«Не шкодую, що провів відпустку в операційній, а не на морі». Хірург з Мюнхена втретє оперував у Вінниці

Професор Штефан Ґресс зробив сюрприз нашому земляку Вячеславу на його 20-річчя - запросив до Мюнхена з України маму хлопця, оплатив їй готель, прийшов привітати військового, здавалося б, чужа людина... Фото надано Іриною Ґресс

• Війна б уже закінчилася, якби українцям дали більше зброї — це думка професора з Мюнхена Штефана Ґресса.
• Хірург місяць провів за операційним столом в одному з лікарняних закладів Вінниці, це його третій приїзд до міста з часу війни.
• Перед поверненням до Німеччини з ним спілкувався журналіст RIA.

У серпні нинішнього року у Штефана Ґресса була відпустка. Хірург міг ніжитися на одному з пляжів, а він провів цей час у Вінниці. Уже втретє приїздив на допомогу нашим медикам. В одному з лікарняних закладів виконав 15 операцій. Грошей за роботу не просить. Навпаки, ще й привозить допомогу для наших медиків і пацієнтів. Чому він це робить? Як ставляться до такої благодійності його німецькі колеги? Що каже про наших медиків?  Про це, а також про страшну війну у центрі Європи, говорили з професором.

«Якби Захід дав українцям більше зброї, війна уже б закінчилася»

Прийти на зустріч пан Штефан пообіцяв у другій половині дня. З ранку у нього операції. Зустрілися на Майдані Героїв Небесної Сотні. І раптом — дощ! Сховалися у найближчому приміщенні на Соборній. Піднялися на третій поверх в офіс обласної організації Спілки письменників України, де й відбувалася розмова.

Організувати зустріч допомогла дружина професора — пані Ірина Ґресс. Вона ж виконала роль перекладачки на українську, за що окрема подяка.

Пан Штефан каже, що напад росіян на нашу державу вразив його у саме серце. Готовий і надалі допомагати українцям. Схоже, кохання до нашої землячки переросло у любов до України.

Про початок ракетних обстрілів він дізналися одразу після того, як це сталося. О четвертій ранку 24 лютого Ірині зателефонувала з Харкова двоюрідна сестра. З тривогою в голосі повідомила, що на місто летять ракети.  А в неї хворіє дитина. Сестра порадила їй виїхати до Вінниці, сказала, що та може зупинитися у її квартирі.

До ранку Штефан заспокоював Ірину.

Потім поїхав на роботу у клініку.

Запитую, що говорили його колеги у день початку війни. «Всі були упевнені, що це швидко припиниться, — відповідає професор. — Ніхто не вірив, що Україна вистоїть. Вважали, що Україна впаде за два-три дні».

Реальність виявилася іншою. Ірина згадує, як у Штефана з’явилося бажання допомогти українцям. Він говорив, що на фронті багато поранених. Їм потрібні медикаменти. Так вони зібрали і передали в Україну першу допомогу лікувальними засобами.

Згодом хірург сказав, що міг би зробити більше. Його знання і вміння знадобилися б у шпиталях, де лікують поранених. Але як туди потрапити?

«Моя знайома підтримує контакти з керівництвом одного з медичних закладів Вінниці, — говорить пані Ірина. — Попросила її поцікавитися, чи потрібна їм допомога хірурга з Німеччини. Ось так у травні минулого року Штефан приїхав у Вінницю і став до роботи з нашими медиками».

Приїхав, як кажуть, не з порожніми руками. Привіз медикаменти. Частину купив за власні кошти, інші — на пожертви німців.

До речі, під час нинішньої поїздки його машина також була вщент заповнена  медичним обладнанням. Серед них — лазерні ножі, устаткування для розтягування і заміни шкіри, пошкодженої  внаслідок опіків, а також медикаменти. До речі, свій медичний інструмент професор подарував молодому вінницькому лікарю-хірургу. Пообіцяв запросити його на стажування в мюнхенську клініку. Цей хірург допомагає професору з перекладом з англійської на українську мову під час спілкування з пацієнтами.

Про вінницьких лікарів каже, що у них високий рівень і дуже багато роботи.

«У Німеччині, як і в Україні, люди вже не так активно жертвують кошти, як це було на початку війни, — розповідає пані Ірина. — Перед нинішньою поїздкою планували зібрати хоча б 15 тисяч євро. На наше здивування, друзі і знайомі Щтефана разом зібрали 85 тисяч євро! Частину коштів витратили на придбання «металу» для шпиталю у Хмельницькому. Там просили медичні металеві скоби». Решту витратили на потреби вінницького медичного закладу.

«Я бачив багато молодих скалічених людей…»

«Що означає війна, я зрозумів з того часу, як почав лікувати поранених, — ділиться думками доктор Штефан. — У багатьох вона асоціюється із захопленням територій. Але мова не тільки про території. Йдеться про життя людей. В одну секунду хтось опиняється мертвий або жахливо поранений і він уже не буде таким, як  раніше. Я бачив багато молодих людей без рук, без ніг, без ока, з великою діркою в животі…

Якщо ти уявляєш, що їх сотні чи тисячі, ти розумієш, що насправді це велика трагедія…

Захід мав би підтримувати Україну значно більше, ніж він це робить.  Так вважає співрозмовник. На мою думку, війна могла б давно закінчитися, якби у Європі політики зрозуміли, що для українців треба більше зброї, танків, літаків, якими вони могли б знищити російську армію. Тоді не було б стільки скалічених людей, як зараз».

Після однієї з операцій у коридорі на німецького хірурга чекала жінка з букетом квітів. Це була мати, сина якого рятував професор. Співрозмовник зізнається, що своєю подякою вона розчулила його до сліз.

«Я щасливий, що можу допомогти українським військовим, — говорить доктор Штефан. —  Коли чуєш слова подяки, хочеться ще більше працювати,  Саме тому не шкодую, що я провів відпустку не на морі, а в операційній».

Торік професор Штефан домовився з колегами у Німеччині про лікування чотирьох поранених військових з Вінниці. Цього разу стільки ж військових також лікуватимуть у німецьких клініках. Їх перебування у Німеччині узгодив   професор Ґресс.

За його словами, в обох державах є бюрократичною система організації перевезення, лікування і реабілітації військових. Її треба спростити. Про це він уже писав у німецькій пресі. Тепер, після повернення з Вінниці, знову говоритиме про це з головою Спілки пластичних хірургів, до якої входить хірург Штефан. Каже, спільно напрацюють алгоритм дій, з яким підуть у німецьке Мінохорони здоров’я.

Повіз вражаючі знімки

З Вінниці пан Штефан повіз галерею світлин наших воїнів. Це вражаючі знімки. Вони  передають травми і каліцтва, завданих молодим людям російськими агресорами. Співрозмовник уточнює, що вони зроблені з дозволу тих, хто на них зображений.

«Планую запропонувати їх нашим газетно-журнальним виданням, — каже пан Штефан. — Ці фото говорять більше, ніж слова. Роблю це для того, аби у Німеччині не забували, що в Україні триває жорстока війна, що гинуть молоді люди, сиротами залишаються діти, вдовами — жінки. Хочу, аби в моїй країні люди не залишалися байдужими до горя українців, допомагали їм. Політики розуміли, що не можна зволікати з постачанням зброї».

До речі, наступного разу, коли буде їхати до нашого міста, має намір залучити телевізійників. Телебачення має значний вплив на аудиторію.

«Врятували ногу синові»

Уперше професор Ґресс  приїхав допомагати нашим лікарям у травні 2022-го. Тоді він побачив на лікарняному ліжку у вінницькому медичному закладі важко пораненого хлопця, наймолодшого у палаті. Із запису в історії хвороби стало зрозуміло, що йому тільки 19, а він уже міг залишитися без ноги. Професор зрозумів, що врятувати ногу бійцю нашим медикам не вдасться. Він так перейнявся його долею, що вирішив допомогти. Зателефонував колегам у Мюнхен. Ознайомив із ситуацією. Ті погодилися взятися за лікування пацієнта.

Нині В’ячеслав уже ходить без милиці. У нього період реабілітації. Разом з мамою перебуває у Мюнхені. Проживають у готелі. На процедури у лікувальний заклад добираються на метро, чи іншим видом міського транспорту.

Але тоді, коли його привезли у Вінницю з Дніпра, ситуація була зовсім інша.

«Нам сказали готуватися до ампутації ноги», — розповіла RIA мати хлопця пані Зоя. Спілкувалися з нею по телефону у неділю 3 вересня.

«Видно, доля так розпорядилася, що на нього звернув увагу професор з Німеччини. Знали б ви, скільки він нам допоміг!  Сам він не оперував В’ячеслава, бо в нього інший профіль хірурга. Це робили його колеги. Але участь Штефана у тому, що сину  врятували ногу, дуже велика», - ділиться роздумами жінка.

Під час нашої розмови жінка не переставала дякувати німецьким хірургам, добрим словом згадувала медиків з Дніпра, де її сину надали першу допомогу у стаціонарі після поранення, його підтримували лікарі у Вінниці, але ногу врятували у Німеччині.

«Попереду у сина ще одна операція, — продовжує пані Зоя. — У нього нині права нога коротша від лівої. Її мають видовжити. Оперуватимуть у тій само клініці, що й лікували».

Сюрприз у мюнхенській палаті

Так сталося, що В’ячеслава з Вінниці перевезли в клініку іншого міста, а не в Мюнхен, як домовлявся професор Штефан.

«Мене не взяли супроводжувати сина в Німеччину, — згадує події минулого року мати військового. — Тому я не могла на щось впливати, тим паче у чужій країні. Вже потім дізналася, що професор після повернення з Вінниці поїхав на власному авто в те місто, куди завезли В’ячеслава, забрав його звідти  і перевіз у мюнхенську клініку. Але справжній подарунок він зробив нам на 20-у річницю з дня народження сина».

Як стверджує пані Зоя, напередодні ювілею В’ячеслава їй зателефонували з Німеччини і запитали, чи не хотіла б  провідати сина? Телефонувала дружина Штефана пані Ірина. Одразу уточнила, що для пані Зої забронювали і оплатили номер в готелі. Зробив це лікар за власні кошти.

«Здається, летіла, а не їхала у Мюнхен, — говорить пані Зоя (ліворуч).. — Яка мама відмовиться провідати сина в лікарні, та ще й коли дитина у такому важкому стані? Уже на місці мене попередили, що син нічого не знає про мій приїзд. Йому готують сюрприз. Провідати його маємо у день народження. Можете уявити цю картину, коли переді мною відчиняють двері палати, бачу В’ячеслава, серце мало не вилетить з грудей від хвилювання, заносимо торт, синьо-жовті кульки… Професор Штефан тисне синові руку, його вітає пані Ірина  — словами все це не передати».

По телефону з Німеччини пані Зоя розповіла про все це чоловікові. Той теж слухав не без хвилювання. Він на фронті. Пішов добровольцем. На початку війни перебував за кордоном на заробітках.

«Чоловік не говорив мені, що повернеться із заробітків, — розповідає пані Зоя. — Приїхав у Шаргород, спочатку пішов у військкомат, тільки тоді прийшов додому і сказав, що йде на війну. Його взяли, бо вже воював у 2014-му».

В’ячеслав теж мав право не воювати. На початку війни хлопець служив строкову. У нього, на той час 19-річного, був вибір: підписувати контракт і йти на фронт або демобілізуватися. Він пішов захищати країну. У квітні 2022-го  під час обстрілу зазнав важкого поранення у ногу.

Пригода в дорозі: пошкодив обидві шини BMW

Перша поїздка професора Ґресс до Вінниці у травні 2022-го не обійшлася без пригоди. На Львівщині він на власному BMW «зловив»  на дорозі яму і пошкодив одразу дві шини. Сталося це недільного дня, тому проблема його заміни ускладнилася. Але ж вони не могли чекати, хірург їхав допомагати пораненим.

Про те, як вийшли із ситуації, Ірина написала у Фейсбуці. Зробила це для того, аби подякувати людям, які допомогли їм.

Жінка згадує, як вони спершу зв’язалися з екстра-сервісом компанії. Однак там не допомогли. По телефону пояснили: вихідний, все зачинено. Завдяки одному з небайдужих місцевих чоловіків, який звернув увагу на автозаправці на пошкоджений автомобіль на німецьких номерах, їм вдалося зістикуватися з хлопцями з клубу BMW. Вони, як каже Ірина, всіх поставили на вуха, коли дізналися, що професор їде лікувати поранених у Вінницю. Зрештою, знайшли ті шини!

Директор сервісу особисто прийшов, аби відчини станцію техобслуговування. Автомеханік також пожертвував своїм вихідним і виконав необхідну роботу.

Штефан був вражений не тільки цим. Хлопці відмовилися брати з нього гроші. Сказали, що це подяка за його допомогу українським військовим.

«Коли після повернення у Німеччину Штефан розповідав про це друзям, ті не вірили, що таке можливе, — говорить  пані Ірина. — Після того, як зустрічаєш таких людей, зникають сумніви в тому, що все у нас буде Україна!».

Хто він, професор Ґресс? А його дружина?

Він гарно розмовляє англійською, італійською, французькою, португальською, а тепер ще й вчить українську. У Вікіпедії про нього можна прочитати, що Штефан Ґресс відомий німецький пластичний і реконструктивний хірург. Пластичну хірургію вивчав у Ріо-де-Жанейро, там же практикував. Навчався у Мюнхені — в університеті імені Людвига Максиміліана і технічному університеті. Набував знань у медичній школі Нью-Йоркського університету. У нього багато наукових праць у галузі мікрохірургії, реконструктивної та пластичної хірургії. Доктор Ґресс є визнаним авторитетом у своїй галузі медицини.

З розмови з професором стало зрозуміло, наскільки співчутливо він сприйняв війну в Україні. Не на словах — на ділі вирішив допомагати у лікуванні наших військових.

Його дружина, пані Ірина (на знімку) також має активну життєву позицію. Багато-хто знає її як керівницю тріо «Ажур» Спілки поляків Вінниччини. Вона вільно володіє іноземними мовами — англійською і польською. Навчалася у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії за спеціальностями «Музичне мистецтво»  та «Викладач фортепіано», другу освіту здобула у Вінницькому державному педагогічному університеті за спеціальністю «Музична педагогіка і виховання».

Працювала викладачем спеціальних музичних дисциплін у Вінницькому гуманітарно-педагогічному коледжі. За активну пропаганду польської культури удостоєна звання заслужений діяч культури Республіки Польща.  

Їхнє тріо «Ажур»,  до складу якого входять також Ірина Сидорова, кандидат педагогічних наук, та Світлана Іскра, кандидат мистецтвознавства, виступило у Вінниці з благодійним концертом. Це було в останній день серпня. Виручені кошти передали на допомогу захисникам країни через Волонтерський центр Вінниці. У першому ряду на концерті був шанований гість — професор Штефан Ґресс. Він першим зробив благодійний внесок на підтримку українців, які воюють на фронті.

Більше про професора Штефана Ґрессе можете прочитати на його домашній сторінці: plast-chirurgie.de

Читайте також:

«По телефону сказали: збирайся на операцію». Вінницьке серце б’ється у грудях киянина

«Не маємо права перестати навчатися і навчати!» Репортаж з ліцею №2, де завдяки трьом укриттям не буде дистанційки

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.