«Мертві не встануть прибирати цвинтар». Хочуть показувати туристам місця давніх поховань

Перетворити старе кладовище з камяними хрестами на туристичний обєкт планують у селі Дзигівка, розпочали з розчищення від чагарників і дерев, працювали майже 70 людей.

• Розчистили старі цвинтарі у селах Стіна і Дзигівка.
• Хто організував толоку і ставить за мету перетворити місця давніх поховань на туристичні об’єкти?

Спершу він збирав ентузіастів у столиці. Вони вирушали в один із населених пунктів і прибирали старі кладовища, ті, на яких є давні кам’яні хрести. В народі такі цвинтарі називають козацькими.

Тепер він діє по-іншому — до прибирання залучає місцевих. Так зробив недавно у двох селах нашої області: Стіна колишнього Томашпільського району і Дзигівка, що на Ямпільщині.

Про те, як відбувалася робота у селі Дзигівка, журналісту «20 хвилин» розповіли її учасники. Від них дізнався про ентузіаста, який залучає  людей до збереження своєї історії — розчищення старих кладовищ.

Це — Роман Маленков, засновник краєзнавчого сайту і ГО «Україна Інкогніта».

Названа організація реалізує проект «Старовинні цвинтарі України», створила карту кладовищ із давніми кам’яними хрестами, таких позначили на карті уже понад 700.

«Кам’яні хрести на цвинтарях це справжні витвори народного мистецтва, —  каже пан Роман. — Їх треба показувати сучасникам. Але спершу слід віднайти такі кладовища, розчистити їх від чагарників». Ентузіаст говорить: «Народ, який має на кладовищах мистецькі шедеври, — великий народ».

Пан Роман запрошує небайдужих долучатися до проекту, надсилати фото старовинних цвинтарів з кам’яними хрестами. Він припускає, що таких в Україні є приблизно 20 тисяч.

«Всі пруть в Бушу…»

У Дзигівку Роман Маленков приїхав разом зі своїм товаришем. Майже 70 місцевих зібралися, аби стати до роботи на розчищенні старого кладовища. Як сказав один з чоловіків, мертві не встануть з могил прибрати на цвинтарі, це маємо зробити ми, бо ж там лежать наші предки. Люди привезли мотокоси, мотопилки, приїхали тракторцем з причепом, принесли топори і сокири. Організував їх староста села Дзигівка Анатолій Лампіга, який також працював разом з усіма.

Найстаршому з тих, хто прийшов на кладовище, 86 років. Він, Дмитро Блоха (на знімку), старався на рівні з  іншими. Одна з жінок прийшла разом з 10-річним хлопчиком, він теж допомагав дорослим, дитина виносила зрубане гілля.

До місцевих долучилися представники ГО «Ямпільщина туристична», відділу культури і туризму Ямпільської міськради, працівники старостату разом зі старостою Анатолієм Лампігою. Толоку провели в неділю. Незважаючи на вихідний день, уже о пів на десяту ранку приступили до роботи. Працювали до 13-ї. Втомилися.

Старий цвинтар знаходиться на виїзді з Дзигівки у напрямку сусіднього села Безводне. Кажуть, раніше він був за селом, тепер до крайньої хати — рукою подати. Розчищити всю територію цвинтаря не вдалося. Домовилися зібратися ще раз, аби завершити роботу.

На учасників толоки чекав смачний обід. Його приготували місцеві підприємці. Були навіть голубці, вареники, м’ясні страви. Дехто з господинь також долучив до столу наїдки, приготовлені вдома. Обідали під відкритим небом.

«Толока об’єднала людей, — розповіла журналісту «20 хвилин» Мирослава Марченко, голова ГО «Ямпільщина туристична». — Це було видно під час роботи, це відчувалося, як вони спілкувалися між собою. Хтось знайшов могилу своєї прабабусі, а хтось прадіда. Інформація одразу розійшлася серед присутніх.

Нині люди стали активніше цікавитися своїми родовими коренями. Більше хочуть знати про своїх предків, розшукують їхні могили».

Під час обіду говорили про те, як старий цвинтар може стати туристичним об’єктом. У селі є ще давнє єврейське кладовище. Обидва місця поховань могли б привернути увагу приїжджих. Кладовища треба облагородити, зареєструвати у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України. Подавати на реєстрацію буде Роман Маленков. Він поділився своїми задумами. Першим його завданням є розчищення цвинтаря від чагарників, далі включення до Державного реєстру памяток, для цього треба буде зібрати необхідні документи, встановити межі і розміри кладовища. Після цього перетворити цей простір на культурно-туристичний об’єкт.

Дзигівчан зацікавили такі плани столичного гостя. Вони висловлювали думки, про те, що їхнє село могло б вабити туристів ще деякими об’єктами. У них є старий млин, за селом ціла долина підземних джерел цілющої води. Славиться Дзигівка майстрами приготування м’ясних виробів, серед яких найбільш відомим є «Шіхманська ковбаса» (назва від прізвища того, хто її почав готувати – Авт.). Тут вміють готувати смачну бринзу, тверді сири, випікають у печах хліб «на черені».

«Всі пруть у Бушу, —  кажуть місцеві. — Наше село обминають. Так само сусідню Клембівку проїжджають без зупинки. Але ж ми теж маємо що людям показати. Буша довго напрацьовувала свою славу, «прибивала» туристів. Треба й нам старатися».

Ходити і розглядати можна годинами  

Гість з Києва, уже згаданий Роман Маленков, розповів дзигівчанам, що про їхній цвинтар писали ще у 1916 році.  Бо він дійсно унікальний. Тут сотні хрестів різних стилів, виготовлених майстрами-каменотесами. Завдяки їх унікальності, фото надрукували у збірнику «Кустарніе промьісльі Подольськой губернии». Розмістили світлину у розділі, присвяченому каменорізному промислу Поділля.  

Архівна знахідка привернула увагу Романа Маленкова. Під час розмови з місцевими він зізнався, що раніше уже приїжджав у село. Був на старому кладовищі. Непросто було продиратися крізь хащі чагарників і дерев до могил, аби розгледіти кам’яні хрести. Тоді й виникла ідея організувати толоку. Чоловік не приховував, що дзигівчани приємно вразили його своєю активністю, небайдужістю.

Слухаючи дослідника, люди зрозуміли, що кладовище у їхньому селі — це не просто могили предків, це ще й історична та культурна пам’ятка минулого.  

Як зазначив Роман Маленков, тут можна ходити годинами, розглядаючи роботи  каменотесів, бо це справжній музей сакральної культури. Деякі написи на могилах дають можливість отримати інформацію про історичні факти минулого. «Здесь покотися дочь начальника почтово-телеграфного учрежденія Євгенія Івановна Гервасієва, 1903-1912».

«Ми не вміємо читати скульптури, це я переконалася під час спілкування з Романом Маленковим, — ділиться думками Мирослава Марченко. — Він так цікаво, зі знанням справи розповідав про кам’яні хрести, біля яких ми зупинялися! Кожна деталь на них має своє значення. На одних бачимо зображення Ісуса Христа, на інших янголів у смутку, зустрічалося зображення голуба, це символ святого духа. Дізналася, що зображення черепа символізує першу людину на землі Адама. На скульптурних зображеннях, які бачимо на кам’яних хрестах, відтворено Святе письмо, всі страсті Христові. Тільки ж ми не вміємо читати, не розуміємо цих символів. Недарма кажуть, що кожна освічена людина повинна знати Біблію».

На переконання співрозмовниці, екскурсії на старі кладовища могли б бути цікавими для кожного. Але тільки тоді, коли б їх проводила знаюча людина.

«Якби так сталося, що пан Роман виявив бажання провести для нас екскурсію по старому кладовищу, я впевнена, що охочих виявилося би набагато більше, ніж тих, хто прийшов на толоку, — каже одна з місцевих жительок пані Ганна. — Тільки перед тим треба написати оголошення, щоб люди знали про це. Можна й учнів зі школи приводити, але теж з людиною, яка знається на символах, які бачимо на хрестах».

Хрест, схожий на силует людини

У селі Стіна, коли розчищали старий цвинтар, знайшли найдавніше поховання, датоване 17 століттям. У Дзигівці на одному з хрестів вибита дата 1810 рік, на іншому 1812 рік. Це найстаріші могили на місцевому цвинтарі.

Кладовище у селі Стіна розчистили від чагарників місцеві жителі, працювали приблизно 60 людей, серед них  був Роман Маленков, керівник ГО "Україна Інкогніта", автор проекту "Старовинні цвинтарі України".

Ще далі у глиб років віддаляють нас могили на некрополі у селі Буша цього ж Ямпільського краю. Тут цвинтар теж називають козацьким. На ньому є поховання кінця ХVI  — початку XVIII століття.

До речі, це одне з небагатьох в Україні і єдине на Вінниччині кладовищ, внесене до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Тобто воно має статус культурної пам’ятки, яку держава бере під свою охорону.

Хто побуває тут, звертає увагу на один з кам’яних хрестів незвичної форми. Його ще називають «ключ Землі». Виготовлений з каменю у формі силуета людини із зображеннями ангелів. Кажуть, існувала традиція зображувати у такий спосіб когось із великих достойників або святого, якого обступають ангели з усіх боків.

«Для нас це було шоком»

Старими кладовищами не цікавляться ні місцеві мешканці, ні держава. У цьому переконався голова ГО «Україна Інкогніта», коли розпочав створювати реєстр давніх некрополів. Нагадаємо, організація реалізує проект «Старовинні цвинтарі України».

Створили проект сайту, де можна було б побачити мапу таких кладовищ та дізнатися про них інформацію. Подали на конкурс проектів Українського культурного фонду» (УКФ).

Знаєте, що їм відповіли? «Ваш проект не містить суспільної цінності», — це фрагмент відповіді з УКФ.

«Для нас це було шоком, — написав з цього приводу пан Роман. — Як можна так зневажати своє минуле? Так само байдуже до старовинних цвинтарів Міністерству культури. Все одно будемо продовжувати експедиції і здійснювати облік таких об’єктів. Кошти на пальне донатять благодійники, читачі сайту «Україна Інкогніта».

У кого є можливість підтримати ентузіастів збереження пам’яті нашого минулого, повідомляємо номер картки для переказу коштів: ПриватБанк — 4149 6293 1537 9685.

Читайте також:

«Ви що зовсім здуріли? Як це можна не дзвонити у храмі за вбитим солдатом?». Скандал з похованням воїна у Лісовій Лисіївці

Поліція вже встановила особу неадекватної жінки, яка нецензурною лайкою ображали ЗСУ та українців

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.