Найбільше загиблих на Донбасі — з Вінниці. Згадаймо тих, хто не повернувся з війни
- Загиблі є у кожному районі нашої області. За весь час бойових дій загинули 185 наших земляків.
- Найбільше втрат з Вінниці, Козятинського і Гайсинського районів. Наймолодшому на час загибелі було тільки 18, ще двом — неповних 20, найстаршому — 55.
- Журналіст 20minut систематизував прізвища загиблих по районах області.
Імена земляків, яких вбили на Донбасі, можна знайти на каналі YouTube за цим посиланням. Їх подали в алфавітному порядку. Поруч з фотографіями — дві дати: народження й загибелі. Світлини в інтерактивному варіанті, постійно змінюють одна одну. Загалом 185 жителів краю віддали життя у боротьбі з ворогом.
Найбільше втрат зазнала Вінниця: 23 загиблих. У Козятинський район не повернулися живими 14, Гайсинський — 13, Калинівський, Жмеринський і Могилів-Подільський — по 10 жителів.
Вінницький, Барський, Крижопільський райони втратили по восьмеро своїх земляків. По шестеро — Іллінецький, Літинський і Тиврівський.
По п’ятеро вбитих оплакували у Тростянецькому і Хмільницькому районах.
У Липовецькому районі не дочекалися чотирьох своїх земляків. Стільки ж у Погребищенському, Томашпільському і Ямпільському окремо взятих.
По троє учасників бойових дій втратили у Бершадському, Піщанському та Теплицькому районах.
По одному — у Мурованокуриловецькому, Оратівському, Тульчинському, Чернівецькому і Чечельницькому районах.
Перша втрата — десантник Коваленко
Петро Коваленко, військовий 95-ї десантної бригади, загинув 2 травня 2014 року біля Слов’янська Донецької області. Він став першим серед мешканців області, яких вбили у зоні АТО.
У той день бойовики використали підлу путінську тактику — ховатися за спинами жінок і дітей.
Коли колона БТРів десантників виїхала на міст, дорогу їм перекрили цивільні, переважно жінки з дітьми. Під час перемовин військових, з-за спин натовпу пролунав постріл. Граната вибухнула біля БТРа Коваленка. Постріл був здійснений з підствольного гранатомета.
Петро прийняв удар на себе, тим само захистив екіпаж. Молодому красивому десантнику було на той час тільки 20. Поховали його у рідному селі Рахнівка Гайсинського району. Нагадаємо, у цьому селі народився Василь Стус. Хлопець ще не був одружений. На похорон приїздив генерал.
До Рахнівки Коваленки переїхали в село з Абхазії. На той час Петро був ще зовсім малим. Втекли від війни, яку також розв’язала Росія у Грузії, а ситуація повторилася в Україні.
Батько Петра розповідав, що побратими з 95-ї на місці загибелі встановили пам’ятний знак. Після того його зруйнували місцеві. Батько їздив з волонтерами з Гайсина і Вінниці, щоб відновити постамент.

Наймолодшому було неповних 19, найстаршому — 55
Сергій Бойко з Крижополя наймолодший серед тих, чиє життя обірвалося у зоні бойових дій на Донбасі. Його вбили за чотири місяці до 19-ліття. Сталося це під час виходу підрозділу з району бойових дій на Луганщині. Курсант Навчального центру молодших спеціалістів Держприкордонслужби перебував на пункті пропуску Довжанський.
Спершу їх обстрілювали з російської території. Потім окупанти перетнули кордон. Обстріляли колону наших військових. Від одного з мінометних пострілів Сергій дістав поранення, від якого його не вдалося врятувати.
— Сергій захищав рідну землю від путлерівських гнид, — написав тоді його товариш і земляк Максим Андріїшен. — Він був справжнім патріотом своєї нації. Знав його з дитинства, виросли на одній вулиці. Мені не вистачатиме тебе. Герої не вмирають! Героям слава!
Найстаршим серед тих, хто загинув на Донбасі, став Сергій Вознюк з Могилів-Подільського району. Його життя обірвав ворожий постріл 25 серпня 2015-го. На той час чоловікові виповнилося 55.

Героя України присвоєно посмертно
П’ятеро наших земляків удостоєні найвищого звання Герой України посмертно. Ще один професійний військовий — Сергій Собко з Літина також отримав Золоту Зірку. Він продовжує службу у Збройних силах.
Два військові льотчики вінничани Костянтин Могилко і Дмитро Майборода нагороджені найвищою відзнакою держави за те, що ціною власного життя врятували життя інших. Вони відвели свої літаки, підбитті російськими окупантами, від населених пунктів. Не дали впасти палаючим літакам на голови людей. Хоча мали можливість катапультуватися і бути врятованими. Не про себе думали у ті трагічні хвилини.
Відважний спецназівець Юрій Коваленко з Бершадського району разом зі своїми підлеглими провів декілька успішних операцій, щоб зупинити просування російських військ на територію рідної держави. В одному з боїв у місце їхнього знаходження влучила міна.
Жмеринчанин В’ячеслав Семенов служив у Могилів-Подільському прикордонному загоні. З початком бойових дій був відправлений на російсько-український кордон. Загинув у бою з росіянами, а не сепаратистами.
Його ім’я присвоєно Могилів-Подільському прикордонному загону.
У 2017 році, 27 червня, у Києві підірвали машину українського розвідника полковника Максима Шаповала, який народився і виріс у Вінниці. В одному з будинків на Вишеньці проживає мати розвідника.
Тільки після його вбивства стало відомо, що Шаповал разом з бійцями очолюваного ним підрозділу провів низку успішних операцій на окупованій території. Дістав багато інформації про участь російських військових у війні проти нашої держави. До загибелі розвідника у ЗМІ не повідомлялося про його участь в АТО і роботу на окупованій території.
Максима Шаповала нагороджено Золотою зіркою Героя України (посмертно), йому присвоєно звання генерал-майора.
Доповнення до списку
Прізвище Максима Шаповала не значиться у згаданому інтерактивному списку вінничан, загиблих у війні на Донбасі. Так само не значаться в ньому імена ще трьох наших земляків. Доповнюємо їх.
Всі троє загинули у 2018-му: відомому волонтеру, який потім підписав контракт із ЗСУ Валентину Белінському з Вінниці було 53 роки.
У день 30 квітня того ж року обірвалося життя 19-річного Олександра Микитюка, десантника 95-ї бригади. Відважний хлопець родом з села Білий Рукав Хмільницького району.
Капітан 59-ї бригади Олександр Шипа загинув 3 вересня 2018-го. Йому було 34 роки. Він із села Верхівка Барського району.
Герої живуть доти, доки про них пам’ятають. Вічна пам'ять Героям!
Ознайомитися з повним списком загиблих можна в статті «185 вінничан забрала війна на Донбасі. Список загиблих по районах області. Чи всіх Героїв згадали?».
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Чому, так сльози
Навертаются на очi,
Коли поро тебе
Ненько чую я таке?
Чому, тi щирi
Й добрi люди
Говi вбити брата
Та сестер?
Чому, життя людини
Варто грошей?
Чому готовi люди на таке?
Чому зламались душi
В тiм народi?
Який життя любив
Понад усе.
Чому людина
Для людини
Стає вовком?
Чому рiдня вже
Майже вороги?
Чому нас роблять
Ворогами?
Як пiдготовка
Для якоїсь гри.
Не вже вони
Не можут зрзумiти?
Життя людинi,
Дали не вони,
Та що Господь їх
Покарає скоро,
За тi життя,
Що вийшли з гри.
За тих дiтей,
Що не пiшли
До школи,
Дiтей що вирости могли.
I що в батьків без них
Життя немає
І не забудуть
Про таке вони.
І ті батьки,
Що хлопчиків
Зустріли:
В гробах, що майже
Не з війни.
Вони ж не зможуть
Більше жити.
В цій партії,
У шахи, злої гри...
Не вже великi грошi
Вартi горя?
Не вже багатства
Заберуть в труну?
Чи думають що в них,
По сім життiв, як в
Тої кішки, щоб
Грати у шаленну
"Гру"?
Чи елесиру
З дуру для
Бессмертя
Попили?
Та у безсмертних,
Себе возвили?
Так от чому зломали душi
В тiм народi...
Так ось чому зробили
Демонiв з людей.
Щоб грати людьми
У великі шахи,
Щоб рiднi
У рiдню стрiляли,
Щоб як фігури билися
І грали,
Щоб дошка Ненька
Вкрилась кров'ю,
Та виграв хтось
Із тих тих дядьків.
Так ось! усі великi дядi
Схаменiться,
Ви вже загралися в богiв.
***************
Валерій Кулик