«Міліціонери вивели нас з аудиторії під руки…» Що відбувалося у Вінниці напередодні Незалежності
- Вінниця стала третім містом після Львова і Києва, де створили Народний рух.
- Найбільш активними учасниками Руху були викладачі і студенти політехнічного і педагогічного інститутів.
- Засідання політклубу «Істина» зібрали на... горищі. Чим ще запам’яталися дії активістів і що тоді відбувалося у місті?
Олександр Нижник, Володимир Мулява, Степан Вовк, Сергій Бурлєєв, Анатолій Сім’ячко, Андрій Мислінський, Василь Підпригорщук, Максим Петросюк, Юрій Осадчий, Валерій Палій, Леонід Бровченко, Михайло Бардин, Леонід Філонов, Володимир Вовкодав — це далеко не повний перелік прізвищ тих, хто одними з перших у нашому місті відкрито виступив проти тоталітарної системи ще до проголошення Акту Незалежності.
Центрами «вільнодумства» у місті стали політехнічний і педагогічний інститути.
— У нас на історичному факультеті була своя студентська організація Народного Руху, — каже тодішній декан істфаку Степан Дровозюк. — Випускали свою друковану газету, мали рукописний журнал. Їх примірники дотепер збереглися. Історикам вдалося уникнути покарання. Навіть після того, коли студенти разом з тодішнім комсоргом брали участь у Революції на ґраніті в Києві.
Про філософів цього сказати не можна. Репресії відчули саме викладачі філософії — як у педагогічному, так і політехнічному інститутах.
«Істина» Муляви: збиралися у філармонії, бувало, на... горищі
Викладачем філософії у педагогічному працював на початку 90-х Володимир Мулява. Він створив міський клуб «Істина». Його учасники найчастіше збиралися у колишній будівлі обласної філармонії, нині там синагога.
З Володимиром Мулявою (крайній ліворуч) автор публікації спілкувався у нього на квартирі. На той час він проживав у Києві. Після проголошення незалежності наш земляк займатися виховною роботою у війську. Після завершення служби залишився у столиці. Організувати зустріч з ним допоміг вінницький підприємець Володимир Лизунов. Він також брав участь у розмові. На жаль, нема вже серед живих Володимира Муляви. Світла пам'ять патріоту.
«Кадебісти пасли нас постійно, — говорив тоді під час зустрічі співрозмовник. — Ми про це знали. Тому завжди мали письмовий план нашого зібрання. Для прикриття. Там було написано одне, а говорили про інше, обмірковували, як Україні вирватися з обіймів так званого старшого «брата».
На одному із зібрань вирішили створити громадську організацію Народний фронт за перебудову. Установчі збори провели у вже згаданій філармонії. Було це ще у листопаді 1988-го. Участь в організації зголосилися взяти сусіди з Хмельниччини. Тому назвали її «Подільський Народний фронт за перебудову». Керівником обрали Володимира Муляву. Хмельницьке «крило» очолив Микола Сіренко, а Вінницьке — Олександр Нижник, викладач філософії політехнічного інституту. Саме він передавав документи на реєстрацію. Пізніше на базі організації створили обласний Народний Рух.
Андрій Мислінський, тодішній викладач філософії педагогічного, згадує випадок, коли засідання клубу провели на...горищі житлового будинку. Каже, так склалися обставини. Треба було терміново обговорити важливе питання. «Замели» сліди..."Володимир Савович не шукав комфорту, для нього важливим була істина. Неспроста назвав атк клуб...».
Студенти на руках занесли викладача в аудиторію
Як тільки Нижник подав документи і про це дізналися в обкомі партії, до політехнічного інституту надійшла вимога звільнити викладача з роботи.
Володимир Мулява згадував, що він обійшовся так званим «виховним судилищем», але залишився працювати. З Нижником обійшлися інакше.
Врятували викладача студенти. Розпочали бунт: вечірній факультет перестав ходити на лекції, інша група організувала акцію протесту з вимогою поновити викладача, збирали підписи до Міносвіти, куди мали намір їхати, як вони говорили, добиватися справедливості.
Про бунт вінницьких студентів писали центральні газети, інформацію передало Радіо Свобода.
Керівництво закладу знову скликало Вчену раду. Довго тривало обговорення. Зрештою, ухвалили рішення поновити викладача філософії Нижника на роботі.
Як згадував Мулява, студенти на руках занесли викладача до аудиторії. Весь час, поки тривало засідання, приблизно 200 студентів чекали під дверима. Коли вийшов Нижник з усмішкою на обличчі, вони все зрозуміли, підхопили на руки і так занесли в аудиторію.
Тим часом у педагогічному також відбулася розправа над філософом Андрієм Мислінським і викладачем наукового комунізму Сергієм Бурлєєвим. За що?
— Студенти запитували про нашу організацію Народний фронт, хотіли знати більше про неї, — каже Андрій Мислінський. — Запропонували зустрітися після занять. Зібралася повна аудиторія. Зустріч відбувалася на третьому поверсі в головному корпусі. Через деякий час двері відчинилися і на порозі побачили міліцію. Без будь-якого попередження нас з Сергієм схопили під руки і вивели з аудиторії. Одразу попередили: якщо будемо пручатися, завезуть у відділок, а там вже буде розмова по-іншому.
За словами співрозмовника, їх завели в інше приміщення, допитали, склали протокол, документ передали до суду. Бурлєєва оштрафували на 300 рублів, Мислінського на 200.
— При моїй тодішній зарплаті у 112 радянських рублів це були великі гроші, — говорить Андрій. — Щоправда, члени Руху скинулися і зібрали для нас суму штрафу. Перед тим до мене приходили описувати майно, бо не мав чим заплатити.
Як стверджує співрозмовник, «пресували» також студентів, учасників зустрічі. Їх з аудиторії не випустили, поки не переписали прізвища, адреси.
— Щоб їх не звільнили, ми організували акцію протесту, — говорить Мислінський. — Відбувалася вона на подвір’ї біля нового корпусу. Прийшли представники усіх факультетів, крім іноземних мов. Подумали, що їх не відпускають викладачі. З групою активістів піднялися на поверх факультету. Зайшли в аудиторію з прапорами. Але навіть після розмови ніхто з них так і не долучився до акції. Наше зібрання мало значний резонанс. Думаю, це завадило керівництву закладу застосовувати які-небудь заходи до студентів.
Голодування тривало 57 днів
Найбільш тривалою у часі і найбільш масовою акцією, яку провів Народний рух у Вінниці було політичне голодування на майдані перед міськрадою. Про нього Мулява повідомив під час мітингу Руху у червні 1990 року. Було це у сквері Козицького, так тоді називалася нинішня Європейська площа.
— Ми ставили перед владою вимоги, а перед собою мету добитися їх виконання, — говорив Мулява під час нашої зустрічі. — Інакше для чого було все затівати?
Його відмовляли голодувати. Казали, що це зашкодить здоров’ю. Дружина не стримувала сліз.Та він наважився. Зізнавався, що не міг передбачити такого значного резонансу. Підтримати голодувальників приходили сотні вінничан. Інколи їх збиралося ще більше. «Рухівці», які встановили намети перед міськрадою, отримували телеграми з різних міст. До них приїжджав Левко Лук’яненко. Про голодування у Вінниці писали в центральних газетах, говорили по радіо…
— Спершу нас намагалися розігнати силою, потім не звертати увагу, — говорив Мулява. — Але людей на площі збиралося стільки!.. Зрештою, влада змушена була піти на переговори. Відбувалися вони у залі обласної ради. Розмову транслювали на площу, де зібралися сотні людей. Після підписання угоди, де влада зобов’язувалася виконати наші вимоги, ми припинили голодування.
30 років Незалежності: хроніка подій у Вінниці
1990 рік, 10 червня. У Вінниці у сквері імені Козицького (нині Європейська площа) відбувся мітинг Народного Руху «КПРС, витягни руки з народної кишені!», де оголосили про початок політичного голодування, що тривало на площі перед міськвиконкомом 57 днів.
21 жовтня. Активісти пронесли центральною вулицею міста синьо-жовтий прапор і встановили на площі перед міськвиконкомом. Виготовила полотнище активістка Лариса Корнієнко.
1992 рік, 20 травня у Вінниці демонтували пам’ятник Леніну на головній площі міста.
1993 рік, травень. Вінницю відвідав Президент Польщі Лех Валенса.
Виконком Вінницької міськради ухвалив рішення про запровадження свята «День міста». Відтоді його відзначають щороку у третю неділю вересня.
1996 рік. Центральну вулицю Вінниці Леніна перейменували на Соборну на честь п’ятої річниці Незалежності держави.
1998 рік. На заводі «Форт» розпочали випуск вітчизняних пістолетів однойменної марки — «Форт».
2000 рік, листопад. Внаслідок природних катаклізмів, обледеніння, без електрики залишилося 90% населених пунктів, повалено 88 тисяч опор ліній електропередач, зупинила роботу Ладижинська ТЕС, припинено рух транспорту на дорогах, які були вкриті льодом.
2001 рік. Вінницький дитячий танцювальний колектив «Барвінок» став переможцем Міжнародного конкурсу «Слов’янський базар-2001» у Вітебську (Білорусія).
2002 рік, вересень. Невідомі вчинили вибух у маршрутці у Вінниці, загинула 54-річна пасажирка. У травні наступного року такі само вибухи сталися ще у двох маршрутках, опіків зазнали десятеро пасажирів, одинадцята загинула. Розслідування страшних злочинів не встановило винних.
2003 рік. Розпочато забудову нового мікрорайону «Поділля», де дотепер зводять будинки, якість житла тут одна з найкращих у місті.
2004 рік. Під час Помаранчевої революції вінничани підтримали Віктора Ющенка.
2007 рік, січень. У Варшаві охрестили двох братів-близнюків вінничанки Людмили Ратинської. Хрещеним батьком став Президент Польщі Лех Качинський.
2008 рік, серпень. На літніх Олімпійських іграх у Пекіні золоту медаль з багатоборства здобула вінничанка Наталія Добринська.
2011 рік. У Вінниці на річці Південний Буг відкрили найбільший річковий світломузичний фонтан.
2014 рік. У Києві під час Революції Гідності загинули історик Максим Шимко з Вінниці, залізничник Леонід Полянський та підприємець Валерій Брезденюк зі Жмеринки.
2016 рік. У Вінниці декомунізували назви 135 вулиць, провулків, парків. На теренах області змінили назви 20 населених пунктів.
Читайте також:
«Жовту частину пошила з гардини…» Як у Вінниці уперше піднімали синьо-жовтий прапор
Заяви Горбачова, та щоденник жнив — що ми знайшли в газетах за 23-27 серпня 1991 року
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
