Музею Пирогова передали весільний рушник Яни Рихліцької. Що розповіла мати бойової медикині?

• Музей Пирогова запросив вінничан і гостей міста на «Пироговський пікнік». Присвятили його 76-й річниці з часу відкриття музею.
• Представили нову виставку з незвичним експонатом — весільним рушником. Про його історію дізнався журналіст «20 хвилин».

 

Субота стала днем відкритих дверей, вхід на територію музею був безкоштовний. Музейники представили виставку про військово-польову хірургію Пирогова. Її доповнили експонатами про наших військових хірургів, які нині рятують життя поранених на війні з рашистами.

Загалом гості мали можливість відвідати низку локацій. Поталанило усім: день видався сонячним, як влітку. Жодного разу не було чути сигналу повітряної тривоги.

Тут побували понад 8,5 мільйона людей

— Йдуть і йдуть люди до Пирогова, — каже молода жінка, звертаючись до чоловіка.

Обоє прямували від центрального входу до головного корпусу музею. Попереду і позаду них також йшли люди, дорослі і діти,  матері з візками, в яких з цікавістю роздивлялися навколишній світ малюки. Бачив молодого чоловіка на протезі. Інший пересувався на інвалідному візку.

— Ми з Ірпеня, — говорить жінка. — Про нинішній «пікнік» дізналися з Інтернету. Забронювали місце в готелі і приїхали. Раніше я вже була тут. Дуже сподобалося. Цього разу ми удвох з чоловіком.

Мої співрозмовники лікарі-стоматологи. Кажуть, надзвичайно подобається територія садиби. Особливо гарно тут у такий сонячний осінній день! Але найбільше вражає спадщина хірурга. Кожен лікар має тут побувати.

Нагадую їм, що до цього будинку приходили понад 8,5 мільйона людей. З часу його відкриття — 9 вересня 1947 року Мова про тих, хто побував на екскурсіях. Як їх рахують? Кожен з екскурсоводів фіксує кількістю людей у своїй групі. В кінці дня цифру додають і записують у журнал. Так роблять з першого дня і до нині. Знаю, бо писав про це матеріал, бачив усі книги відвідувачів музею.

Серед гостей нинішнього свята — багато переселенців. Розмовляв з людьми з Харкова і області, з Донеччини, Херсонщини.

— Щоб люди хоч на деякий час забули про жахи війни, запросили  їх до нас, у цей райський куточок, на чергову річницю з дня відкриття музею, — каже його директор Олександр Турський (на знімку праворуч). — Пирогов багато зробив для України. В Одесі започаткував університет, у Київській губернії недільні школи. До цього процесу долучалися Куліш, Шевченко. На жаль, зустрітися з Шевченком їм не вдалося. Були такі наміри. Про це згадується в архівах, але зустріч хірурга і поета не відбулася.

За словами директора, їхній музей першим відновив роботу серед інших музеїв міста після початку війни. Каже, нема такого дня, аби в музей не приходили відвідувачі. Для окремих категорій проводять безкоштовні екскурсії. Працівники музею допомагають коштами для наших захисників. збирали кошти для військових.

За словами директора, війна перекреслила всі плани. Мали реконструювати головний корпус. Будівлі уже 163-й рік. До речі, збудована за проектом господаря. Пирогов і до цього доклав старання. Відновлювали її ще у 80-х роках минулого століття. Дах відремонтували власними силами. Так само оновили огорожу біля некрополя.

Прапор від хірурга і рушник від мами

Книги про військово-польову хірургію, медичні інструменти, шпитальне начиння, макет воза з накриттям для перевезення поранених — все це музейники представили на новій виставці.

Поруч з пироговськими можна побачити сучасні експонати. Один з них — прапор з написом і автографом головного хірурга Збройних сил вінничанина полковника медичної служби Костянтина Гуменюка. Ось що він написав на синьо-жовтому полотнищі: «Знання та досвід Пирогова лежать в основі порятунку наших поранених бійців військовими хірургами України».

Запитую Любов Коваленко, заступницю директора музею, як їм вдалося розшукати головного військового хірурга.

— Це завдяки нашій Ользі Вінниченко, — говорить пані Любов. — Вона постаралася. Ви ж знаєте, що Костянтин Гуменюк наш земляк.

Виставку планували ще до великої війни. Нині вона ще більше актуальна. «Мозковим центром»  у її створенні є працівники музею Марина Юкальчук, Олег Кланца.

— Нам хотілося перенести часточку того болю, яку відчувають наші люди у ці страшні дні війни, — каже Любов Коваленко.

Серед присутніх на відкритті можна було побачити згорьовану жінку. Це мама Яни Рихліцької — Олена Володимирівна (ліворуч). Вона передала для виставки весільний рушник своєї донечки.

Яна, випускниця Харківської Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, стала спершу волонтеркою, а потім бойовою медикинею. Служила в окремій 93-й бригаді «Холодний Яр». Загинула 3 березня 2023-го, за місяць до свого 30-річчя. Яна на фронті робила те, що у свій час запровадив Пирогов. У медиків це називаються сортувати хворих. А ще вона надавала першу допомогу пораненим, евакуювала до пункту першої медичної допомоги, допомагала головному хірургу бригади у шпиталі у Бахмуті.

— Коли до мене звернулися працівники музею, попросили надати особисті речі для виставки, я подумала і передала фотографію, — каже пані Олена. — Ця фотографія для мене особлива. Не тільки тому, що зроблена на фронті. Перший раз її побачила уже тоді, коли Яночки не стало. Дівчата виставили у мережі. Ще одна річ дуже дорога для нас — весільний рушник.

Жінка розповіла, що його вишила для внучки її бабуся Феодосія. На жаль, бабусі також уже нема серед живих. Проживала на Хмельниччині. Саме там народилася Яна.

— Щоб ви зрозуміли, наскільки Яна любила свою бабусю, наведу вам такий приклад, — продовжує мама. — У  її харківській квартирі є фотографія будинку, в якому проживала бабуся. Біля хати бабуся і дідусь. Так їй добре там було, що вона при кожній нагоді летіла до них у гості. Вони були дуже відданими і близькими. Завжди чинили по-справедливості. Просто жінка, яка працювала дояркою, мала нагороди за роботу, жила по совісті і цього навчилася у неї внучка.

Бабуся Феодосія вишивала своїй дорогій внучці два весільні рушники. 31 грудня 2022 року Яна поєднала долю зі своїм судженим. Він теж військовий. Мама зізнається, як раділа за донечку, що вона знайшла свою половинку.

Тепер один з весільних рушників Яни Рихліцької з позивним «Яра» зберігається у музеї видатного лікаря. Наша землячка нагороджена орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

У салати додавав риб’ячий жир

Гостям у садибі Пирогова запропонували низку локацій. По-перше, охочим радили прийти зі своїм пледом, аби можна було зручно відпочити у «райському» місці. Так і робили дехто з присутніх. Особливо розкошували на природі діти.

Дослідниця подільської  кухні Олена Павлова провела декілька кулінарних майстер-класів приготування страв, які запровадив для військових Пирогов. Це страви для швидшого відновлення сил. Однією з таких пані Олена називає морквяний суп. Каже, прочитала, що лікувальні властивості термічно обробленої моркви, дослідив сам Пирогов. Він же запровадив у меню для лікувального харчування військових «золотисту» кашу з пшона.

А ще Пирогов рекомендував додавати у салати риб’ячий жир. Це було його ноу-хау. Або, як казали у той час, лікувальна пігулка від доброго доктора.

Пані Олена дізналася про все це з книги Пирогова «Записки старого доктора». Деякі матеріали черпала з бібліотеки медичного університету імені Пирогова.

До речі, у той день музейники презентували щойно видану книгу про пироговську спадщину. Видання двомовне, крім української, текст подано на англійській. Учасникам презентації книгу вручали безкоштовно.

Родзинкою заходу стала зустріч гостей з Пироговим. Його роль  виконав актор обласного академічного муздрамтеатру Артур Константинов. На різних локаціях можна було побачити скриньки з написом «На допомогу ЗСУ». Всі кошти передадуть нашим захисникам.
 

Читайте також:

«Дочка не відпускала на змагання, але він умовив». У 95 років встановив два рекорди України!

Тут можуть отримати безкоштовну консультацію ветерани та їх родини. Про Veteran Hub у Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.