Минуло 44 роки. Історія Зої Ткаченко, яка ціною власного життя врятувала пасажирів тролейбусу

фото ілюстративне з мережі Інтернет

17 січня 1977 року — сніжний день. На вулиці була ожеледиця. Тролейбус Зої занесло на дорозі, відбулось зіткнення з вантажівкою. Від удару все спалахнуло. Пробило бак вантажівки й витекло паливо.

Вінничанка могла врятуватися, але пішла на жертву, щоб допомогти своїм пасажирам. Все сталося за лічені секунди, часу було вкрай мало.

— За лічені секунди полум'я охопило кабіну, в якій була Зоя Ткаченко. Водій тролейбуса могла врятуватися, але цього не зробила, оскільки в салоні було багато пасажирів, які просили про допомогу,  — пише depo.vn.ua. — Тоді Зоя дотяглася до тумблер і змогла відчинити двері переднього і середнього виходу з салону. Щоб відчинити останні, задні двері, у неї вже не було сил. Люди врятувалися, ніхто з них не постраждав. А Зоя ... згоріла заживо. За кілька хвилин Володимир Коростильов, який був за кермом наступного тролейбуса на цьому ж маршруті, побачив обгорілий тролейбус з №107. На наступний же день, 18 січня 1977, загиблу жінку постановою загальних зборів колективу служби рухомого складу тролейбуса за мужність і самопожертву під час ДТП на вулиці Лебединського, було навічно занесено до списків ветеранів трамвайно-тролейбусного управління. Співробітники проявили належну турботу і про її батьків, піклуючись про них до самої смерті.

Юлія Піскунова у фейсбук написала, що Зої тоді було 33 роки. У неї залишилося двоє діток 4 та 13 років.

Читайте також:

«Гинуть лебеді на кризі у Турбові». На водосховищі оселилася родина пернатих

Дев'ять годин без світла. Кого на наступному тижні торкнуться планові відключення?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.