«Ми це зробили для наших Героїв»: з ініціативи вінничанки у Португалії створено центр для військових
- Ірина Давидовська багато років проживає у Португалії, але з вінничанами постійно підтримує контакти.
- На початку великої війни створила асоціацію допомоги українцям — HELPUA.PT.
- З її ініціативи українській громаді у Португалії вдалося створити центр для реабілітації наших захисників.
- Історія його народження настільки вражає, що попервах не віриться, що все це можливо.
- Чому? Хто ще з вінничан причетний до такої потрібної справи?
- Читайте матеріал журналіста «20 хвилин» з далекої Португалії.
Реабілітаційний заклад назвали Fenix UAPT. Він має сім приміщень, може прийняти на оздоровлення одночасно понад 50 осіб, є перспектива збільшити їх кількість. Одну з будівель відвели під фізіотерапевтичні кабінети, в іншій створили спортивну залу з тренажерами.
У найбільшій будівлі знаходяться кімнати для проживання, кожна на одну-дві особи. Всі вони з меблями, холодильником, кондиціонером, телевізором, санвузлами. Відпочити можна у камінній залі. У бібліотеці багато українських книг. Є навіть капличка.
Перші 16 військових з України уже прибули на оздоровлення.
Розповідаємо, як наші земляки у далекій країні підтримують тих, хто отримав поранення на війні з російським агресором.
Неспроста назвали "Фенікс"
Реабілітаційний центр Fenix UAPT розташований неподалік від містечка Фатіма. Воно є центром християнського паломництва. На міській площі біля величного храму щодня збираються паломники з різних країн світу. Служба триває до пізнього вечора.
Наші Герої також побачать святиню. Тільки згодом. Поки що вони адаптуються після дороги і приймають необхідні процедури.
Військові зізнаються, що почуваються комфортно. Їх тішить те, що нема проблем з мовою: волонтерами у Центрі працюють представники української діаспори. На кухні харчі готують також українці, які проживають у Португалії.
У вирішенні багатьох питань допомагає згадана вінничанка Ірина Давидовська (друга праворуч) вона голова правління асоціації HELPUA.PT. Керівник асоціації — Роман Куртиш (крайній справа), підприємець, він з Новодністровська Чернівецької області. Завдяки їхньому тандему вдалося зробити те, що спершу здавалося неможливим.
Пані Ірина у Португалії уже багато років. Освіту здобувала у Вінницькому медичному коледжі імені академіка Заболотного. Нині працює в одному зі шпиталів Лісабона. Каже, у Вінниці має багато знайомих. Дотепер підтримує з ними контакти.
Наша землячка надзвичайно активна. Це було видно під час відкриття Центру.
Як сказав ще один вінничанин Віталій Шевчук (крайній ліворуч), активіст української громади, цій жінці не потрібен мікрофон. Якщо треба, вона скаже так, що всі почують. Відколи триває війна, вона організовує допомогу військовим, їхнім родинам, дітям. Невдовзі після 2014 року створила благодійну організація «Янгели милосердя», з початком повномасштабного вторгнення зареєструвала асоціацію HELPUA.PT. Почали з того, що організували шість авіарейсів з українцями, які рятувалися від російських ракет. Забирали їх з польського міста Люблін і літаком перевозили до Лісабона. По прибуттю шукали можливість розмістити їх тут, у Португалії.
«Це було непросто, — згадує ті дні пані Ірина. — Зрозуміло, що допомагала наша українська громада. Чи не найбільше тоді підтримав друг мого сина Роман Куртиш. Він у Португалії уже 20 років. Роман добився зустрічі з президентом Португалії Марселу Ребелу де Соуза. Зробив це разом зі своїм португальським другом, якого звати Анжело Нето. Після тієї зустрічі глава португальської держави розпорядився організувати авіаперельоти. Без його вказівки ніхто б цього не зробив. Так почалася наша співпраця».
За словами співрозмовниці, приватне підприємство пана Романа навіть оплатило заправку літака на перший авіарейс.
Пані Ірина уточнила, що разом з Романом Куртишем працює ще один наш земляк, вінничанин Олександр Присяжнюк. Вони разом заснували підприємство з промислового альпінізму.
«Ви не повірите, пан Роман продав будинок, а отримані кошти витратив на створення Центру, — продовжує Ірина Давидовська. — У нього з дружиною троє малих дітей. Нині винаймають квартиру».
Співрозмовниця сказала таку фразу: «Коли ти робиш добру справу, знаходяться люди, які готові тобі допомогти». Вона в цьому переконалася особисто.
«Після того, як ми організували перевезення українців шести авіарейсами, задумалися над тим, чим ще могли б допомогти, — продовжує пані Ірина. — Я розуміла, що на війні буде багато поранених, яких слід лікувати, а потім оздоровлювати. Я ж медик за фахом. Саме тоді в мене виникла ідея створити Центр реабілітації. Щоправда, й гадки не мала, що нам вдасться виконати таку велику роботу!»
Під час відкриття Центру Роман Куртиш передав Ірині Давидовській подяку від одного з військових підрозділів. Жінка не стримала сліз.
«Ми це зробили! — емоційно сказала вона. — Зробили заради наших Героїв. Слава Україні! Слава нашим Героям!».
Пані Ірина обійняла Романа Куртиша. Її слова так само до сліз розчулили декого з присутніх на подвір’ї «Фенікса» де відбувалася церемонія відкриття.
Колись тут був монастир
«Коли ти робиш добру справу, знаходяться люди, які готові допомогти», — ці слова Ірина Давидовська повторила ще раз під час розповіді про те, як їм вдалося отримати одразу сім будівель.
Каже, одного разу в офіс асоціації приїхала португальська підприємиця на ім’я Жулія. Вона привезла генератори для українців.
«На прощання жінка запитала, яка нам ще потрібна допомога, — продовжує розповідь пані Ірина. — Поділилися з нею планами про створення Центру реабілітації. Сказали, що шукаємо приміщення. Гостя дістала телефон, відкрила і показала нам фото будівель. Запитала, чи влаштують вони нас, адже будинки перебували у занедбаному стані. Жулія повідомила, що її родина викупила у свій час ці будинки, у яких раніше знаходився монастир. Відремонтувати не вдалося. Відтоді вони 20 років порожні».
Жінка сказала, що готова передати їх в оренду українцям.
«Коштів за оренду не буду брати, — додала сеньйора Жулія. — Так наша родина підтримає українців, які постраждали від війни».
Два роки тривали ремонтні роботи. На них працювали представники української громади з різних куточків Португалії. Шукали спонсорів. Найбільше грошей надало підприємство Романа Куртиша і нашого земляка Олександра Присяжнюка.
«Ваш земляк, а мій партнер, нині керує справами фірми, а я повністю віддався роботі зі створення Центру, — ділиться думками пан Роман. — Простіше кажучи, він заробляє гроші, а я їх витрачаю». Співрозмовник звертає увагу, що мають велику територія, отож, є можливість розширити Центр, були б кошти. «Ми підрахували, що загалом можна було б розмістити до 200 осіб, — каже пан Роман. — Тоді б військові могли приїжджати з дружинами, дітьми, рідними людьми. Реабілітація мала б кращий ефект. Все це у наших планах».
Медичну допомогу у Центрі надаватимуть лікарі місцеві, а також українські, які приїхали разом з військовими, ще один лікар прибув з Америки. Підписали угоду з одним з медичних закладів Португалії, а також Першим медичним територіальним об’єднанням Львова.
Я не став запитувати, скільки грошей витратили на ремонт. І не тільки на ремонт. Закупили фізіотерапевтичне обладнання, меблі, інші речі, потрібні для Центру. Навіть зовні видно, що кошти немалі. На одному з португальських сайтів випадково знайшов цифру — 700 тисяч гривень! Саме стільки грошей українська громада затратила на на створення реабілітаційного закладу для захисників країни. Щоправда, цифра наведена без посилання на керівників Центру.
Португальський генерал назвав їх Героями
На відкриття центру Fenix UAPT запросили представників української громади, португальців, які підтримували створення закладу, В центрі увагу були наші захисники. Їх знімали чотири португальські телевізійні канали, брали інтерв’ю журналісти з Інтернет і друкованих ЗМІ, з ними фотографувалися. Їм тиснув руки генерал португальської армії на прізвище Педру Сардінья. Під час розмови називав їх Героями.
У ці дні відбувається чемпіонат Європи з футболу, наші військові отримали у подарунок футболки з логотипами збірної Португалії з футболу.
Серед військових, які прибули на реабілітацію, не було тих, хто родом з Вінниччини.
«На фронті мало хто запитує один одного, звідки ти, — сказав у розмові з автором публікації боєць морської піхоти Артем, він на інвалідному візку. — Ми називаємо один одного словами «побратим» або «друг».
Співрозмовник поділився враженнями, зазначив, що ніхто з хлопців не очікував такої щирої зустрічі і таких прекрасних умов. «Все супер!, — каже Артем. — Починаючи із зустрічі в аеропорту, і тут, у «Феніксі все прекрасно».
Наші земляки подарували картини, книги й ікону
У Центрі реабілітації, як і в аеропорту, військових зустріли українці. «По дорозі я все думав, як ми будемо спілкуватися, якщо не знаємо португальської, — говорить один з військових. — А тут, як вдома, всі говорять на українській — і волонтери, і працівники на кухні, та й харчі наші, українські, не треба буде звикати до їжі іншої кухні. Словом, все супер! І навіть краще».
Пісні теж звучали українські. Імпровізований виступ підготували волонтери, у яких гарні голоси. Їм акомпанував на баяні наш земляк Віталій Шевчук.
Пан Віталій розповів, що він родом з села Ободівка Тростянецької громади. Знайомий порадив поїхати відпочити у Португалію. Там працював син знайомого. Чоловік скористався порадою і… залишився у цій країні.
Пан Віталій передав для реабілітаційного закладу картину свого брата заслуженого художника України Анатолія Шевчука. Робота називається «Наш Крим». До окупації півострова художник проживав у Севастополі. З часом переїхав до Львова.
«Раніше я привіз ще дві картини Анатолія, — каже пан Віталій. — Він перейнявся тим, що ми тут робимо, і виявив бажання також долучитися. Обіцяв ще намалювати картини для тих, хто буде проходити оздоровлення у «Феніксі». Буде своєрідна виставка. Це те, що теж потрібно нашим хлопцям, бо зцілює душу».
Віталій Шевчук мав ще один подарунок. Він для бібліотеки. Це — книга його землячки Світлани Баламут «Тростянець крізь призму часу» з автографом авторки.
Вінничани Валентина і Валентин Педоруки принесли ікону, її виставили в капличці.
«Візьміть відпустку і поїдьте в Україну»
Серед тих, хто виступав на відкритті «Фенікса», була Тереза Леал Куелью, депутатка Португальського парламенту двох скликань у 2011-2019 роках.
Її слова особливо вразили нас, українців. Ось що вона сказала:
«Тільки після поїздки в Україну я переконалася, що європейські й українські цінності спільні, тому їх потрібно захищати. Беріть відпустку, поїдьте в Україну, щоб зрозуміти, чому ця країна потребує нашої підтримки».
«Феніксу» потрібна підтримка
Створений Центр реабілітації не має державного фінансування. На його утримання потрібна підтримка. Для тих, у кого є можливість це зробити, повідомляємо реквізити:
HOLDER NAME: Ukrainian Refugees
UAPT NIB: 003300004565756438105
IBAN: PT50003300004565756438105
SWIFT: BCOMPTP.
Читайте також:
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
