«Кохатися трипільці йшли в поле»: пам’ятник Богині МА — праматері людського роду встановили в Ольгополі

• Велика Богиня МА на священому Буй-Турі, який несе її у вічному шлюбі Неба і Землі, народжуючи нове життя — така суть скульптурної композиції, що з’явилася у селищі Ольгопіль.
• Чому саме до такого незвичного образу звернулися замовники скульптури?
• Хто працював над нею і як першими хотіли мати її в себе поляки та що з того вийшло?

Фігура оголеної жінки на кам’яному зображенні бика — таким є пам’ятник Великій Богині-Матері в Ольгополі. Її ще називають Богиня МА. Трипільці вважали її праматір’ю людського роду та всього сущого, покровителькою землеробства, домашнього вогнища. Жіноче начало символізувало нерозривний зв’язок між жінкою, землею і продовженням роду.

Про особливості того далекого від нас періоду цивілізації багато знає керівник агрофірми «Ольгопіль» Павло Каленич (ліворуч). Він зацікавився історією трипільців, коли 10 років тому отримав у подарунок невелике зображення трипільської жінки. То була робота скульптора з Могилева-Подільського Миколи Крижанівського. Минав час, фігурка залишалася в кабінеті керівника агрофірми. І тільки тепер її втілили у скульптурну композицію.

Зверніть увагу на ще одну обставину: перед тим, як виготовити пам’ятник для Ольгополя, такий само хотіли бачити в себе поляки. Вони вели перемовини з Миколою Крижанівським. Однак у житті замовника, польського підприємця, як і самого скульптора, сталося те, що завадило виконати роботу.

Каленич хоче знати все про Трипілля

Журналіст «20 хвилин» попросив скульптора Миколу Крижанівського розповісти, як виник задум створити пам’ятник Праматері людського  роду —Великій Богині МА. Чому саме замовили композицію для Ольгополя?

—Павло Каленич людина знана в області, та й не тільки в області, — каже скульптор Микола Крижанівський. — Але мало кому відомо, наскільки він цікавиться Трипіллям. Я про це знав. Тому у свій час подарував пану Павлу маленьку скульптурку. Зробив її автентичною. На основі глиняних фігурок жінок-трипільців. Їх знаходять археологи.

За словами співрозмовника, на таких фігурках зображено жінок переважно з пишними формами: підкреслені груди, стегна. Зазвичай є ромб, це сакральний знак, що символізує засіяне зерном поле і достаток. Ромб розміщували на животі або на лоні жінки Трипільці були  переконані, що в образі Великої Богині-Матері втілено родючість землі та нерозривний зв’язок між жінкою, землею і продовженням роду.

—Не дивно, що трипільські жінки йшли кохатися в поле, — продовжує скульптор. — Вважали, що від того земля родитиме гарний урожай, по-друге, діти, зачаті у такому місці, виростуть здоровими, працьовитими і продовжать далі свій рід. Я наводив цей відомий історичний факт під час виступу на відкритті пам’ятника.

Мабуть, з часів Трипілля походить вислів: «Чого хоче жінка, того хоче Бог». Треба взяти до уваги ще й те, що то був час матріархату.

Одна з робіт нашого скульптора Миколи Крижанівського є у Польщі.  Він виготовив пам’ятник лауреату Нобелівської премії поету Мілашу Чеславу. Під час роботи над пам’ятником познайомився з польським підприємцем. Той попросив показати скульптури Крижанівського. На одній з фотографій звернув увагу на статуетку із зображенням трипільської жінки.

—Робота настільки зацікавила мого польського співрозмовника, що той попросив виготовити її для нього, — продовжує скульптор. — Я переконував, що її непросто буде доставити через кордон з України в Польщу. Відмовлявся, як кажуть, з усіх сил. Але поляк наполягав. Щоправда, згодом перестав телефонувати.

А ось із статуеткою, яку передав Каленичу, ситуація мала продовження.

«Не дамо померти такому козаку»

Рік тому скульптор Микола Крижанівський потрапив у складну ситуацію. Під час роботи над меморіалом в одному із сіл Жмеринського району майстру стало зле. Його доправили в лікарню. Після обстеження лікарі повідомили, що потрібно робити операцію на серці.

Оперували у Києві в Інституті серця. Він продав автомобіль, аби оплатити лікування. Грошей ні в кого не просив. До речі, Крижанівський очолює обласну організацію Українського Реєстрового Козацтва. Коли там дізналися, що їхній отаман у лікарні, вирішили допомогти коштами.

—Для мене це стало несподіванкою, — згадує пан Микола. — За декілька днів до операції зателефонував учасник нашої організації Анатолій Лутковський. Він очолює фермерське господарство. Поцікавився ситуацією. Тоді сказав, що надасть частину коштів. Наприкінці розмови додав: мені має подзвонити ще один чоловік. Невдовзі почув знайомий голос. Телефонував Павло Каленич. На все життя запам’ятав його слова. Він поцікавився здоров’ям, лікуванням, а тоді промовив: «Не дамо померти такому козаку, допоможемо коштами на операцію».

Їдьмо у музей

Операція пройшла без ускладнень. Після лікування і реабілітації скульптор не міг залишатися без діла. Каже, руки просилися до роботи.  Приблизно у той час зателефонував Павло Каленич. Попросив приїхати в Ольгопіль.

Під час розмови пан Павло взяв до рук подаровану колись скульптурку трипільської жінки. Запитав, чи пам’ятає скульптор про роботу? Десять років минуло!

—Зроби такий пам’ятник, — почув скульптор від господарника Каленича. — Великих розмірів, щоб символізував Трипілля, трипільську цивілізації, щоб люди дивилися і розуміли, що у нас є своя давня історія.  

Ось так виникла пропозиція привнести в Ольгопіль частинку з сивої давнини.

Ми обговорили деталі майбутньої роботи, підібрали матеріал, визначилися з місцем розташування. Далі взявся за справу.  

Павло Каленич вніс ще одну пропозицію. Запропонував скульптору поїхати в музей Трипілля. Щоб відчути атмосферу тієї цивілізації, перейнятися духом наших пращурів, оглянути  знайдені археологами речі тієї доби.

І вони поїхали. В Україні є декілька таких музеїв. Обрали той, що на Черкащині, — Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура», розташований у селі Легедзине Уманського району. Директором заповідника є Владислав Чабанюк. У свій час Микола Крижанівський працював разом з ним, дотепер підтримують стосунки. Заповідник у Легедзині це спеціалізований заклад однієї археологічної культури, його колектив опікується 11-ма трипільськими поселеннями V-IV тис. до н.е.

—Чи не вперше я побачив ситуацію, коли після ознайомлення з музеєм, його експонатами відвідувач сам запропонував допомогу закладу, — розповідає Микола Крижанівський. — Так агрофірма «Ольгопіль» з ініціативи її керівника Павла Каленича підтримала музей.

З бронзи і каменю, що світиться

Скульптурну композицію Богині-Матері виготовили бронзи, з цього матеріалу відлили зображення жінки, і лабродариту, Буй-Тур з цього матеріалу.

Головна особливість такого каменю — здатність переливатися відтінками. Коли на нього потрапляє світло, він переливається спектром кольорів: синім, блакитним, зеленим або золотистими відтінками.  

Микола Крижанівський уточнює, що запаси такого каменю у нас є тільки у Житомирській області.

—Камінь справляє гарне враження, бо ж відсвічується, але працювати з ним складно, навіть дуже складно, бо він важкий в обробці, довелося докласти чимало зусиль, аби досягти результату, — каже Микола Крижанівський.

Відкривали пам’ятник у присутності великої кількості гостей. У той день в Ольгополі проводили День поля. На захід з’їхалися керівники господарств, фермери, представники інших структур аграрного комплексу з різних регіонів держави. Загалом зібралося приблизно 200 осіб.  

—Історію можна вивчати в затишному класі за партою, можна онлайн, чи щось від когось почути і піти далі, — написав про подію Микола Крижанівський у Фейсбуці. — А можна так, як це зробив Павло Каленич, доторкнувшись не тільки рукою, а й душею до безмежної скрині знань і пізнання своєї минувшини.

Скульптор подякував господарнику Каленичу, за те, що той побачив потужний монументальний символ в унікальній Трипільській цивілізації.

А також за розуміння творчої свободи митця при створенні архаїчної автентики. Каже, все це зроблено задля укорінення національної свідомості громадянського суспільства.

Створення і відкриття пам’ятника скульптор назвав уроком практичного народознавства.

Ще раз про замовника з Польщі

На закінчення ще раз згадаємо про замовника з Польщі.

Після відкриття пам’ятника Микола Крижанівський надіслав фото польському підприємцю, який хотів мати таку композицію у себе.

У той же вечір поляк зателефонував мені, розповідає пан Микола. Його переповнювали емоції. Він, вибачте, верещав від захвату. На запитання, де він зник, чому не озивався після попередніх розмов про пам’ятник, відповів, що пережив складний період. Його оперували, лікувався. Дякувати, вже все нормально, повернувся до роботи. Казав, що фото пам’ятника в Ольгополі знову збурили спогади про зустріч.  

Вас може зацікавити:

Кузов прошили 300 осколків: як вінничанка організувала показ у Португалії розстріляної швидкої

«Зайчик», гранатку кинь!»: як гвардійці з «Червоної калини» взяли в полон шістьох окупантів (відео)

«Надягли кайданки і повезли у в’язницю»: як волонтерка натрапила у Польщі на шахраїв

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.