Мама через суд повернула дитину, а вона не хоче йти до неї. Сумна доля малого Влада
- У тому, що сталося, найбільше шкода дитину.
- Тітка з пелюшок вибавила хлопчика — сина своєї племінниці.
- Де була мама, яка тепер хоче забрати сина, а він не йде до неї.
- Втім, є рішення суду повернути дитину мамі.
У цій історії найбільше шкода малого Влада, так звати хлопчика. Невдовзі йому виповниться п’ять років. Дитина надзвичайно активна. Самотужки може вибратися на дерево, чи на цямриня криниці. «За ним потрібно дивитися у десятеро очей», — говорить про Влада пані Валентина. Вона тітка мами хлопчика.
Відтоді, як малого привезли з пологового відділення, він у неї, точніше, у її сім’ї. У будинку проживають ще чоловік Валентини, її донька зі своїм чоловіком, а також внучка. За словами жінки, чоловіки нині на фронті.
Чому ж мами нема біля дитини? Про це журналіст цікавився у пані Валентини, а також у мами хлопчика пані Вікторії. Їх відповіді ще більше підтвердили думку про те, наскільки складна ситуація, в якій опинився хлопчик. А могло бути все по-іншому. «Як у людей», — каже тітка.
«Вона просто йшла з дому…»
«Знаєте, скільки клопотів, з дитинкою, яка тільки народилася? Звичайно, знаєте, — говорить пані Валентина, яка з перших днів після народження хлопчика доглядає його. — Всі, у кого є діти, знають про недоспані ночі, про те, що їх вдень і вночі треба носити на руках, що малі хворіють, що їх треба лікувати, я вже не кажу про купівлю пелюшок, памперсів, сумішей для харчування… Все це лягло на наші плечі. Ми всі разом, всією сім’єю доглядали цю маленьку дитинку. Тільки мами не було біля сина».
Жінка каже, неспроста хлопчик так прикипів до нас. Тепер нікуди не хоче йти. Що йому той суд? Дитяче серце відчуває, з ким йому добре, а з ким ні. За словами пані Валентини, її дочку хлопчик називає мамою, на неї каже баба. Внучка раніше була для нього няня, так говорив на неї, тепер каже, «ти моя любіма». Буває, зірве квіточку і виглядає дівчинку зі школи. Та тільки хвіртку відчинить, а він біжить назустріч і дає їй квітку.
Ось у таких умовах Влад ріс у сім’ї тітки своєї мами?
«Де ж мама була весь цей час?», — цікавлюся у співрозмовниці. — «А ви в неї запитайте, бо ж, якщо я буду говорити, то скаже, що то все неправда. Але є ще сільська рада, є лікарі. Вони добре знають, хто цей час був з дитиною, хто приводив на медичні огляди, на щеплення… З ким дитина була у лікарні».
З пані Валентиною зустрілися в обласній Службі у справах дітей. Вона приїхала за порадою до фахівців, які знаються на вирішенні таких складних питаннях. Однак у її випадку допомогти не можуть. Є рішення суду і його треба виконувати: хлопчика треба повернути мамі, а дитина категорично відмовлється йти від тих, до кого прикипіла душею, з цими людьми вона разом з першого дня після появи на світ.
Знову цікавлюся у пані Валентини, де мама була? Чому вона після народження дитини з лікарні поїхала до тітки?
Співрозмовниця розповідає, що племінниця проживала в неї ще до народження дитини. Не знайшла спільної мови зі своєю мамою. «Її мама — моя рідна сестра, — уточнює жінка. — Думаю, причиною їхніх скандалів є горілка. Коли племінниця попросилася на деякий час до нас, не могла їй відмовити. Та й не одна вона прийшла — з чоловіком. Він приїжджий, тому свого житла не мав».
У той час, як Вікторія перебувала у лікарні, чоловік помер. Його хоронила тітка Вікторії зі своєю сім’єю. Про це дізнаюся від співрозмовниці.
Вона говорить, що у племінниці друга група інвалідності, є фізична вада руки, ноги. Самотужки вона навряд чи справилася б з немовлям. Не уявляє, як з такими вадами брала б на руки? Їй потрібна була б допомога. Таку допомогу надала тітка зі своєю сім’єю. Мама хлопчика тим часом раз-по-раз зникала з допомогу. Причому, надовго.
«Вона просто йшла з дому, — продовжує розповідь пані Валентина. — Говорила на прощання, я скоро буду і зникала на довгий час. Потім з’являлася, але затримувалася не довго і знов зникала. У якому стані, бувало, поверталася, не буду уточнювати».
Про таку поведінку мами немовляти тітка повідомляла у сільську раду. Про це знали медики, під наглядом яких перебувало немовля. Річ у тім, що хлопчик народився не зовсім здоровий.
Дитину виховувала тітка, а виплати держави на її утримання отримувала мама. Так стверджує пані Валентина. Говорить, що її сім’я витрачала власні гроші на догляд за малюком.
Їй порадили оформити опікунство. Спершу звернулися до лікарської комісії, аби медики встановили, чи мама дієздатна, чи може доглядати за немовлям. Висновок лікарів був негативний. Далі своє рішення ухвалила Служба у справах дітей: за пані Валентиною встановили опікунство над хлопчиком. Керувалися інформацією місцевого органу влади про те, що насправді вона, а не рідна мама, доглядає за дитиною.
Офіційне опікунство тривало недовго, протягом восьми місяців. Пані Валентина говорить, що племінниця дізналася про те, що кошти на дитину переказують на картку тітки. «Я його народила і ці гроші мають бути у мене», — наводить слова племінниці її тітка. Як пояснила співрозмовниця, мама хлопчика звернулася до суду з вимогою повернути їй дитину.
Що говорить мама?
Мамі Влада нині 28 років. У неї друга група інвалідності з дитинства. Вона сама про це розповіла під час розмови з журналістом. Уточнила, які має фізичні вади. Не приховувала, інколи виникають приступи хвороби, пояснила, як вони проявляються. Після 9-го класу її направили у Вінницю. Перебувала у центрі реабілітації для людей з інвалідністю «Промінь». Через 4,5 років знову повернулася додому.
Нині пані Вікторія проживає разом зі своєю мамою. До речі, їхній будинок на тій само вулиці, що й хата тітки. До сина їй рукою подати, але вона його не бачить.
«Не віддають мені дитину, — говорить жінка. — Не може допомогти ні поліція, ні прокуратура. Суд постановив, щоб Владика повернули мамі, а не вдається цього зробити». Згадує, як відбувався і чим закінчився процес передачі.
Каже, на початку листопада їй зателефонували з виконавчої служби. Попередили, що приїдуть виконувати рішення суду. Зібралися всі біля будинку тітки. За її словами, були двоє людей з виконавчої служби, двоє поліцейських, староста села, ще один сільський чоловік. Дитину вивели з дому. Оформили документ і поїхали.
Говорить, що її вирішили підвезти додому з дитиною. Їхали машиною. «Я не знала, що то машина адвоката тітки, — каже співрозмовниця. — Я була з дитиною на задньому сидінні. Тітка на передньому біля водія. У салоні знаходилася дочка тітки. Вони підвезли додому, але не віддали дитину, назад поїхали з нею. Після того я зверталася у поліцію, прокуратуру, вони тільки обіцяють, що повернуть дитину. А насправді не роблять цього. Дитина не хоче йти до мене, бо її намовили так робити, вони не допускали мене до сина».
Натомість тітка пані Валентина по-іншому розповідає про те, як передавали дитину. «Чому ми вирішили їхати разом з дитиною? — запитує вона. — Бо Владик не погоджувався нікуди йти. Кричав, що в нього є мама, до другої мами він не піде. З нами погодився їхати. Коли приїхали, вчепився за мене руками і став плакати. Ми просили його побути трохи у мами. Дитина плакала. Все це адвокат записала на відео».
По дорозі додому, малий сказав до пані Валентини: «Ти мене хотіла віддати, а я ж твій». Після цього тітка не стримала сліз. Так розповідала вона журналісту.
«Тепер мене звинувачують в тому, що не віддаю дитину, викликають в поліцію, прокуратуру, — продовжує пані Валентина. — Суд є суд, але дитина є дитина. Про неї треба думати у першу чергу».
Під час розмови додає: «Владик пропаде у такої мами, мені шкода цього хлопчика. Не знаю, чому цього не можуть зрозуміти судді. У Немирові судді знають людину, тому й вирішили не повертати дитину мамі… Плакати хочеться, коли дивлюся в оченята хлопчика і уявляю, що його чекає у тій хаті, куди його хочуть забрати».
Віддати не можна залишити
У залежності від того, де поставити кому, можна трактувати рішення судів про повернення дитини біологічній матері. Немирівський районний суд відмовив жінці у поверненні дитини. У такому випадку розділовий знак у заголовку, має бути після слів «віддати не можна». Натомість Вінницький апеляційний суд ухвалив цілком протилежне рішення — повернути дитину мамі.
Цитуємо витяг із судового рішення: «Через півтора року … перебралася жити до своєї матері, але без дитини. Тітка не віддає хлопчика матері. Тому мама змушена виборювати своє законне право на материнство та законну опіку над дитиною».
Далі ще один фрагмент із судового документа: «Хлопчик перебуває у тітки без законних підстав. Вона не тільки не віддає дитину, а й перешкоджає побаченням з нею. Тітка не є опікуном дитини, вона втратила на це право через закінчення терміну дії опікунства. Дитина прихильна до мами, з інтересом спілкується з нею у ті короткі проміжки часу, коли це вдається зробити. Про ці обставини добре відомо органам опіки, поліції. Проте ефективних засобів захисту її прав та прав її малолітнього сина ніхто здійснити не може, тому вона змушена звертатися до суду».
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у частині відмови у поверненні дитини матері, постановив повернути малолітню дитину її матері.
«Підставою для скасування судового рішення є неповне з’ясування обставин та недоведення обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими», — так записано в ухвалі Апеляційного суду.
До речі, окружний адмінсуд скасував рішення ВЛК про визнання маму хлопчика недієздатною.
Адвокат: «Повторний суд, інших варіантів у нас нема»
Адвокат Олеся Петренко, яка представляла в суді інтереси пані Валентини, мати двох дітей. Каже, не уявляє, як можна віддати дитину мамі, яка від народження не піклувалася про сина.
«Всі структури намагаються діяти, як вони кажуть, у межах своїх повноважень, але забувають інтереси дитини, а це має бути на першому плані, — говорить адвокат. — Тому намагаємося захистити ці інтереси малого хлопчика. Дитина сприймає маму іншу людину, а не ту, яка його народила. Він горнеться до тих, хто піклується про нього, хто обіймає, цілує, купує подарунки і гостинці — це елементарні прояви материнства, яких хлопчик не знає і не відчував від рідної мами».
Адвокат каже, що будуть знову звертатися до суду. Проситимуть визнати тітку опікуном дитини. Крім того, залучили органи соціального заходу, а також правоохоронців для того, аби встановити, на що мати хлопчика витрачала кошти, що їх держава виділяла на дитину.
На нашу думку, саме тому, аби продовжувати отримувати державні виплати, жінка добивається повернення дитини. Розуміє, що гроші отримує вона, а дитиною опікуються інші, то їй можуть припинити надання допомоги.
Читайте також:
«Він писав путіну, щоб той здався». Три дні буддійський монах молився за мир на березі Дністра
На 37 мільйонів гривень Вінниця купує дрони та акумулятори для ЗСУ
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Марія Куца
Надія Гонтар