Лелека повернувся на Великдень: продовження історії, як подружжя з Ямполя відновило згоріле гніздо

Віктор СКРИПНИК

Подружжя Івана та Тетяни Загробських разом із земляками відновило згоріле лелече гніздо після того, як птаху не вдалося це зробити. Чи повернеться лелека ще раз, не знали...

Продовження історії про добру справу подружжя Загробських з Ямполя.
Після того, як біля їхнього будинку на електростовпі згоріло лелече гніздо, прилетів з вирію птах.
Всі його намагання спорудити нову «хатинку» не дали бажаного результату і він полетів світ за очі.
Тим часом Загробські з допомогою земляків відновили гніздо.
Чи повернеться лелека, не знали.

Лелече гніздо на електричному стовпі видно з вікна будинку Івана і Тетяни Загробських. Про те, як вони відновлювали хатину для птахів, ми розповідали у публікації «Повертайся, друже, твоя хата готова!».

—Поставити нове гніздо це ще не все, — розповів журналісту «20 хвилин» Іван Загробський. — Головне, щоб до нього птахи повернулися. Але чи станеться це? Адже лелека бачив, що гнізда нема, то нащо йому знов сюди прилітати.

Щоранку Загробські, прокинувшись, відслоняли штору на вікні. Птаха у гнізді не було видно.

Диво сталося у великий день світлого Воскресіння Христового.

Коли вони поверталися з храму додому, ще здалеку побачили з вікна автомобіля птаха в гнізді. Їх радості не було меж!

Під’їхали ближче, пан Іван з хвилюванням сказав: «Боюся далі їхати, аби не сполохати лелеку».

Дружина Тетяна відповіла: «Чому ти маєш його злякати? Він високо».

На радощах Іван записав відео з подякою усім, хто допоміг відновити лелече гніздо.

Першим згадав зварювальника. Потім працівників комунгоспу Ямпільської міськради, які надали автовишку. Попри те, що їм не вдалося допомогти, але вони не залишилися байдужі, намагалися підняти конструкцію гнізда на верхівку стовпа. Не зробили це тому, що в автовишці не вистачило необхідної висоти.

Закріпили гніздо працівники Ямпільського підприємства електромереж. Іван Загробський наголосив, що все це люди робили у вихідний суботній день.

—Приводь уже у нову хатину свою подругу, майбутню маму-лелеку, — каже пан Іван. — Ми будемо раді бачити її. Так само радітимемо вашим майбутнім лелеченятам. Сподіваємося, їм буде добре у цій хатині. Принаймні, ми старалися, щоб саме так сталося.

Його слова, чи доброту подружжя лелеки справді відчули.