«На такому ліжку вбили Леонтовича». Два подарунки отримав музей композитора

Тепер у музеї Леонтовича у селі Марківка мають копію ліжка, на якому провів останні миті свого життя композитор.

• Музей автора «Щедрика» композитора Леонтовича поповнився двома експонатами.
• Один з них передали кияни, другий доставили з Черкащини.
• Про новинки журналісту «20 хвилин» розповіла директорка музею Леонтовича у селі Марківка Ольга Прокопенко.

У Києві для музею виготовили репліку (копію) дивану родини Леонтовичів, а один з благодійників передав власний музичний інструмент — піаніно 1909 року випуску, зроблене у німецькому Дрездені.

Обидва експонати доставила до музею його директорка Ольга Прокопенко.

Яка їх історія? Про це вона розповіла «20 хвилин».

Колір тканини інший

Ще донедавна у музеї зберігався оригінальної роботи диван. Його оригінальність в тому, що виготовлений у другій половині ХIХ століття у стилі бідермаєр.

Як пояснила пані Ольга, з цим ліжком пов’язана історія трагічної загибелі композитора. Композитор спав на ньому у той час, коли його застрелив чекіст на прізвище Афанасій Гріщенко. Сталося це 23 січня (за новим стилем) 1921 року. У той день Микола Леонтович перебував у батька в селі Марківка. Ночував у нього. Вранці у будинку прозвучав постріл. На ніч до господаря напросився незнайомий чоловік. Як стало відомо пізніше, це був згаданий «чекіст». Він вистрелив у композитора, який спав на ліжку, що нині є музейним  експонатом. Диван знаходиться у Тульчині у музеї-квартирі композитора. У 2016 році його  передавали на тимчасове зберігання у Марківку. Саме тоді у селі відкрили оновлений музей. Не так давно повернули у Тульчин.

«Ми неодноразово обговорювали з працівниками обласного краєзнавчого музею можливість виготовити копію такого експонату, — каже Ольга Прокопенко. — Адже на цьому ліжку Микола Дмитрович провів останній час свого земного життя, у нашому селі його могила…»

На втілення задуму не вистачало коштів. Їх і тепер не має музей. Зате у закладу з’явився спонсор — фонд «МХП-Громаді». Фонд профінансував виготовлення репліки. Роботу замовили у художньо-виробничій майстерні «Артміст» у Києві.

Виготовлене ліжко має одну відмінність від оригіналу — трохи інший колір тканини обшивки.   

«В оригінальному ліжку вона коричнева, а на цьому, що ми замовляли, світла, — каже пані Ольга. — Майстри під час роботи уточнювали деталі, радилися з нами, працівниками обласного краєзнавчого музею. Дійшли до спільної думки, що більше підійде світлий колір. Чому? Бо це відповідатиме тональності залу №2, де буде зберігатися експонат».

Батьки купили, щоб навчався музиці

Дуже незвичайна історія зі старовинним піаніно. Якось до музею композитора у Марківку завітав вінничанин Юрій Ткаченко. Відчувалося, що гість трепетно ставиться до побаченого і почутого. Його зацікавила розповідь про реставрацію піаніно Леонтовича. Інструмент 1896 року випуску нині у Києві, його відновлюють фахівці. Після екскурсії пан Юрій сказав, що теж має вдома піаніно. І воно також старовинне, зроблене у 1909 році. На ньому є знак майстерні німецького Дрездена.

На прощання чоловік приємно вразив. Він звернувся до директорки музею з таким запитанням: «А можна я передам музею свій музичний інструмент?». Від почутого у пані Ольги гулкіш забилося серце. Жінка не чекала такої можливості отримати подарунок.

Їхати за інструментом треба було на Черкащину. Звідти родом Юрій Ткаченко.

«Познайомилася з батьком благодійника, — продовжує директорка музею. — Запитала, чи він не проти рішення сина. Батько розповів, що син уже навчився грати. Його нинішня професійна діяльність не має стосунку до музики. Інструмент припадає пилюкою. Нехай служить людям».

Односельці Ткаченків допомогли завантажити інструмент на автомобіль, який оплатив уже згаданий фонд «МХП-Громаді».

Піаніно налаштував фахівець Теплицької музичної школи. Він же взяв на ньому перші ноти, виконав перший твір. Не складно здогадатися, який саме. Залу музею заповнили звуки «Щедрика».

«Будемо надавати можливість грати на подарованому інструменті тим відвідувачам, які навчаються у музичних закладах, чи вже закінчили їх, — каже Ольга Прокопенко. — Виготовимо табличку з написом прізвища благодійника, який подарував інструмент музею».

Читайте також:

«Маленької труни не знайшлося, їздили купувати у Вінницю». Цієї трагедії могло не бути

Вінничани обрали, як змінити місто. Відібрали десять найбільш популярних ідей

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.