«Лелека без крила, ворон з половиною дзьоба, єнот без ока…». Родина врятувала понад сто тварин і птахів

Одного з цих коників викупили зі скотобійні - він живий завдяки притулку "Лісова казка"

• У притулку «Лісова казка» понад сто тварин і птахів.
• Тут лелеки живуть разом з косулями, совенята з сичами, дикі горлиці з папугами, а ще є 24 собаки і 45 котів, коні, ослик, лисиці, олень, морські свинки…
• Як вдається доглядати таке царство?
• Де знаходиться «Лісова казка», чи можна там побувати?
• Люди просять виставляти відео в Інтернеті, аби заспокоїти душу у час війни.

Де знаходиться «Лісова казка»? Про це підказує її назва — у лісі. На подвір’ї будинку, в якому проживають майстер лісу Іллінецького лісництва Наталія Матющенко з чоловіком, донькою, зятем і їхнім 6-річним сином. Якщо їхати з Іллінців у бік Гайсина, на трасі біля села Червоне є поворот на Хренівку. Саме сюди слід звернути з головної дороги. Адреса — село Хренівка, вулиця Лісова,11.  

Гостей приймають у вихідні

—Живемо на кордоні, — говорить пані Наталія.

 Кордон для лісівників це не тільки межа. У цього слова є ще одне значення — так називають будинок лісника, наданий йому для проживання

 — Уже понад 20 років працюю у лісництві, стільки у цьому будинку, — розповідає пані Наталія. — 23 лютого подали документи на приватизацію, а 24 почалася війна.

Каже, вона й раніше жила у лісі. Батько працював у Дашівському лісництві. Замість сусідських дівчаток і хлопчиків, як в інших дітей, у неї були білочки, зайці, лисиці…

Відтоді - любов до тварин, звірів, птахів.

—Вони мені під ноги стеляться —скалічені котики, собачки, чи пташки, — говорить пані Наталія. — Відчувають, що можу врятувати. Мабуть, таку місію поклав на мене Всевишній.  

За її словами, все живе хоче ласки і вона намагається дати її підопічним свого притулку.

У її чоловіка Едуарда таке само любляче серце до скривджених істот. А ще він майстер на всі руки. Вольєри, будиночки, інші споруди, в яких живуть врятовані ними звірі, тварини і птахи, зроблені паном Едуардом.

До речі, один з будиночків пристосували під ветеринарну операційну. Там у разі потреби  лікують мешканців притулку. Робить це старша дочка, яку звати так само, як маму, — Наталія. Вона ветеринарний лікар. Працює за фахом у ветеринарній клініці в Іллінцях. Її мама вчилася на зоотехніка, тому також знається на тваринах.

Доглядати птахів і тварин допомагає також чоловік дочки Юрій і їхній син 6-річний Ярослав.

—Для великих зоопарків чи звіринців проблемні тварини або птахи непотрібні, а ми не можемо закривати очі, коли бачимо травмовану істоту, —розповідає пані Наталія. — Рятуємо.

Ще одна їхня дочка проживає у Вінниці. Телефонувала мамі, що у вихідний приїде, розповіла, що підібрала хворого котика. Запитувала, чи можна привезти.

—Котиків і собак уже не приймаємо, — каже пані Наталія. — Їх уже й так забагато, 24 собаки, 45 котів. Але ж це дочка просить. Як можу їй відмовити…

Співрозмовниця зазначає, що з початком війни дуже багато звернень від людей з проханням забрати котів і собак. Всі пояснюють, що виїжджають за кордон, а домашніх тваринок нема де подіти.

—Запитую, а чого не пропонуєте порося, чи корову? — каже пані Наталія. —Відповідають, що живність на сусідів залишили, а собак і котів не хочуть брати.

У кожного з тих, хто потрапив  у «Лісову казку», своя історія.  

Єнотів евакуювали з Краматорська

Двох єнотів переселенці не залишили у Краматорську під обстрілами. Перевезли з собою до нашої області. Так сталося, що тваринки втекли з сільської хати, в якій прийняли біженців.

Невдовзі єнотиха знайшлася, а самця не вдалося розшукати. Наступного дня сусіди запитали, чи, бува, не їхня тваринка.

Єнот перебував у такому жалюгідному стані, що не впізнати. З’ясувалося, у пошуку місця для ночівлі він забрався у курник. На крик курей вийшли господарі. Заглянувши всередину, сприйняли єнота за тхора, який знищує курей. Стали лупити його палицею.

Тваринку завезли у Вінницю до ветеринарної клініки. Переламані ніжку і щелепу вдалося врятувати, а ось око видалили.

Після лікування його годували з піпетки. Це завдавало немалих клопотів. Тим часом власники тваринки збиралися далі в дорогу. Тварину запропонували власникам «Лісової казки».

Так двоє єнотів з Краматорська опинився у «Лісовій казці».

—Скалічена тваринка поводилася надзвичайно агресивно, —  розповідає пані Наталія. — Такою була її реакція на завданий біль. Аби не покусала людей, у ветеринарній клініці їй одягли намордник. Нам треба було його зняти. Але єнот кидався, намагався вкусити.

Дочка Наталія добрих дві години призвичаювала тварину.  Давала зрозуміти, що тут її ніхто не стане ображати. Зрештою,  це вдалося.

Відчувши себе у безпеці, у повсякденній турботі, єнот змінився невпізнанно.

Якщо білченята випали з дупла, білка від них відмовляється

Від деяких  тварин їхні «батьки» відмовляються, як тільки відчувають, що до тих торкалися руки людини. Це притаманно білкам. Коли пані Наталії повідомили, що від білченят, які випали з дупла зрізаного дерева, білка просто втекла, жінка запитала, чи підходили люди до них. Так, підходили, інакше, як би дізналися, хто там у дуплі. Вона все зрозуміла. Ось так у неї опинилося одразу шестеро рудохвостих.

Схожа історія з  ламою. Знайдену крихітну тваринку вигодовували з соски. Коли підросла, хотіли передати в зоопарк до сімейства лам. Однак ті не признали малого. Довелося повернути у «Лісову казку».

Ще одну білочку передав батько дитини, яку вона покусала.

Є у притулку шен шили. У чоловіка, який їх утримував, розвинулася алергія.

Багато у притулку морських свинок. Є тхір, кролик, ослик, чорнобурий лис.

—Щоб нашому лису не було сумно, поїхали за лисичко, а повернулися з двома арктичними лисичками, — каже співрозмовниця.

У Вікіпедії сказано, що тип арктичних лисиць у природі не зустрічається, його штучно вивели заради хутра.

Коник з очима, як два озерця

Одного разу пані Наталії зателефонували і запитали, чи не хотіла б купити коника. Телефонували зі скотобійні. Сказали, що у тварини рідкісного кольору очі, ніби два озера.

Не про очі думала жінка після розмови. Не знаходила собі місця від думки, що тварина піде під ніж. Де гроші взяти? На той час це було 15 тисяч гривень.

Сказала про дзвінок чоловікові. Запитала, чи не проти, якщо куплять того коня? Едуард не заперечував. Дістали зі «сховку» свої збереження, решту позичили у людей і поїхали купувати.

—Таке буває, коли працівники скотобійні перепродують тварин трохи дорожче замість того, щоб відправити на забій, — розповідає пані Наталія. —

 Кажуть, душа буде спокійніша, та й копійку зароблять.

Загалом у «Лісовій казці» три коники. Наталя називає їх три богатирі.

З поні сталася майже аналогічна ситуація. Його, калічку, планували згодувати хижакам у зоопарку. Але він живий, бо є «Лісова казка».

Знайшовся прихисток для ворона, в якого тільки половина дзьоба, тому в дикій природі він би не зумів знайти собі достатньо харчів.  

Навряд чи вижив би сич з переламаним крилом. Одноокий сокіл не міг би вполювати для себе здобич. В одного з лелек повністю відсутнє крило, в іншого воно пошкоджене, тому далеко не літає.

У меню потрібні… миші

Понад 40 літрів каші готує щодня власниця «казки» для своїх «діток», так вона люб’язно називає тих, хто оселився у них. Без м’яса тварини теж не обходяться. Закуповують курятину  у Ладижині на птахофабриці. Згодовують також сухі корми.

Окремо скажу про меню у сов. Їх тут троє. Вони не обходяться без мишей. А де взяти? «Котики приносять», — каже співрозмовниця.

—Без підтримки небайдужих ми не змогли б утримувати притулок, — каже пані Наталія.

Називає людей, які вражають своєю небайдужістю. Наприклад, одна з киянок кожен місця переказує їм на банківську картку по 1000 гривень на корми. Влітку пів тонни кормів, зокрема, м’ясних паштетів, доставили волонтери зі Львова.

Їхня знайома з сусіднього села працює у Польщі, але тут має земельну ділянку. Засіває її травами на сіно для притулку. Могла продати і виручити гроші, але ні, жертвує для тварин і птахів. Ветеран АТО зателефонував і запропонував поділитися вирощеними гарбузами.

І це ще не всі благодійники. Але корми потрібні щоденно! Зароблені кошти родина також витрачає на годівлю царства тварин і птахів.

Ми можемо вранці самі не встигнути поснідати, але ті, хто в притулку, не мають залишитися голодні у жодному разі, — говорить Наталія. — Це дуже велика відповідальність перед живими істотами. Знаєте, мені подобаються Карпати. Але я не можу туди поїхати, щоб помилуватися їхньою красою. Здогадайтеся, чому.

Люди просять більше відео

Пані Наталія створила у Фейсбуці сторінку з такою ж назвою — «Лісова казка». Спершу виставляла тільки фото. Коли зняла переш відео, люди стали просити додавати нові. Пишуть, що у нинішній тривожний час такі сюжети заспокоюють душу.

Коли бачиш на відео, як пані Наталя, ніби з дітьми, розмовляє з птахами, тваринами і звірами, розумієш, чому вона називає їх мої діти.

На запитання, хто дав назву притулку, жінка розповіла випадок.

Приїхали в гості їхні куми з Білої Церкви, вони викладачі тамтешнього аграрного університету. Вийшли з машини, а до них на зустріч собаки, коти, косуля, лелеки. Обступили, горнуться до ніг.  «Наші собаки з усіма обіймаються», — говорить Наталія. Гості, вражені таким прийомом, сказали:  «У вас тут, як у казці». Після того з’явилася назва «Лісова казка».

Доброта не має меж

—Якби мала достатньо грошей, зробила б притулок більшим, бо війна завдала болю не тільки людям, а й тваринам, — каже співрозмовниця. — Рятуючи тварин, ми рятуємо самі себе.

З  цією дивовижною жінкою, серце якої переповнене любов’ю до братів наших менших, познайомив керівник прес-служби «Вінницяліс» Станіслав Вовк.

—Доброта не має меж, — каже пан Станіслав. — Наталія Матющенко підтверджує це своєю справою, яку започаткувала з власної ініціативи лише тому, аби допомогти тим тваринам, звірам і птахам, яким нема від кого чекати допомоги. Коли побуваєш у її «казці», подивишся на це царство природи, ніби душею відроджуєшся

Прочитати про притулок у Фейсбуці і переглянути там відео модна за посиланням  

https://www.facebook.com/groups/1998392453794830/

Читайте також:

«Як воду з криниці…» У Якушинцях Будинок культури обігрівають теплом землі

Що вінничанам приготувати з гарбуза: рецепт осіннього крем-супу

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.