«Мунфіш 01, відповідай!»: зняли фільм про льотчика, який першим в Україні воював на F-16

• Презентували фільм про льотчика, який першим в Україні вступив у бій на американському літаку F-16.
• Пілот Олексій Месь з позивним «Мунфіш» під час повітряного бою знищив три ракети та БпЛА, загинув 26 серпня 2024 року.
• Біографію лицаря неба відтворили в анімаційному фільмі, знятому у рамках проекту «Книга-мандрівка. Герої».

На презентацію стрічки запросили рідних льотчика. Присутні з особливим хвилюванням дивилися на маленьку донечку полеглого Героя — Улянку. Дівчинка народилася у Вінниці у 2021 році. У той час Олексій Месь служив у нашому місті у Командуванні Повітряних сил.

Хтось зафіксував кадр, де Улянці військовий вручає подарунок — гарненьку лялечку. Її мама, пані Юлія, в цей момент підтримує донечку у спілкуванні, аби та не соромилася. Це фото, як і повідомлення про презентацію, розмістили на Фейсбук-сторінці Командування ПС.

Такі стрічки знімають здебільшого для дітей. Однак у ньому багато інформації для дорослих. Тому не можна однозначно сказати, кого більше зацікавила прем’єра: хлопчиків і дівчаток, чи людей старших від них.

«Ми не просимо воювати за нас, дайте нам літаки»

Оповідь у фільмі побудована таким чином, ніби її веде… літак. Той  само літак — F-16. Таку крилату машину першим пілотував в Україну Олексій Месь. Перед тим він пояснював світові, для чого нам потрібні сучасна авіація. Цю місію виконував разом зі своїм другом, теж бойовим пілотом, Андрієм Пільщиком з позивним «Джус». Сумно згадувати, але «Джус» також загинув у небі. Щоправда, не в бою, а під час катастрофи. 25 серпня 2023 року на Житомирщині зіткнулися навчально-бойові літаки Л-39, тоді обірвалося життя трьох українських пілотів — Андрія Пальщикова, В’ячеслава Мінка та Сергія Проказіна.

У фільмі згадують, як Месь і Пільщиков літали в США, де зустрічалися з різними людьми, зокрема, і конгресменами. Просили надати Україні сучасні літаки. Йдеться про F-16. Молоді, але вже професійні пілоти, які вільно володіли англійською, відверто говорили американцям: «Ми не просимо за нас воювати. Ми просимо надати можливість захистити себе. Дайте нам інструменти і ми зупинимо зло».

Мало хто вірив тоді, що місія українських льотчиків може дати позитивний результат. Але їх аргументи спрацювали. Їм вдалося навіть більше, ніж представникам державних інституцій, які також долучалися до вирішення важливого питання. Кажуть, американці ухвалили рішення після того, коли побачили, хто пілотуватиме бойові літаки у боях з ворогом.

«Наші літаки й F-16 це те само, що кнопковий телефон й айфон»

А потім було навчання на F-16. Запам’яталося порівняння, яке у фільмі зробив льотчик «Мунфіш»: «Наші літаки й F-16 це те само,  що кнопковий телефон і айфон».

Нову для нас машину опановували з неабиякою наполегливістю. Олексій Месь робив це у Данії. Він очолював групу із шести льотчиків, які вивчали американський бойовий літак.

З кадрів фільму дізнаємося, що навчатися планували протягом шести місяців. Однак цей період затягнувся і тривав 10 місяців. Чому? Не з вини наших льотчиків. Вони старалися з усіх сил. Рахували дні, коли повернуться додому і захищатимуть небо  над рідною землею від обстрілів агресора.

— Виною стала данська погода, — чуємо у фільмі. — Тумани, дощі ставали на перешкоді польотам. Їх доводилося відкладати до настання кращої видимості.

— Я вперше лечу в українському небі, — ці слова звучать з екрана. — «Мунфіш» перший пілот, хто приземлився на F-16 в Україні.

Подав документи у політех, а поступив вчитися на льотчика

До слова, фільм починається з інших кадрів. На початку йдеться про хлопчика із містечка Шепетівка на Хмельниччині, який з дитинства мріяв про польоти у небі. Але йому, синові вчительки і військового, радили після закінчення школи обрати іншу професію — йти вчитися на енергетика.

Олексій був слухняний. Тому подав документи у Київський політех, де мав здобувати фах енергетика. Несподівано для багатьох, а найперше для батьків, змінив своє рішення. До того ж, кардинально: приїхав до Києва, попросив у приймальній комісії повернути документи і вирушив з ними на вокзал. Взяв квиток на потяг до Харкова. Там став абітурієнтом Національного університету Повітряних сил імені Кожедуба. Невдовзі успішно склав іспити і його зарахували курсантом уславленого вишу.

В університеті познайомився з таким, як і він, першокурсником — Андрієм Пільщиком. Надалі вони стали надійними друзями. Андрій був харків’янином. Та ще й проживав у будинку навпроти їхнього університету. Часто запрошував до себе друга. Вони жартували, що ця квартира була для них своєрідним штабом. Не дивно, що висловлювалися такими словами, адже навчалися у військовому виші.

Олексій Месь закінчив навчання у 2016-му. Його назвали найкращим випускником. Вручили високу відзнаку — «Меч дружби», символ поваги і визнання від Великої Британії. Отримав відзнаку на випуску з рук тодішнього глави держави.

150 годин польотів у небі Америки

Уже наступного 2017-го року молодий пілот Олексій Месь відбув на продовження навчання за кордон:  спершу до Норвегії, а потім — до США.

У цьому проміжку часу у його житті сталася ще одна важлива подія. Ще під час навчання у школі хлопець познайомився з дівчиною Юлією. Вона на рік молодша від нього, тому навчалася в іншому класі. Олексію дівчина сподобалася і він дружив з нею.

Коли молодий льотчик після випуску запропонував їй ріку і серце, вона відповіла взаємністю. Щоправда, Олексій одразу ж розчарував свою суджену: поїхав далі вчитися, та ще за кордон. Так сталося, що квитки мав на той само день, коли Юля народилася, день її народження.

Понад 150 годин налітав молодий льотчик в американському небі, тим само набув значного досвіду.

Після повернення додому виконував бойові завдання на Луганщині й Донеччині на літаку Міг-29. Вмілий пілот просувався по службі. Служив у Вінниці, Луцьку, у Києві. За чотири дні до початку великої війни до Києва переїхала дружина Юля з донькою Уляною. Коли на столицю полетіли перші ракети, Олексій відправив їх до батьків у Шепетівку, а сам вирушив до Луцької авіабригади.

26 серпня 2024 року росія завдала одного з найпотужніших ударів по нашій державі — випустила 127 ракет та 129 БпЛА. Олексій Месь на своєму F-16 знищив три ракети і БпЛА.

— «Мунфіш» 01, відповідай! Прийом! Борт 6300, відповідай! — звучало в ефірі декілька разів.

Але відповіді не було. Борт 6300 зник з радарів.

Герою України Олексію Месю тепер назавжди 30. У нього, крім дружини і донечки, залишилися батьки, двоє молодших братів і сестра. Їх фото, як і фото Олексія з дружиною і донечкою, представлені у фільмі. 

Вічна слава оборонцеві нашого неба, відважному лицарю з бойовим позивним «Мунфіш».

Цифри, які не йдуть у порівняння

Автори фільму надають глядачеві ще одну важливу інформацію. Порівнюють цифри, що з’являються на екрані. Власне, вони не йдуть у жодне порівняння. Мова про літаки, які має росія і наша держава.

Напередодні повномасштабного вторгнення на балансі Збройних сил нашої держави нараховувалося 120 літаків. З них лише третина була придатна до експлуатації.

На той час росія мала 1200 військових бортів.

Як ми у перші дні війни захистили наше небо, можна тільки здогадуватися. Зробили це мужні лицарі авіації, зокрема ті, про яких згадують у фільмі, — Олексій Месь і Андрій Пільщиков, а також їхні відважні побратими, справжні повітряні аси Повітряних сил ЗСУ..

Фільм озвучив Сергій Жадан

«Це не просто фільм, це пам’ять про наших Героїв, яку маємо зберегти для майбутніх поколінь», — такий відгук залишив після перегляду стрічки один з глядачів. Дуже правильно сказано. Адже час швидко стирає події. Навіть найважливіші. Аби їх не забували, варто фіксувати і відтворювати, зокрема, і засобами кіно.

З екрана звучить голос Сергія Жадана. Відомий письменник, поет, перекладач, волонтер, а нині солдат 13-ї бригади Нацгвардії «Хартія» озвучив анімаційну стрічку. Її зняли за підтримки Міністерства культури.

Авторкою ідеї є Ірина Тараненко. Виконавча продюсера — Марина Бородіна, режисерка анімації — Ліза Тарасова. Сценарій писали Інна Мельник, Ірина Тараненко та Марія Воробйова. Головною ілюстраторкою стрічки стала Марія Поліщук.

Фото з Фейсбук-сторінки Командування Повітряних сил та з відкритих джерел
 

Читайте також:

«Він повернеться, коли вилікує всіх поранених»: чотири роки не говорила донечці, що тато загинув

«Син занедужав після бойових травм, то я сіла на комбайн»: відома співачка збирає хліб

Дворкіс вибіг до воротаря: згадуємо, як донецькі втягнули Вінницю у скандал

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google