Найстаріша жителька Дружелюбівки розказала як дожити до 95 років

Навесні Ірина Кіліхевич відзначила свої 95 років. Літня жінка є найстарішою жителькою села Дружелюбівка, що в Калинівському районі. Вона розповіла журналістам kalynivka.city про своє життя та секрети довголіття.

Пережила голод і війну

У батьків Кіліхевич було четверо дівчаток. Скільки радості, дитячого сміху, світлих надій. А потім прийшов страшний голод. Виживали як могли: їли молоде листя, копали корінці, зривали молоді колоски. Але це не врятувало сім’ю — голодний рік забрав батька та наймолодшу сестричку.

Шукаючи захисту та кращого життя ще 16-річна Ірина стала під вінець з сільським парубком Іваном. Через рік в них з’явився первісток — Микола.

З маленьким сином на руках Ірина вчилася виживати вже у страшному пеклі війни 1941-го. Свого ж рідного батька Микола Іванович не пам’ятає. Він загинув у Львівській області та похований в одній із братських могил.

— Десь там у дитячій пам’яті закарбувалися лише великі чоловічі чоботи. Мама казала, що то татові. А мама так більше заміж і не вийшла. І хоч женихи траплялися, але вона їм відмовляла. Боялася, що хтось буде мене ображати. Я коли підріс казав, що одній їй буде важко, але мама залишилася на все життя солдатською вдовою, — каже Микола Кіліхевич.

Сама поставила на ноги сина, збудувала дім, викопала криницю. Встигала обробляти город, тримати господарство та ще й допомагати людям. За це люблять і шанують її у рідному селі.

95 років без ліків

Секрети довголіття цієї жінки прості: Ірина давно відмовилась від м’яса та м’ясних продуктів, лише двічі на рік їсть рибу, суворо дотримується усіх постів, не вживає жодних ліків і щиро вірить у Бога. Саме це, вважає бабуся, і допомогло їй дожити до дев’яносто п’яти років.

— Мама дотримується суворого посту та якось вона дуже занедужала. Скільки не просили її хоча б випити молока, не погоджувалася. Довелося запросити священика, щоб він дав їй дозвіл на це, лише таким чином впросили, — пригадує невістка Катерина Кіліхевич. — Тоді я взяла на себе ще один гріх, підсипала їй у молоко три пігулки, бо вже не знала чим рятувати. Мама молоко випила і їй стало легше. А я потім себе картала, навіть до священика ходила на сповідь, що обманула літню жінку. Але ж я це робила з добрими намірами.

Це були перші та останні пігулки, які у своєму житті приймала Ірина Павлівна. Найчастіше, коли почувається зле, посилає рідних за священиком. І щоразу після сповіді та причастя настає полегшення.

— Та вона ще в дев’яносто городи обробляла, сама саджала картоплю, копала. Скільки не просили, щоб зачекала, що приїдемо, а вона своєї — на город і до праці, — розповідають рідні.

Читайте також:

• 101-й день народження: вінничанин розповів свій секрет довголіття
• Їм тут місце. Чому мешканці пансіонату для літніх людей такі щасливі
• Вінничанка у свої сто років щодня робить гімнастику і співає романси

Фото: kalynivka.city

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.