Їх долі схожі. Дарма, що Устим Кармалюк, під проводом якого на Поділлі відбувалось одне з найбільших селянських повстань, жив двісті років тому, а його нащадок Петро Кармалюк мешкає сьогодні у Вінниці, у звичайній квартирі, та є людиною XXI століття
Як УстимТак само, як і до його знаменитого предка, до Петра Кармалюка йдуть люди. Правда, до Устима селяни приєднувались, щоб боротись, а до Петра Филимоновича навесні та восени вишиковуються черги мирно налаштованих аграріїв. Вони ж бо знають: ніхто не виоре город краще, ніж Кармалюк. Петро Филимонович цю справу любить, до свого "залізного коня" - мінітракторця - ставиться з увагою. До речі, й Устим Кармалюк працював на землі. До того, як вийти на пенсію та присвятити себе виконуванню сільськогосподарських робіт, Петро Кармалюк жив і працював на Далекому Сході.- Служив я там. Поїхав із рідного села Головчинець (нині - Кармалюкове Жмеринського району - прим. авт.) через рік після смерті батька. Потім демобілізувався, залишився працювати. Маю 60 років стажу: рік роботи там рахують за два, - розповідає Петро Филимонович.На Далекому Сході залишились не лише молоді роки Петра Кармалюка, а і його перша дружина. Петро Филимонович одружений вдруге і в цьому також є схожість ліній його долі та долі знаменитого предка. Саме друга дружина Устима, Маруся, народила сина Остапа - прапрадіда Петра Кармалюка. - Устима діти дуже любили, і не лише його власні, а всі, - каже Петро Филимонович. - Він їм завжди якісь гостинці роздавав.Любить побалувати дітей і Петро Филимонович. Правда, зі своєю старшою дочкою Ельвірою вінничанин бачиться нечасто: вона залишилась разом із матір'ю на Далекому Сході. Молодші діти - студент Костянтин та школярка Вікторія - дуже люблять батьківський хліб. Щоб замісити тісто та напекти свіжих паляничок, Петро Филимонович прокидається о четвертій ранку.Пам'ятьНародився Петро Филимонович у 1944 році і до 1955 року носив прізвище Карман, а не Кармалюк.- Після того, як Устима вбили, вся його рідня взяла собі фамілію Карман. Близьких моєму предку людей пани називали "карманами" через те, що вони забирали у них гроші. Мовляв, у кишені до них залазили. Потім Устим добро віддавав бідним людям, - говорить Петро Филимонович.У 50-х роках відбулась не лише зміна прізвища нащадків Устима, а й назву рідного села бунтаря з Головчинець поміняли на Кармалюкове. Про те, що його предок - значна постать в українській історії, Петро Кармалюк знав з дитинства. Про це говорили вчителі у школі, керівництво села - принагідно на різних культмасових заходах.- Коли мені років десять було, до нашого села приїхав письменник Василь Кучер, свою книгу подарував, - пригадує Петро Филимонович. - Пам'ятаю, як за його машиною біг...До сільського музею свого знаменитого предка малий Петро носив різні знахідки, що, на його думку, мали стосунок до Устима. - Якось у дитинстві на городі я люльку знайшов - її Устим курив.Втім, найбільше про свого предка Петро Филимонович дізнався не в школі та не в музеї.- Дуже багато мені розповів Олекса Крайнік, старожил нашого села. Коли я був малий, ми з ним худобу пасли, - розказує вінничанин. - От він мені стару липу показав, на якій Устим сидів - ховався від панів, та історії розповідав.Петро Филимонович зберігає книжки та вирізки з газет, в яких йдеться про Устима Кармалюка. Але найцінніше, що є в його особистому архіві - генеалогічне дерево роду, складене краєзнавцем, односельчанином Вовкодавом. Зі схеми чітко видно, що Петро Филимонович - п'ятий нащадок Устима.Про свою подібність до предка Петро Кармалюк говорить так:- Ззовні я не дуже на нього схожий. Устим був чорнявий, вуса носив, а я світлий - більше у бабину рідню пішов. Але ж кров у нас - одна.Своїм родом Петро Филимонович пишається.- Устим за справедливість боровся, за народ. А як над ним пани знущались, - просто жах, - співчутливо похитує головою Петро Кармалюк.Сам він також небайдужий - вже багато років входить до складу однієї з партій і ніколи не нехтує можливістю засвідчити свою громадянську позицію.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.