікавитися, чи не здали крадіжку. Каже, після того обійшов ще декілька ломбардів. Та все марно.

— Можу помилятися, але не вірю, що після моєї заяви в поліцію слідчий шукав вкрадений телефон, — говорить Олександр Поліщук. — Принаймні він точно не перевірив, хто телефонував, чи не телефонував на мій номер. Можна було зафіксувати місце його перебування, коли я дзвонив з чужого номера і йшли виклики. Тобто телефон ще був включений. Або перевірити записи відеокамер у магазині. Багато-чого можна було зробити. Декілька разів я телефонував слідчому. Спершу він говорив, що дуже зайнятий, а потім перестав відповідати на дзвінки. Я у відчаї, як кажуть, махнув рукою. Зрозумів, що ніхто мого телефону шукати не буде. Змирився з втратою. Але моя телефонна епопея, виявляється, не закінчилася. Через сім місяців мені нагадали про мою пропажу. Зробила це прокуратура.

Як у прокуратурі дізналися про крадіжку?

На початку липня уже 2026-го року Олександр Поліщук дістав із поштової скриньки листа. Це було повідомлення з Вінницької окружної прокуратури. Здивувався, бо до прокурорів не звертався, тому навіть не здогадувався, про що йдеться у листі.

Йому повідомляли про вкрадений телефон. «Невже знайшли?», — промайнула думка.

— Про крадіжку мого телефону у прокуратурі дізналися, коли вивчали матеріали, зареєстровані в Журналі єдиного обліку відділу поліції №2, — продовжує співрозмовник. — Прочитали запис про моє звернення. Побачили, що є ознаки криміналу. Таким чином, Вінницька окружна прокуратура внесла відомості до ЄРДР про те, що крадіжка мого телефону це кримінальне правопорушення і доручила відділу поліції №2 провести досудове розслідування за ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України. Ця стаття передбачає відповідальність за крадіжку. Будь-яка крадіжка — у великих чи малих розмірах — вчинена під час дії воєнного стану, кваліфікується за вказаною вище статтею.

Про моральну шкоду — жодного слова

— Начальник відділу поліції №2 створив групу слідчих, — продовжує Олександр Поліщук. — Одного з молодих лейтенантів призначив старшим групи. Замовили експертизу. Потім написали, що вона обійшлася дорожче, ніж вартість телефону. Я вже два роки ним користувався, врахували знос

Зверніть увагу на інше: про завдану мені моральну шкоду, чомусь, ніхто не говорить. Те, що я постраждав, втратив контакти з багатьма людьми, зокрема, і за рубежем, це, як бачите, нікого не цікавить.

Розслідування закінчилося тим, що ні злодія, ні телефон не знайшли, кримінальне провадження закрили.

Я звернувся до прокуратури з проханням перевірити законність закриття справи. Мені відповіли, що все перевірили. Вважають, що підстав для скасування постанови про закриття нема. Таку відповідь надав заступник керівника Вінницької окружної прокуратури. Наприкінці уточнив: якщо не згоден, можу звернутися до суду.

Зрозуміло, до суду я не пішов, бо моя втрата того не варта. Тим більше, мені подарували новий телефон, деякі дані я відновив, щось не вдалося відновити, але вже як є.

Видимість роботи створили, а злодія не знайшли

— Мені ще хотілося дізнатися, що слідчі написали у матеріалах розслідування, — розповідає Олександр Поліщук. — Думаю, якщо вже підняв усіх на ноги, прочитаю, які аргументи використали для закриття справи. Попросив знайомого адвоката, аби пішов разом зі мною. Чоловік більше обізнаний у юридичних тонкощах, ніж я. Можливо, підкаже, на що більше звернути увагу. Він погодився, але йому не надали такої можливості.

Переді мною поклали купу паперів. Читай! Стоять над головою і все підганяють, мовляв, у є важливіші справи, ніж мій телефон.

Сфотографував матеріали. Переконався, що після подання заяви мого телефону ніхто не шукав. Зрештою, те само можна сказати у другому випадку, коли вже відкрили кримінальне провадження. Поліція створила видимість і тільки.

Однак конкретики у діях слідчих дуже мало. Та навіть сама справа оформлена не так, як оформляють документи, коли здають в архів.

Підрахував, скільки людей залучали до цієї справи. Загалом нарахував 25 осіб з прокуратури, поліції, експертизи… Видимість роботи створили, а ні злодія, ні телефон не знайшли.

Як часто крадуть і знаходять мобілки?

З початку 2026-го року у поліції зареєстрували 138 кримінальних проваджень про крадіжки мобільних телефонів.

Про це повідомила журналісту «20 хвилин» керівниця відділу комунікацій обласної поліції Заріна Маєвська.

За її інформацією, у 84 випадках крадіям повідомлено про підозру, 82 матеріали досудового розслідування передано до суду.

Є ще одна цифра: 34 кримінальні провадження закрито. З яких причин, у повідомленні поліції не зазначено.

Заріна Маєвська звернула увагу на ще один факт: розшукані мобільні телефони є речовими доказами, тому повертаються власникам після завершення розгляду справи у суді.

Вас може зацікавити:

Ціною життя зупинили танки на Київ: чому двічі відхиляли петиції на звання Героїв України?

«Ти народився у двох сорочках, десантнику»: як вчитель-ветеран розповідає учням про війну

Дерева аж у вікна зазирають: чому парк Ющенка майже рік без господаря?

Подякуй журналісту гривнею