«Називаємо їх дронами життя»: на Вінниччині вчитель із дітьми виготовив 196 бойових дронів
-
У звичайному шкільному гуртку тут опановують справу, від якої залежить життя на передовій.
-
Десятеро учнів разом із досвідченим учителем збирають безпілотники для українських захисників.
-
Їхню майстерню називають дронарнею, а свої вироби — «дронами життя». Як працює ця незвичайна команда та хто допомагає їй забезпечувати фронт?
Він пішов добровольцем на фронт у перші дні повномасштабної війни, а після демобілізації повернувся до роботи в школі. Та замість того, щоб просто продовжити звичне життя, Василь Маринич із села Великий Острожок Уланівської громади взявся допомагати побратимам іншим способом.
Разом зі школярами він створив дронарню, де виготовляють безпілотники для українських військових. За час роботи команда передала на фронт уже 196 бойових дронів. Про те, як працює шкільна майстерня та хто допомагає їй розвиватися, розповіли на сторінці khmilnyk.online.
Після демобілізації повернувся до школи
Василь Маринич закінчив історичний факультет Вінницького педагогічного інституту й розпочав учительську кар’єру ще у 1985 році. Працював із дітьми, цікавився краєзнавством, організовував походи. Однак після початку повномасштабного вторгнення його життя змінилося.
25 лютого 2022 року вчитель добровольцем долучився до першої роти 173-го батальйону 120-ї бригади територіальної оборони. У вересні 2023-го його демобілізували за віком. Маринич повернувся до викладання, проте думками залишався з військовими, які продовжували захищати країну.
«Насолоджуватися тиловим життям уже не міг, шукав можливостей реально допомогти нашим героям-захисникам», — розповідає вчитель.
Так виникла ідея створити майстерню, у якій виготовлятимуть безпілотники для фронту. З приміщенням допомогла староста села Ольга Рижук: вона долучилася до пошуку місця, фінансування ремонту та переобладнання електромережі. Порадами й досвідом підтримав побратим Василя — Олександр Замула. На перший дрон збирали пожертви.
У жовтні 2024 року дронарня запрацювала на базі Великоострожоцької гімназії як гурток Центру позашкільної освіти Уланівської сільської ради.
Десятеро учнів і майже дві сотні дронів
Нині до роботи долучилися десятеро школярів, переважно учні 8–9 класів. Команда збирається не лише під час занять, а й у вільний час та вихідні. Найкращі юні дронарі отримують стипендії від відділу освіти громади.
За час роботи майстерні військовим передали 196 бойових безпілотників. Це FPV-дрони-камікадзе та бомбери різних модифікацій. Крім того, команда виготовила десять навчальних дронів.
Школярі не просто опановують технічні навички. Вони вчаться працювати з обладнанням, бути уважними й відповідальними та бачать результат своєї роботи. Майстерня підтримує зв’язок із військовими, отримує від них відгуки й враховує їхні потреби.
Допомагають і з комплектуючими. Військові передають пошкоджені або несправні безпілотники, з яких можна використати придатні деталі. Це дає змогу заощаджувати кошти, адже значну частину матеріалів купують завдяки пожертвам.
Поступово до ініціативи долучилася й громада. Уланівська сільська рада почала виділяти кошти на потреби дронарні. Відділ освіти придбав паяльні станції, потужний ноутбук і 3D-принтер. Підприємець з Уланова Юрій Котенкевич безоплатно надає необхідні матеріали, а інші помічники підтримують команду комплектуючими.
«Кожен дрон — це оберіг для нашого воїна»
Для Василя Маринича робота в майстерні стала продовженням служби. Раніше він виконував бойові завдання на фронті, тепер допомагає військовим зі шкільної майстерні. Зв’язок із захисниками не обмежується передачею готових безпілотників: команда отримує повідомлення, обговорює потреби й те, як удосконалити свою роботу.
«Для мене особисто дронарня — це продовження війни. Тільки якщо раніше у мене було завдання закопатися, вистояти, знищити ворога, то тепер кожен дрон — це оберіг для нашого воїна», — говорить учитель.
Він називає виготовлені безпілотники «дронами життя», адже вони мають допомагати знищувати ворожу техніку, порушувати логістику противника та, зрештою, рятувати життя українських військових.
Для учнів ця справа також стала способом долучитися до допомоги армії. А історія дронарні показує, як ініціатива одного вчителя може об’єднати дітей, громаду й небайдужих людей навколо спільної мети.
Раніше ми уже розповідали про Василя Маринича та його учнів. На той час команда лише починала роботу й виготовила перші шість дронів. Як у невеликому селі вчитель повернувся з війни та разом зі школярами взявся за безпілотники, читайте в матеріалі «Буває, на чийсь город залітаємо»: вчитель повернувся з війни і робить з учнями дрони.
Вас може зацікавити:
Як війна впливає на здоров’я українців і що допоможе впоратися зі стресом
Світло по 4,32 та 2,64 грн: які тарифи діятимуть для українців
Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google
