«Не всі дівчата вийшли на звʼязок». З Маріуполя до Вінниці евакуювали жіночу збірну

Лариса ОЛІЙНИК

Жіночий футбольний клуб, м. Маріуполь

Близько 80 людей вдалося евакуювати із Маріуполя до Вінниці. Серед них — жіноча збірна з футболу із родинами та жителі міста.
Розмістили евакуйованих людей у вінницькому спортивному клуб з тхеквондо.

Перевезення евакуйованих до Вінниці організували головна тренерка жіночої футбольної команди Каріна Кулаковська разом із президенткою спортивного клубу Яною Вінокуровою.

«Дякувати Богові знайшли максимально великий транспорт, — розповідає Яна Вінокурова «Суспільному». — Їхали і не знали, кого будемо забирати. Це не було принциповою позицією забрати своїх, бо не всі дівчата вийшли на звʼязок. Дехто залишився в Маріуполі. Ми просто забрали всіх, хто вліз у цей автобус».

Відео дня

Якщо двом дівчатам вдалося евакуювати майже сотню людей, це можуть зробити й інші, вважає Карина Кулаковська.

«Заправляйте бензином машини. Хай це буде легковий автомобіль, але допомагайте. Ми коли поверталися, у Маріуполь уже не пускали. Чекали в Мангуші. У місті залишилося ще 6 наших дівчат. Знову будемо туди повертатися, бо якось треба допомагати», — каже Карина.

Розмістили евакуйованих людей у вінницькому спортивному клуб з тхеквондо. На матах розклали матраци, у роздягальні розгорнули кухню. Їжу безкоштовно доставляють із сусіднього кафе.

Вивезти людей з Маріуполя безкоштовно допоміг вінничанин Іван Чупін, який 6 років працює водієм автобуса. Це перша його поїздка у зону бойових дій.

«Позавчора ми виїжджали з Маріуполя, сім годин їхали. На постах постійно перевіряли, роздягали усіх чоловіків», — розповідає Іван Чупін.

Разом із чоловіком до Вінниці приїхала Оксана Котікова. Розповідає, у Маріуполі гуманітарна катастрофа: люди не мають їжі, води, тепла та електрики.

«У нас в дах потрапив град, але він не розірвався, — згадує Котікова.— А навколо всі будинки побиті снарядами. Одну сторону їхня авіація палила — люди згорали в будинках заживо. Кажуть, що в тебе є час спуститися. Немає в тебе часу. Я найбільше боялася авіації. Бо артобстріл — там тобі або пощастить, або ні. А авіація — це сто відсотково не пощастить. Отак літак прилітав о 4 ранку, а о 8 вечора добраніч нам бажав».