Напитися молока, яке здоїв робот. Вінничан запрошують у Чечельник на молочну екскурсію

Павло Каленич: - Один з наших гостей запитав, це що ресторан? Не повірив, що такою може бути ферма

Люди не можуть жити без молока. Так було, є і буде. Треба не пальмову олію завозити, а дати  якісну натуральну молочну продукцію.

Це слова Павла Каленича, співзасновника агрофірми у селі Каташин, де на фермі працюють два роботи. Так підприємець відповів на питання, для чого займатися тим, що не дає прибутку.

— Щоб люди пили молоко і споживали натуральну «молочку», — каже Павло Каленич. — Для цього не пожаліли грошей. Заробили їх на орендованих паях і повернули у вигляді того, що корисно для здоров’я.

В агрофірмі «Україна–О» збудували дві нові ферми і переробний завод. Справилися за п’ять років. Облаштували територію. Біля однієї з ферм росте молодий сад. Багато квітів, зелених кущів, газони. До приміщень веде асфальтована дорога. Не скажеш, що ти на фермі. Разючим контрастом є приміщення старої напіврозваленого ферми. Як згадка про минуле господарства. Співрозмовник каже, що на цьому місці також з’явиться новий комплекс для корівок.

У свій час місцеві жителі звернулися до Каленича взяти «на буксир» їхнє сільгосппідприємство. Павла Каленича знають більше як керівника агрофірми «Ольгопіль». Каташин, а потім і господарство у сусідньому селі Жабокричка, взяли «на буксир» разом з давнім партнером Михайлом Федчишеним. Обидва вони співзасновники названого підприємства.

Федчишен давно знайомий по роботі з Каленичем. Незважаючи на це, навіть він не вірив, що за такий короткий період часу вдасться збудувати два комплекси для корів і завод.

Збудували. Закупили обладнанням світового виробника компанії «ДеЛаваль». На ферму приїхали два роботи останнього покоління — DeLaval VMS™ V300. Як вони працюють, бачив журналіст 20minut.ua.

Миють, масажують, дезінфікують

На новій фермі 144 дійні корови. Нині їх привчають до  «рук» механічного «дояра». Його модель — DeLaval VMS™ V300.

Процес відбувається у невеликому доїльному приміщенні. Це металева клітка, що має вхід і вихід. Там встановлена приманка — годівниця, з кормами.

Не знаю, яка на дотик «рука» у робота. Зовні механізм справді нагадує долоню. Нею виконує масаж вимені. Спершу струменями води під тиском обмивають дійки.

Спостерігаємо, як одна з корівок направилася у клітку. Зайшла не повністю. «Дояр» підігнав її механічним бучком. Кілька разів вдарив по спині — і корівка пішла далі. Тим часом за нею автоматично закрилася хвіртка.

«Рука» дояра наблизилася до вимені. На дійку «одягають» частину механізму. Молоко видоюють по черзі окремо з кожної з чотирьох дійок.

За усім цим спостерігаємо через скло з робочого місця оператора.

На екрані комп’ютера з’являється частинка кола. Вона символізує процес доїння. Постійно збільшується і, врешті, замикається. Доїння закінчено. Звертаємо увагу на цифру. Вона свідчить про кількість видоєного молока.

Корівка, за якою спостерігали, загалом дала того разу 10,4 літра молока. Оператор звернув увагу на ще одну цифру на екрані. Програма видала її перед початком доїння. Уже тоді визначили, скільки молока у вимені. Прогноз був 10,9 літра. Отримали на пів літра менше.

— З якоїсь причини корівка не все молоко віддала, — говорить оператор.  — Мабуть, стрес позначився.

Музику Баха і Моцарта слухають... корови

За його словами, програма визначає не тільки кількість, а й всі основні параметри молока. Після доїння продукція надходить по молокопроводу в охолоджувач. Звідти на завод.

Ще одна важлива деталь — процес доїння завершується дезінфекцією дійок. На них залишаються краплини молока, які є середовищем для розмноження бактерій. Аби уникнути цього, дояр дезінфікує.

У приміщенні ферми постійно працює автоматичний очищувач гною. Тут багато світла, воно проникає через прозорий дах. Коли нема сонця, автоматично вмикаються світильники. Світло потрібне круторогим.

На зиму вікна зачинять ролетами.  Корівки утримуються безприв'язно.  

У приміщенні звучить спокійна музика. Чути класичні твори. Мелодія позитивно позначається на тваринах. Кажуть, це вже давно довели вчені, які досліджують фізіологію корівок. Репертуар підібрано за рекомендацією фахівців.

Ферму контролюють з телефону

— Здійснювати контроль за тим, як відбувається доїння, можна  з телефону, — розповідає Михайло Федчишен. — Скільки молока отримали, якої воно якості — все це видає програма, яку скачали на свої телефони.

На роботизованій фермі за день надоюють від однієї корови в середньому по 30 літрів молока. Загалом по фермі виходить понад чотири тонни. Коли порівнюють з результатами доїння на іншій фермі, там показник на 1,5-2 літри нижчий. Хоча доїння теж механічне, обладнання тієї само шведської компанії. Роботи працюють краще.

— Більше молока кращої якості — це те, чого досягли завдяки тому, що взяли на роботу роботів, — говорить Михайло Федчишен. — Як бути з доярками, які могли б працювати на фермі? По-перше, нині мало хто хоче йти на ферму. Молоді точно не виявляють бажання. Це важка робота. По-друге, ми створили місця на заводі, у готелі. Туди молодь проситься.

Молочний туризм — цікава і смачна новинка

Обіч асфальтової дороги великі рулони, обтягнуті поліетиленом. Павло Каленич пояснює, що у такий спосіб зберігають сіно. Після скошування конюшину прив’ялюють і ховають у поліетилен. Технологія забезпечує максимальне збереження поживних речовин. Каже, корівки не залишають навіть листочка  від таких кормів.

— Корми маємо свої, молоко своє, раніше його продавали на завод, тепер переробляємо в себе, — говорить Каленич. — Ось так замкнули виробничий цикл. На такому заводі як у нас, продукцію не можна сфальсифікувати. Як і молоко на фермі. Програма не дасть можливість «хімічити».  

Якщо робот видоїв, а молоко не відповідає визначеним параметрам, автомат не пропустить на переробку, виливає в каналізацію. До речі, те само робот робить з першими цівками молока під час доїння. Зціджує в окремий стакан і виливає. Чому? Бо перші краплі мають багато бактерій.

— Готель для кого? — запитую у Каленича. — З сучасними номерами! Навіть класу люкс (на фото готель на задньому плані). Вікна виходять на завод, далі видно ліс, річка протікає.

— Для туристів, — відповідає співрозмовник. — Розвиваємо молочний туризм, щоб охочі могли спробувати  продукцію безпосередньо на заводі. Уже приїжджають. Для них організовуємо екскурсію. Починаємо з ферми, де працюють роботи. Далі ведемо на завод. За тим, як роблять «молочку», спостерігають з оглядової кімнати через скло. Кімната на другому поверсі, виробничий цех внизу. Тут же дегустаційна зала. Смакують натуральною продукцією і дивляться, як її роблять.

— Це не те, коли молоковоз їздить селами і в бочку зливають, — говорить Павло Каленич. —Тут жодного контакту із зовнішнім середовищем. Все йде по молокопроводах.

Туристам пропонують майже всі види продукції — молоко, в тому числі пряжене і до кави, кефір, ряжанку, йогурти, серед яких відомий грецький, м’який сир, сметану. На одній лінії продукцію фасують у  стаканчики. На іншій — у пляшки.

Як пояснив співрозмовник, процес бродіння кисломолочної продукції  відбувається  безпосередньо у пляшках. Це теж сучасна технологія. Масло роблять справжнє, з жирність 82,5%. Збивають його автомати за принципом, схожим на той, як колись це робили наші бабусі — шляхом збовтування вершків.

Як добратися і скільки коштує?

«Молочну» екскурсію на ферму роботів уже проводить туристичний клуб «Бідняжки». Розмовляли з однією з учасниць на ім’я Олена. У Каташині вона побувала 14 червня. Дівчина каже, що раніше купувала «молочку» Літинського заводу. Тепер частіше братиме з Каташина.

— У них трохи дорожче, але не все, — розповідає пані Олена. — Наприклад, ряжанка у літровій пляшці коштує 36,8 гривні. Літин фасує тільки у півлітрові пакети. Треба заплатити 19 гривень. А ось кефір у літровій упаковці у Літині дешевший приблизно на три гривні. Але той, що з Каташина, густий.

Дорога з Вінниці неблизька, майже 170 кілометрів. Краще їхати на Гайсин, дорога до райцентру ідеальна. Далі до Тростянця, звідти у сторону села Бубнівка і далі до Жабокрички. Там є вказівник на завод. Останні кілометри проходять по шосейці.

Крім заводу і ферми, туристам покажуть парк природного заповідника «Кармелюкове  Поділля», територією якого проходить єдина в області діюча вузькоколійна залізниця.

Вартість екскурсії з дегустацією «молочки» — 80 грн. з однієї людини. Доба в готелі залежить від класу номера — від 260 до 600 гривень. Умови у всіх номерах ідеальні. У кожному є всі зручності.

У магазини Вінниці завозять у четвер

Переважну більшість молочної продукції (80%) завод продає на території вінницької області. Один раз в тиждень, у четвер, її завозять у частину магазинів Вінниці. Дізнатися про них можна на сайті підприємства. Реалізують також у низці райцентрів. Зокрема, у сусідній Бершаді, Хмільнику. Заводчани освоїли ринок столиці. Там теж мають частину точок продажу.

Читайте також:

Квартира для лікаря «під ключ» і з меблями. Як в Ольгополі врятували царську лікарню?

До зіткнення двох потягів залишалися хвилини. Річниця катастрофи у Гнівані, про яку не згадують у місті

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.