«Старша дитина залишилась без нічого». Дружина загиблого захисника бореться за виплати для дітей

• Мешканець Лука-Мелешківської громади Олександр Ремарчук в перші дні війни повернувся з-за кордону та пішов добровольцем на війну.
• 5 вересня 2022 року Герой загинув на Херсонщині.
• Дружина загиблого захисника Олена, яка нині з двома доньками мешкає у Польщі, до цього часу у судах бореться за виплати дітям.

5 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Білогірка Херсонської області під час виконання бойових завдань загинув житель Лука-Мелешківської громади Олександр Ремарчук. Захиснику було 45 років. В нього залишилися дружина, з якою прожив у шлюбі 24 роки, дві доньки. 

Олександр Ремарчук — один із небагатьох українців, хто в перші дні повернувся із з-за кордону, де проживав останні шість років, та добровольцем пішов захищати рідну Україну від російської навали.

Скоро буде три роки, як захисника немає серед живих. А його дружина досі бореться за виплату одноразової грошової допомоги для двох доньок. Ми зв'язалися з жінкою, яка нині мешкає у Польщі, і вона розповіла про чотири судових засідання і відмови у виплатах.

З Польщі на війну

Олександр Ремарчук родився в 1977 році. Навчався на істфаці педуніверситету, за фахом не працював, але весь час мав роботу. Одружився, народилися доньки Аліна і Олександра. Потім переїхав на заробітки до Польщі, вслід за ним і дружина Олена. До повномасштабного вторгнення родина мешкала за кордоном, старша донька там навчалася.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр Ремарчук вирішив повернутись на Батьківщину і захищати її від ворога.

— У березні 2022 року чоловік поїхав добровольцем на Україну, — розповідає Олена. — Одразу ж потрапив в 35-ту десантно-штурмову бригаду, військова частина  А0216. Вони стояли спочатку біля Молдови, потім в Одесі, Херсоні. При штурмі височини, біля села Білогірки, багато захисників полягли, в тому числі і мій чоловік. Від поранення йому посікло ноги і від крововтрати він помер.

Вінничанин загинув 5 вересня 2022 року. Про це родина дізналася лише 9 вересня у побратимів. Дружина із старшою донькою одразу придбали квитки до України. Похорони відбулися 19 вересня. 

Згодом жінка з двома доньками знову повернулися до Польщі. Олена і нині там працює.

Старшій виплат немає, меншій — частину заморозили

За законом, членам родини загиблого військового мають виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 15 мільйонів гривень, і її розмір розподіляється на кожного члена сім'ї.

В родині Ремарчуків виплату розділили між п'ятьма особами: батьками загиблого воїна, дружиною і двома доньками. Якщо дорослі отримують виплати регулярно, то донькам захисника не так пощастило. Менша Олександра отримала лише сім виплат. 

— Молодша Олександра навчалася в університеті, вона отримувала пенсію по втраті годувальника, — розповідає Олена. — Але їй не виплачували допомогу 1.5 роки. При тому, що я і батьки чоловіка отримували.  Потім 6 місяців вона її отримувала і зараз знову нічого не платять. Вже четвертий місяць перерозглядають справу, ані листа, ні повідомлення не отримували. В військоматі теж нічого не знають, чекаємо роз'яснень. Їй на момент загибелі батька було 18 років, вона навчалася за кордоном.

 Старша Аліна взагалі нічого не отримала. Дівчина, після навчання за кордоном, у 2024 році закінчила Львівський університет культури і мистецтв.

— Зі старшою донькою Аліною теж проблема, але їй виплати вже певно ніхто і не видасть. Нещодавно був четвертий апеляційний суд і нам відмовили. На момент загибелі батька їй було 22 роки. Вона подала документи на магістратуру Львівського університету культури і мистецтв, документи були зареєстровані в єдиному державному реєстрі 2 вересня 2022 року. Чоловік 5-го загинув, лише через чотири дні про це дізналися. Але у зв'язку з війною в університеті навчання почалося з 1 жовтня. Тобто, на момент загибелі донька була зарахована у вузі, проте студенткою ще не стала, але ж це не її вина. А 11 жовтня їй виповнилося 23 роки.

Поки Олені з частини і Міноборони прийшли документи, що дійсно чоловік загинув при захисті Вітчизни, то вже був листопад.

— Заднім числом Аліні, нашій старшій доньці, пенсію за тих 11 днів не будуть нараховувати. У виплатах теж відмовили — у суді аргументують, що вона не студентка. Хоча ми подавали на неї документи, як на студентку, далі — як на утриманку, оскільки батько передавав їй кошти з фронту, а це більше 200 тисяч гривень. Ці гроші пересилав  на її ім'я і карту особисто, дарував подарунки, платив за навчання.

Судові засідання тривають, а дитяча частина виплат не розділена, заморожена. 

— У вересні вже буде три роки після смерті чоловіка. Якщо вони ці кошти не видадуть дітям, то розділять між трьома дорослими, а діти знову нічого не отримають. Молодша донька сім місяців отримувала виплату, в грудні 2024 року перестали і пояснень не дали. Старшій доньці не виплачують, бо вона була повнолітня, і на момент загибелі чоловіка не являлась студенткою.

Справа у тім, що до серпня 2022 року був закон, що повнолітні мали право на цю допомогу, потім його відмінили. З березня 2024 року повнолітні діти знову отримали право на одноразову грошову допомогу. Але закон не має зворотньої сили, тому діти, які потрапили в цей проміжок — нічого не отримують. Тобто, старша дитина залишилась без нічого і менша отримала лише часину виплат.

Коментар адвоката

За коментарем стосовно даної ситуації ми звернулися до вінницької адвокатки Наталі Опольської.

— Інколи норма права прописана недосконало. У зв’язку з чим при дослівному трактуванні норми закону може бути обмежено право людини. На наш погляд, у даному випадку для захисту свого права все ж таки варто звернутися до Верховного Суду, адже ситуація дуже неоднозначна.

Позивачі обрали вірний спосіб захисту свого права через доведення факту перебування доньки на утриманні. Вважаємо, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що право на пенсію у разі втрати годувальника є суб’єктивним правом.

Структура суб’єктивного права включає в себе право суб’єкта на власні дії, право на вимогу відповідної поведінки від зобов’язаних осіб і можливість захисту. Вбачається, що наявність права і реалізація права не тотожні поняття. В особи може бути право на пенсійне забезпечення, але чи його реалізовувати (право на власні дії) — це вибір особи. 

Закон встановлює, що студенти, які навчаються за денною формою навчання у навчальних закладах, у тому числі у період між завершенням навчання в одному та вступом до іншого, мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не більш як до досягнення ними 23 років. Утриманцями ж вважаються члени сім’ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника. Відтак, у даній ситуації вбачається, що у старшої доньки було право на пенсію у разі втрати годувальника, оскільки вона була студенткою, яка не досягла віку 23 років.

Однак, закон не прив’язує визнання утримання саме до реалізації права на пенсію, а вказує, що факт утримання доводиться наявністю цього права. 

Вважаємо, що тут потрібно довести, що закон не вимагає реалізованого права, а вказує на його наявність.

Читайте також:

«Ховали, коли ракети летіли на Гавришівку»: мати захисника про сина, тіло якого вивезла в багажнику

За які порушення ТЦК та СП мають право штрафувати військовозобов'язаних? Запитали в юриста

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.