«Нас кинули на м’ясо! Наказ — йти в рукопашку на танки». Скандал у 79-й бригаді, військові з Вінниці просять допомоги

• Військові, яким вдалося вижити, вийшовши з котла поблизу селища Ямпіль Донецької області, записали відеозвернення про допомогу до всієї України.
• Кажуть, що командування, де, за їх підозрами, є зрадник, кинуло їх на вірну загибель: офіцери втекли на автівках, наказавши з автоматами тримати бій проти танків і авіації.
• Військові бій прийняли, а потім по двоє-троє виходили з оточення.
• Тепер їм загрожують судом за дезертирство і засудженням до 15 років.

Донеччина, селище Ямпіль.

Вчора зранку звідти Вінниця отримала сумну звістку про загибель 37-річного вінничанина Андрія Кравчука, який записався добровольцем до лав ЗСУ і потрапив на вогневі рубежі у складі 79-ї десантно-штурмової бригади.

Тепер Вінниця і вся Україна знову має новини з Ямполя Донецької області і тієї ж самої бригади. Цього разу — новини скандальні.

Військові, які служать у 2-му батальйоні 79-ї Миколаївської окремої десантно-штурмової бригади, опублікували відеозвернення, у якому просять допомоги та негайного розголосу.

«Ми не кинули бій. Але воювати з офіцерами-шакалами — це ганьба»

Розповідаючи ситуацію, у яку потрапили, у відео військові зазначають, що після того, як вони отримали завдання окопуватися у лісі, почався штурм і їхнє командування втекло з поля бою. Військові кажуть, що просили допомоги артилерії, тримаючись так майже тиждень, та підкріплення не надходило. Зрештою, вони виходили з оточення самотужки групами по двоє-троє, максимум — п’ятеро людей.

— Ми — військовослужбовці 79-ї десантно-штурмової бригади, 2-й батальйон. У нас була місія — селище Ямпіль. Там великий ліс. Наші командири завели нас в ліс окопатися. Ми закопалися, пару лопат було на багатьох людей — там, де просто нас громили. Ми навіть не встигли штик засунути… Ми сиділи так п’ять-шість днів і командири нас кинули, — розповідає у відеозверненні військовий із Кіровоградської області Олександр Войтович. — Зараз всіх нас роблять дезертирами, що ми вижили. Там куча трупів лежать до цих пір у тих ямах… Прошу вашої уваги, особисто — волонтерів, які допомагають нам, тим офіцерам, які нас кинули. Бо ми визивали артилерію, нічого не було — ніякої допомоги! Била нас авіація — ніяка ППО. Нас тупо кинули на м’ясо! Коли ми вийшли і спитали старшого, хто був замкомандиром бригади чи замкомандиром батальйону: що це? Як це так? Він сказав: «Майк», командир ДШВ (десантно-штурмових військ, — прим. авт.), дав наказ — йти в рукопашку на танки». Тому ми звертаємося до вас: допоможіть нам. По простій причині, бо нас вважають дезертирами і хочуть судити. Нас кидають під суд, типу ми — вороги, дезертири, які кинули бій. Але ми не кинули бій! Ми вийшли жити! Ми рішили вижити. Ми рахуємо: винне наше командування, можливо, генерал сектора. Нам говорять, щоб ми тут зосталися, тому що нас хочуть добити, щоб ви, люди, не знали правду. 95-та і 79-та бригади у принципі розбиті. Ми — резервісти, є контрактників пару чоловік. Але навіть контрактники розуміють, що це ж.па! Нас кинули на м’ясо. Тобто сидіти в ямі. Нас громлять, а наші мовчать сутками! Народ, думайте! Бо якщо ви не подумаєте, нас засадять… Ми не здаємося. Ми хочемо воювати, але не у 79-й десантно-штурмовій бригаді. Я не хочу бути простим м’ясом, краще погибнути в бою.

— Ми прийняли бій з автоматами проти броні і всі хлопці, які зараз знаходяться тут, живі. Вижили і вийшли з котла. Всі інші — 70 % наших хлопців там зараз лежать у лісі трупами, — додає інший військовий Геннадій. — За годину до прориву наші офіцери виїхали з КСП (командно-спостережний пункт, — прим. авт.) і кинули нас. Коли пішов прорив, ми запитували підтримку. Вони сказали: «Займайте кругову оборону». Але їх уже на КСП не було! Коли ми відкотилися до КСП, там було пусто. І на другій лінії, де мали нас прикривати, взагалі нікого не було.

— Це позорище! Ми не можемо воювати у бригаді, де кидають поранених. Офіцери тікають на машинах, кидають поранених, навіть підібрати не хочуть. Такі люди — це не офіцери, це шакали, — говорить військовий із Вінниці Володимир Мокрянський.

У військовій прокуратурі прийняли заяву дружини вінничанина про злочин командира

Дружина вінницького військового Володимира Мокрянського, пані Оксана розказала «20 хвилин», що написала заяви про злочин керівництва 79-ї Миколаївської окремої десантно-штурмової бригади, які надіслала на електронні скриньки та замовними листами у Міністерство оборони України, Збройні сили України і генеральному прокурору Ірині Венедіктовій.

— Також я вже була у військовій прокуратурі Вінницької області, написала заяву про злочин і в мене її прийняли. Військовий прокурор у нас починає працювати. Я йому передала відео, яке записали наші чоловіки, прокурор сказав, що зрозумів, — говорить Оксана Мокрянська. — Мій чоловік та інші військові, яким вдалося вийти з оточення, категорично відмовляються повертатися у 79-ту бригаду, адже вважають, що у керівництві, напевно, є якийсь командир, людина, яка зраджує Україну. Не давши жодного підкріплення ні артилерією, ні технікою, їх просто кинули майже беззбройних на цей відрізок фронту, щоб росіяни його легко прорвали і заодно — вбили патріотів-добровольців. Все, як жадає російська пропаганда: щоб були знищені патріоти і залишились лише ті, хто будуть лояльні… Контрактники на дане завдання відмовилися йти, а добровольці, які за власною волею мобілізовані з перших днів війни, пішли. У результаті — зі ста людей вийти вдалося лише 30, решта 70 — загинули… Під шквальним вогнем важкої та реактивної артилерії і авіації наші чоловіки трималися п’ять днів. Втратили більшість побратимів і, не маючи засобів та можливості вести оборону далі, вийшли з поля бою з особистою зброєю. Всю ніч вони пішки йшли через ліс, несучи пораненого побратима-вінничанина Петра Короля, на очах якого від кулі загинув ще один вінничанин Сергій Романов. По дорозі до позицій ЗСУ наші бійці зустріли командира, який, вийшовши з автівки, їм сказав повертатися назад на позиції, а на прохання хоча б забрати пораненого — відмовився і поїхав назад. Частина хлопців, які повернулися, вже наступного дня потрапили у полон, що свідчить про одне — ці позиції вже були здані! Що ж до групи, де був мій чоловік, далі по дорозі вони зустріли офіцера, без ознак відмінностей, який представився командиром шостої роти другого батальйону 79-ї Миколаївської окремої десантно-штурмової бригади із позивним «ВАЛ» і під дулами автоматів змусив здати особисту зброю, наказавши йти пішки у Миколаїв і погрожуючи статею за дезертирство. Зрештою мій чоловік із товаришами зловили «попутку», доїхали до Краматорська і одразу звернулися у Військову службу правопорядку. А ще одна частина хлопців, що відступили до іншої сторони, зараз у Слов’янську. Їм більше пощастило у тому плані, що не зустріли такого командира, як цей «ВАЛ», який просто залишив наших без зброї і почав звинувачувати у дезертирстві.





Заяви дружини вінницького військового Володимира Мокрянського, які вона надіслала у Міністерство оборони України, Збройні сили України, генеральному прокурору Ірині Венедіктовій та особисто передала військовому прокурору Вінницької області.

На фото домашня адреса вінничанки закрита задля запобігання розповсюдження персональних даних.

«Чоловік був у АТО і у перший же день повномасштабного наступу записався добровольцем»

— Я прошу розголосу і справедливого розслідування даної ситуації, адже вважаю наказ і поведінку офіцера «ВАЛА» злочинними під час воєнного стану в зоні бойових дій. Мій чоловік Володимир Мокрянський — щирий патріот, який у перший же день повномасштабного вторгнення росії взяв військовий квиток і, не чекаючи повістки, добровільно пішов захищати Батьківщину, тому що мав бойовий досвід — ще у 2014 році був у зоні АТО, — розповідає Оксана Мокрянська.

Після армії Володимир Мокрянський шість років служив у міліції в Одесі, а у 2006 році перевівся у Вінницю — рідне місто своєї коханої. Коли у 2014 році розпочалася російсько-українська війна, у складі чергового зведеного загону вінницької міліції поїхав на схід України.

У відеосюжеті телеканалу «ВІТА» за 2014 рік (з 0.53 до 1.54 секунди) дивіться, як зі сльозами на очах син військового Михайлик проводжав тата на Схід, вірячи, що той їде лише на навчання у Київ.

— Мій Вова потрапив у зону АТО у серпні. Якраз був очевидцем подій у Іловайську та Дебальцеве, оскільки їх батальйон був на позиціях Ясинувата, а після ротацій — також у Бахмуті, Костянтинівці і Краматорську, — розповідає Оксана Мокрянська.

Повернувшись із зони АТО, каже вінничанка, чоловік довго морально відходив від побаченого і пережитого і зрештою на початку 2015 року вирішив полишити службу в міліції. Відтоді і до 24 лютого цього року працював будівельником.

— Коли росія розпочала повномасштабний наступ, Вову ніби підмінили. У нього був такий біль у очах, що він одразу вирішив, що піде на фронт. У військкомат подзвонив 24 лютого і хоч йому сказали прийти у понеділок, 28-го, чекати не став. Зранку 25 лютого пішов у військкомат, тут же пройшов медичну комісію і отримав наказ: на восьму ранку 26 лютого  прибути до військкомату з речами, — розповідає Оксана Мокрянська. — Аби я не переживала, чоловік сказав мені, що йде у Гайсинську 59-ту окрему мотопіхотну бригаду — навіть документи показав. Всі ці два місяці він дзвонив зранку і ввечері, постійно повторюючи, що все добре. І тільки зараз я дізналася, що із самого початку він був у Миколаєві. Та коли росіяни бомбили Миколаїв і безпосередньо казарми 79-ї бригади, їх там уже не було. У казармах залишилися молоді контрактники, а батальйон добровольців ще на початку березня відправили у зону ООС, у Донецьку область.

Як зараз розповів дружині чоловік, майже два місяці він служив під командуванням справжнього достойного офіцера 79-ї бригади Івана Зайця за позивним «Зоря», який щиро стояв за своїх бійців, та за тиждень до даної ситуації Володимира Мокрянського перевели у іншу частину.

— Зараз хлопці знаходяться у Військовій службі правопорядку міста Краматорськ. Третій день лише на воді. Їжі їм ніхто не пропонував і не надав медичної допомоги, хоча всі потребують госпіталізації. У всіх обмороження рук та ніг, язви, гнійні рани сочаться, у чоловіка до всього ще й запалення легенів. Але досі ні медичного огляду, ні лікування не було, — говорить Оксана Мокрянська. — Розказавши про ситуацію, у Краматорську чоловік із побратимами одразу почали вимагати зустрічі з військовим прокурором. Лише за добу їм дали прокурора, який погрожував їм в’язницею. Слідчі Військової служби правопорядку говорили, що їм краще повернутися на позиції 79-ї бригади. Але як вони підуть? Без зброї і до командира, який видає злочинні накази та пообіцяв, що вони або стануть дезертирами, або як штрафбат підуть смертю хоробрих?!  Вони відмовилися, написали заяви, дали пояснення прокурору і просять справедливості. А я та дружини військових звертаюся до наших громадян за підтримкою та розголосом. Коли ми просили у пабліках у соцмережах поширити відеозвернення наших чоловіків, його не публікують, мовляв, а, може, це фейк і неправда. Ні, це не фейк! Це живі реальні люди, які не зробили нічого поганого для своєї Батьківщини, а навпаки — щиро були і залишаються готові її захищати. Але не під керівництвом командирів-зрадників.

Редакція «20 хвилин» протягом тривалого часу телефонувала на стаціонарний телефон прокурора Рихлюка, щоб отримати офіційний коментар з приводу даної ситуації. На жаль, слухавку у відомстві так і не взяли.

Обов’язково будемо слідкувати за розвитком подій далі.

Оновлена інформація станом на ранок 1 травня

Після публікації статті дружина вінницького військового Володимира Мокрянського повідомила, що чоловіку надали медичну допомогу. Станом на ранок 1 травня він для лікування перевезений у госпіталь у місто Дніпро.

Аби дізнатися про долю інших військових 79-ї бригади, редакція «20 хвилин» 29 квітня по відеозв’язку Вайбер зв’язалася з одним із військових Андрієм Березинським, який повідомив, що зараз хлопці знаходяться у місті Бахмут Донецької області.

Статтю читайте за даним посиланням.

Читайте також:

До сирени про повітряну тривогу додались ще три. Що треба знати вінничанам?

Герої тилу. Як у Вінниці позашляховики переробляють на бандеромобілі та передають на фронт

Ракетний обстріл в Козятині. Загинув 36-річний залізничник В’ячеслав Франчук

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.