«Не адін народ». Могилівчанка в інтерв’ю у Німеччині спростувала поширений росіянами міф
- Німці потроху починають розуміти, що українці і росіяни — це не одне й те саме, як вони вважали раніше.
- Про це говорила в інтерв’ю німецькому виданню наша землячка.
- Про що ще запитували її німецькі журналісти?
Ольга Мартинюк з Могилева-Подільського — стипендіатка Інституту досліджень Східної та ПівденноСхідної Європи. Вона майбутній науковець. Докторантка Регенсбурського університету нині працює над дисертацією на військову тематику — якими є уявлення та сприйняття в Україні після 1991 року солдатів Червоної Армії.
Журналісти німецького видання «Frankfurt Rundschau» запросили нашу землячку на інтерв’ю. Найбільше їх цікавило питання ідентичності. Під час розмови намагалися з’ясувати, чому наша власна ідентичність є проблемою.
Пані Ольга спростувала міф про те, що українці і росіяни це один народ. На цьому постійно наголошують наші нинішні вороги. Мовляв, ми «адін народ». Цю думку нав’язують європейцям.
Інтерв’ю в автоперекладі поширила мати пані Ольги — Тетяна Мартинюк, відома дослідниця Поділля. Нещодавно у співавторстві зі ще двома краєзнавцями з Могилева-Подільського пані Тетяна підготувала книгу з історії нашого краю — «Автор невідомий». Вона цікава тим, що побудована на матеріалах зарубіжних архівів.
Далі пропонуємо розмову німецьких журналістів з нашою землячкою — Ольгою Мартинюк.
— Пані Мартинюк, чи посилила війна боротьбу людей в Україні за власну ідентичність?
— Я б сказала, що так. Вона проявляється по-різному, наприклад, у мові. У мене є багато друзів, які до лютого цього року розмовляли переважно російською, тепер намагаються більше говорити українською. Зараз багато українців відчули свою суб’єктивність, пережили власні варіанти дій, знають, що можуть діяти самостійно. Знають, що вони важливі, що відрізняються від своїх східних сусідів, і саме тому мова зараз відіграє дуже важливу роль.
— Що змінилося порівняно з 2014 роком після того, як Росія окупувала український півострів Крим і почала війну на сході країни?
— Після 2014 року в Україні діяли закони про популяризацію української мови, інші закони передбачали перейменування вулиць, коли ці вулиці були названі на честь діячів радянської доби, яким була чужа Україна, своєю діяльністю гнобили українців. Тепер ініціативи виходять не з державного рівня, а від населення, люди ініціюють, чиїм ім'ям назвати ту чи іншу вулицю.
— Які ще ознаки того, що країна згуртувалася, ви бачите? Особливо після 2014 року в Німеччині багато говорили про розділену Україну.
— Війна викликала в країні велику готовність до солідарності, навіть ті, хто переважно розмовляє російською, кажуть, що вони українці. Люди також усвідомлюють, що самі можуть змінити ситуацію. Власна самооцінка змінилася. Українці активно жертвують власні кошти на армію, аби здобути Перемогу. За приватні кошти людей фонд Сергія Притули навіть купив супутник для армії.
— Війна зараз затьмарює все в Україні, чи є у такий час можливість займатися власною історією?
— Ми говорили про пам’ятники і перейменування вулиць — це знак. Але це також і про переосмислення власної історії, це про українських письменників, українські фільми. Люди купують багато книжок з історії України, прикладом яких є історичний бестселер українською мовою «Подолання минулого: глобальна історія України» Ярослава Грицака. Наразі все відбувається дуже динамічно. На жаль, на війні немає часу багато про що розмірковувати, можливо, згодом знову доведеться дискутувати про власну історію.
— Декільком мільйонам людей довелося покинути Україну, більшість з них – у Європі. Чи відіграє це роль у питанні ідентичності?
— Так, у будь-якому випадку. Багато хто вперше в Західній Європі. Тоді це загострює усвідомлення власних особливостей. Українці почали більше підкреслювати, що вони з України, і відрізнятися від росіян. Вони виявляють себе активними учасниками підтримки України за кордоном та ініціюють мітинги, збирають пожертви, купують необхідне спорядження для армії чи організовують заходи про українську культуру.
— Як ви сприймаєте дискусію в Німеччині про Україну?
— Я думаю, що тут зростає розуміння цієї країни. Коли я приїхала до Німеччини у 2018 році, були випадки, коли німці організовували «німецько-російські зустрічі», але запрошували людей з України та Білорусі. Відтоді це змінилося, і тепер німці розрізняють Україну та Росію.
— Але все ж є одна точка зору, яка є проблематичною. Це відображено у фразі «Україна і Росія історично пов’язані».
— Так, це правда, але часто додають, що Німеччина чи інші країни не повинні втручатися в конфлікт. Я вважаю, що це неправильно. Українці самі вирішують, з ким вони хочуть підтримувати стосунки, а проти кого – дистанціюватися.
Але Україна не є настільки економічно сильною країною порівняно з Росією, тому наша країна потребує зовнішньої допомоги, щоб протистояти російській агресії.
(Інтерв’ю опубліковане у «Frankfurt Rundschau» 5 вересня 2022 року).
Читайте також:
«Це не пісня — це крик душі». Як KOZAK SYSTEM у Шаргороді написав «Азов Сталь» та зняв кліп
Готові до всього! Поради вінничанам, як пережити тривалі аварії через атаки росіян
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
